Європейський Союз вперше в історії взаємовідносин з Китаєм, кинув йому перчатку, піддавши сумніву важливість для Європи китайського проекту "Один пояс – один путь", який насправді є логістично-транспортним проектом лише за назвою, а за суттю – це проект з проекції китайського впливу по всьому світу. Європа влаштувала саміт із 20 країнами Азії та Африки в рамках формування альтернативних китайському моделей розвитку, а напередодні Китай зібрав представників понад 130 країн на саміті, який був присвячений 10-ти річчю китайського глобального інвестиційного плану "Один пояс, один путь".

Натомість, ЄС провів альтернативний Форум "Глобальних шлюзів" ЄС у Брюсселі, куди приїхали, зокрема, глави держав і урядів Бангладеш, Сенегалу, Намібії та Молдови.

За даними Європейської Комісії, "Глобальний шлюз" — це план ЄС загальною капіталізацією 300 мільярдів євро для розвитку міжнародних відносин у цифровому, енергетичному та транспортному секторах.

Керівник Китаю Сі Цзіньпін представив, натомість, власну інвестиційну програму, яка у ширшому геополітичному контексті стає майже альтернативою усталеного світового порядку з гегемонією США. Цю позицію Китаю вже підтримав президент рф путін.

ЄС запізнилось із власною ініціативою приблизно на десять років

Конкурувати з китайським впливом зараз буде досить важко, особливо в країнах Африки та Азії. Адже китайський проект транснаціональних впливів включає у себе, понад 150 країн і понад 30 міжнародних організацій.

За оцінками аналітичного центру Green Finance & Development Center, капіталізація проекту "Один пояс – один путь" вже сягнула 1 трильйон доларів за останнє десятиріччя.

На новому саміті, в Пекіні країни-учасники підписали угоди ще на 97,2 мільярда доларів у таких секторах, як: зелена енергія, логістика, промисловий розвиток.

Поки що цьому проекту протистоїть "сирий" європейський проект з 320 млрд дол та 20 країнами – учасницями.

Але у ЄС є потужний козир у рукаві – технології. Саме тому, у європейському форумі взяли участь представники великих транснаціональних компаній, зокрема Orange, Allianz, Alstom, Danone, Enel, Siemens і Telefonica.

Серед тем обговорення: зелена енергетика, освіта та наука, критична сировина, транспортні коридори, виробництво товарів для здоров’я та цифрова інфраструктура. Поки, ЄС підписав лише два меморандуми про взаєморозуміння з Демократичною Республікою Конго та Замбією.

Відповідно до яких, ЄС має отримати доступ до критичної сировини в рамках створення за участі Євросоюзу стратегічного Трансафриканського коридору, залізничного проекту, який має з’єднати Анголу, ДРК і Замбію для транспортування критичної сировини та мінералів через Атлантику. Внутрішньоконтинентальні ДРК та Замбія отримають доступ до портів Анголи в Атлантичному океані.

До речі, Україна входить в програму "Глобальний шлюз" ЄС в рамках економічного та інвестиційного плану Східного партнерства, зокрема у частині інвестицій в сталий транспорт, доступ до фінансування, інтеграцію торгівлі, стійку енергетику, декарбонізацію, клімат, навколишнє середовище, цифровий перехід, програми здоров’я населення, людський капітал.

Флагман цього проекту - "підвищення енергоефективності: інвестиції, які були мобілізовані для покращення енергоефективності громадських будівель і модернізації систем централізованого теплопостачання по всій країні як внесок у реагування на виклики зміни клімату та підвищення енергетичної безпеки".

На мій погляд, наш Уряд знову прогавив унікальну можливість включення України в європейський глобальний проект, на цей раз - включення нашої економіки в програми "Глобального шлюзу" з ЄС.
При всій повазі до програм утеплення будинків, але обшивка будівель мінватою - це явно не те, що може витягти нашу економіку з безодні.

Китайський задум

Якщо подивитися на карту, стає очевидним гігантський задум Китаю у Центрально- та Південно-Азіатському регіоні. Встановлюючи контроль над Афганістаном, КНР з'єднує в єдиний пазл мережу свого впливу в Середній Азії, але ще важливіше — формує повноцінний регіональний конгломерат зі своїх найперспективніших союзників Пакистану та Ірану, отримуючи надійний сухопутний доступ до Перської затоки, включаючи її нафту.

І це вже не ризикові маршрути частково контрольованими територіями, а захищений від морських наддержав сухопутний коридор. Крім того, Китай отримує вихід до Індійського океану через порти в Пакистані та максимально зручну логістику зі своїми проектами в Африці (Кенія, Ефіопія, Судан).

Китайці також беруть у кліщі свого ключового суперника в Азії – Індію. Поєднуючи цей геополітичний пазл, Китай із сухопутної імперії стає сухопутно-морською, а сам Афганістан у цій новій моделі паназіатського домінування Піднебесної стає серединною землею — Хартлендом, якщо використовувати термінологію британського історика Хелфорда Маккіндера.

На даний момент морські амбіції Китаю успішно стримуються американцями в Тихому океані за допомогою Тайваню, Японії та Південної Кореї. Пекіну залишається лише намивати острови у Південно-Китайському морі.
Але з виходом китайців до Індійського океану відбувається глобальна перебудова всієї архітектоніки світової безпеки. Євроатлантичний оборонний союз у вигляді НАТО стає вторинним і безпека самої Європи передається до осьових континентальних держав — Німеччини та Франції.

Германоцентричний формат ЄС небезпечний для України тим, що на певних етапах розвитку, він ризикує перейти у формат певної стабілізації відносин Євросоюзу з рф із одночасним віддаленням від ЄС Великобританії.

А сам історичний євроатлантизм змінюється на індо-тихоокеанську зону безпеки, яка стає ключовою як для США, так і для його основного союзника в цьому регіоні - Австралії. Із підключенням до цього союзу Великобританії. Саме цим пояснюється таке поспішне створення блоку AUKUS (США, Великобританія, Австралія).

к заявив тодішній прем'єр Великобританії Борис Джонсон: "це історична можливість для наших трьох країн та солідарних з нами союзників та партнерів захистити наші спільні цінності та підтримати безпеку та процвітання в Індо-Тихоокеанському регіоні".

Рано чи пізно, китайський маршрут "Один пояс – один шлях" через рф та Білорусь потрапить під дію санкції: США чи/та ЄС. Але швидко переключитись на інші моделі розвитку світової торгівлі і мінімізувати фактор Китаю, в найближчій перспективі не вийде.

Запуск "Шляху спецій" щодо постачання індійських товарів до ЄС та Глобального шлюзу з Африки до ЄС, потребуватиме не одного десятиліття. У контексті диверсифікації торгових маршрутів, Китаю вигідно розвивати два напрямки:

• через Іран до Азербайджану і далі до Грузії та через порти цієї країни до Європи;
• через Іран до Туреччини і далі до ЄС.

В цій системі координат, глобальний компроміс між ЄС та Китаєм, може стати на певний час безпековим фактором у Чорному морі. Але, скоріше за все, ненадовго.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик