Як нам українцям слід ставитися до третього саміту "Один пояс, один шлях", який відбувся у Пекіні 16-18.10.23, які наслідки можуть бути для України? Як інтерпретували форум його ключові учасники, і що це взагалі за явище?

 З точки зору Китаю - це особистий тріумф Сі Цзіньпіня, і підсумок його десятирічної роботи на посаді керівника КНР. Десять років тому у Казахстані він особисто презентував цю ініціативу (більш детально про ініціативу див. у попередній статті "Глобальна гра Китаю: яка роль росії в стратегії Піднебесної"), а сьогодні він має змогу констатувати, що установчі документи про приєднання до ініціативи підписали представники 150 країн світу та 30 міжнародних організацій, що наочно демонструє і китайським елітам, і світу підсумок цієї роботи на двосторонньому напрямку міжнародного співробітництва.

Хоча слід відзначити що цей третій саміт цього річ зібрав менше керівників держав членів китайської ініціативи (23), ніж попередні два у 2017 та 2019 роках (40), що може свідчити про початок падіння інтересу до неї у зв’язку з геополітичними ускладненнями, що розгортаються. Цього річ у Пекіні, зокрема серед інших було помічено президента Індонезії Джоко Відодо, прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана, прем'єр-міністра Єгипту Мостафу Мадбулі, президента Кенії Вільяма Руто та президента Чилі Габріеля Боріча. А Генеральний Секретар ООН пан Гутерриш, виступаючи на відкритті форуму взагалі заявив, що актуальність китайської ініціативи "Один пояс, один шлях" незаперечна.

У ході форуму китайський лідер зробив кілька важливих заяв. Наприклад, що китайська ініціатива "Один пояс, один шлях" - це нова, радикальна альтернатива американській моделі світового порядку, а також критикував односторонні санкції, геополітичне суперництво та політику блоків. При цьому не вказуючи на жодну з країн. Крім того, Сі Цзіньпінь використовуючи трибуну форуму намагався розвінчати підстави для зростаючого протистояння КНР з США говорячи, що "розгляд розвитку інших як загрози, або прийняття економічної взаємозалежності як ризику, не покращить власне життя і не прискорить розвиток".

Як одне з тактичних завдань, скоріш за все, китайське керівництво бачило у проведенні цього форуму - відповідь Китаю США за їхній успіх під час нещодавнього проведення засідання "Великої 20" в Індії (09-10.09.23), коли до організації приєднався Африканський союз, поповнивши лави організації, створеної колись країнами "Великої сімки" (читай Заходу) на 55 нових членів.  А початок цьому змаганню двох таборів за країни Глобального Півдня було покладено у свою чергу на саміті країн БРІКС в Йоханесбурзі (Південна Африка 23-24.08.23), по результатах проведення якого було урочисто приєднано до організації шість нових країн (Аргентина, Єгипет, Іран, Саудівська Аравія, Ефіопія, ОАЕ), що дало можливість говорити про те, що сукупний потенціал БРІКС (який створювався для ствердження багатополярного світу – читай підрив домінування Заходу/США) перевершив потенціал "Великої сімки".  

З точки зору часу проведення цього заходу він також надзвичайно вдалий для КНР, тому що відбувається напередодні зустрічі Сі Цзіньпіня з Байденом, яка попередньо запланована на листопад поточного року, і є підсумком роботи Китаю на міжнародній арені за рік і десятиріччя. Все це має стати додатковим аргументом у китайсько-американському діалозі, демонструючи США актуальну роль і місце КНР у сучасному світі.  

росія у пошуках опори

Для росії і особисто диктатора путіна це був прекрасний привід продемонструвати, що росія і він особисто не ізольовані і продовжують боротьбу з "американським гегемонізмом" і одно полярністю у світі. Це певна легітимізація на зовнішній арені і повернення диктатора в велику міжнародну гру. Хоча насправді путін був один зі багатьох запрошених, хоч і отримав статус почесного гостя.

Російські ж ЗМІ це трактували ледь як не тріумф росії, і не державний візит до КНР, хоча безперечно він таким не міг бути. Для путіна це була перша поїздка за межі СНД, після того як він у березні 2023 р.  отримав ордер міжнародного кримінального суду. Отримавши можливість від КНР використати високу міжнародну по суті трибуну форуму, він скористався нею по повній, для продовження критики США та утвердження в світі своєї ідеологічної лінії, що "він не починав українсько-російську війну, а лише намагається її закінчити".

Крім того, він беззаперечно підтримав всі ініціативи китайського колеги, тим самим намагаючись створити враження, що Москва і Пекін  тримають єдиний фронт боротьби проти засилля США. Хоча всім зрозуміло, що росія поступово перетворюється на молодшого партнера Китаю і буде використана ним в своїх інтересах як таран для зламу старого і побудови нового світового порядку. А Угорщина скоріш за все, виконуючи роль проксі росії, продовжить руйнувати для цього солідарність Європи. Про що красномовно засвідчила зустріч Орбана з путіним у рамках цього саміту.

Переважна більшість учасників форуму усвідомлюють, що росія програє війну і вона своїми власними діями підірвала світову економіку, на що їй неодноразово раніше у приватних бесідах вказували лідери Індії та Китаю. А форум, на який йому вдалося потрапити, якраз про протилежне – як у таких умовах виживати, продовживши торгувати і взаємодіяти, коли світ поділився на табори – демократичний і персоналістських режимів і перервано логістичні і виробничі ланцюги, зростає недовіра до колись традиційних партнерів, а ринки збуту починають закриватися поки що по окремих видах продукції, які вироблялися або постачалися табором персоналістських режимів до табору демократичних країн. Триває запущена кремлем ерозія глобальних процесів, що вплине на добробут і безпеку усіх учасників міжнародних стосунків.    

Битва за вплив

Для США, які безперечно слідкують за перебігом цього форуму, він став підтвердженням їхніх побоювань, що КНР претендує на власне "мирне піднесення" у світі і може працювати на деструкцію системи міжнародних відносин, збудованої США по результатах Другої світової війни.

Другий момент - запрошення Китаєм путіна, США назвали "невдалим проявом підтримки росії, яка продовжує вести незаконну та жорстоку війну проти України".

І не в останню чергу з точки зору США цей форум розглядався  як ідеологічна обробка країн Глобального Півдня Китаєм, щоб вони пристали саме на його модель розвитку світу.

Мабуть тому розуміючи, що просто занепокоєнь з боку США вже не достатньо, коли йдеться про змагання з КНР за країни Глобального Півдня, американці запустили через "Велику сімку" і планують розвивати свій шовковий шлях, який має з’єднати Індію через країни Близького Сходу з Європою, якщо звісно не завадить геополітична ситуація у цьому регіоні, підрив якої, за дивним збігом обставин, ініціювали росія та Іран.

Для нас цей форум прохідна подія, але вона у свою чергу готує підґрунтя для більш важливої для нас зустрічі між лідерами двох таборів Байденом та Сі Цзіньпіном у листопаді місяці поточного року. Саме на цій зустрічі лідери шукатимуть модель співпраці при наявності у них ідеологічних розбіжностей і різного бачення порядку розвитку міжнародних стосунків.

Питання ж війни в Україні і на Близькому Сході, зміцнення НАТО чи не зміцнення через вступ туди України, збереження Україною нейтрального статусу, чи приєднання її хоча б до ЄС, все це стане предметом великих торгів і розмінів на цій зустрічі.  Очима Китаю і росії вступ України до НАТО та ЄС може розглядатися ними як підрив статусу кво євразійської системи безпеки, тому вони продовжать докладати зусиль щоб зупинити ці процеси. Ми ж навпаки маємо подвоїти наші зусилля у проведенні реформ в середині нашої держави і продовжувати переконувати наших партнерів, щоб мати можливість приєднатися до цих організацій, що гарантуватиме нам безпеку і розвиток на довготривалу перспективу.  

Руслан Осипенко, український дипломат, експерт міжнародник