За закритими дверима: про що ще говорили на Мюнхенській конференції

За закритими дверима: про що ще говорили на Мюнхенській конференції

17−19 лютого в Мюнхені відбулася чергова конференція з питань безпеки. Вже багато років поспіль це головний міжнародний форум з питань глобальної безпеки, на який збираються керівники держав і урядів, міністри закордонних справ, політики і експерти. Цього разу основною темою обговорень була війна Росії проти України як ключовий виклик для міжнародної безпеки.

Про саму конференцію, виступи найбільш відомих і впливових учасників вже багато сказано і написано. Але дискусії про війну Росії проти України, її подальші перспективи, можливі сценарії завершення війни відбувались і на полях Мюнхенської конференції, зокрема в кулуарах, а також в закритих дискусіях (в режимі "не для запису", off records) ці дискусії були більш гострими і відвертими. Важливо було почути не тільки конкретні думки, а й відчути настрої наших західних партнерів, які маємо брати до уваги.

В закритому режимі

Ключова подія української програми на полях Мюнхенської конференції - "Український ланч", який відбувся вже в шостий раз. Серед головних спікерів були очільники урядів Швеції, Фінляндії, Естонії, новообраний Президент Чехії, колишній директор ЦРУ, відомі західні журналісти і громадські діячі. Українську сторону представляв міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. З коментарем виступив голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук. Цього разу головна тема дискусії: "Не чекайте, поки стане надто пізно". Але навколо цієї теми (в широкому сенсі це про ризики надмірного затягування нинішньої війни) дискусії відбувались і на інших, вже неформальних заходах — вечерях, групових зустрічах в закритому режимі.

Особливо відзначу корисність дискусій саме в закритому режимі. В них брали участь група народних депутатів України — з фракцій "Слуга народу", "Європейська солідарність", "Батьківщина", "Голос". Причому ядро цієї групи складали представники парламентського комітету з питань оборони і національної безпеки. Було декілька колишніх народних депутатів України, учасники бойових дій (зокрема, Герой України Дмитро Фінашин), представники громадських організацій. Зустрічі були з впливовими державними і політичними діячами — генсеком ОБСЄ, міністром оборони Німеччини, керівником канцелярії Канцлера ФРН, групою депутатів національних парламентів і Європарламенту з Німеччини і Франції, а також з колишніми міністром оборони США і помічником Президента США з питань національної безпеки, колишнім послом США в РФ. Ці дискусії, відвертий і гострий обмін думками були дуже корисними для обох сторін, навіть коли позиції були протилежними.

Затягування війни

Найбільш гостре і емоційне обговорення виникло навколо заяви канцлера Олафа Шольца, що "розумно бути готовим до тривалої війни". Українські учасники одностайно і гостро відреагували на цю тезу. Затяжна війна — не в наших інтересах. Україна платить за цю війну життями своїх кращих громадян, зруйнованими містами, економічними і соціальними проблемами. Українців вже не повністю влаштовує теза наших західних партнерів "будемо допомагати стільки, скільки потрібно". Цього замало. Як вдало сказав один з українських військових: нам потрібна підтримка для перемоги!

Багато хто із західних учасників цієї дискусії розуміє, що затягування війни створить проблеми і для західних лідерів. Відомий американський експерт відверто сказав, що у разі затягування війни росії проти України до президентських виборів в США, це створить проблеми для Байдена або іншого кандидата від Демократичної партії США. Одна річ, якщо Байден виглядатиме переможцем над путіним (разом із Зеленським і українським народом). Інша річ, якщо війна зайде в глухий кут, тоді Байдена критикуватимуть за неефективну допомогу і слабке протистояння путіну.

Від себе додам, що надмірне затягування війни в Україні може послабити і Захід і Росію, а виграти від цього може Китай, що також стане викликом і для США і для Заходу в цілому. Все ці аргументи треба наполегливо доносити до наших західних партнерів. І в Мюнхені українські учасники цю задачу виконували в тому числі і в неформальному спілкуванні.

"Прагматичні" думки

Ще одна дискусійна теза, яка лунала від деяких західних співрозмовників — треба брати до уваги різні сценарії завершення війни. На "Українському ланчі" багатьох здивував генерал Петр Павел, нещодавно обраний президентом Чехії (до речі, з проєвропейськими і проукраїнськими позиціями). Він сказав: "Ми можемо опинитися в ситуації, коли звільнення деяких частин української території може призвести до більших людських втрат, ніж суспільство може витримати. Тому може настати момент, коли українці можуть почати думати про інший результат. І ми повинні бути готові до такого розвитку подій, оскільки йдеться не про те, щоб очікувати кращого, а про те, щоб бути готовими до найгіршого". Схожу думку висловлювали в закритих дискусіях і деякі інші західні політики, особливо німецькі. Такі "прагматичні" оцінки нам треба брати до уваги. Але ми маємо переконувати наших партнерів, що треба не "готуватись до гіршого" (на початку минулого року ця стратегія Заходу виявилась не дуже вдалою, тому що була не зовсім правильною), а необхідно зробити все можливе і неможливе, щоб погані сценарії не відбулися.

Мова емоцій

В спілкуванні з нашими партнерами треба використовувати не тільки раціональні аргументи. Потужно працює мова емоцій. На заключній вечері з "Друзями України" (міжнародна група політиків і громадських діячів, які підтримують Україну) надали слово волонтерці Таті Кеплер, яка дуже зворушливо звернулась до учасників зустрічі і закликала наших закордонних друзів сприймати цю війну не в статистичному вимірі, не як послідовність військових і політичних подій, а як життєві драми і трагедії конкретних людей, які втрачають своїх близьких і свої домівки, змушені рятувати і рятуватись від війни. Мені здалося, що на присутніх це справило більше враження, ніж виступи політиків. Також на всіх зустрічах відчувалась велика повага до наших військових.

Героям слава!

В цілому слід зазначати, що в Мюнхені домінувала і політична позиція на підтримку України і емоція, символіка солідарності з Україною. Всюди в центрі столиці Баварії можна було побачити українські прапори поруч з прапорами ЄС і Німеччини. Відбувся масовий мітинг на підтримку України. Навіть на закритих зустрічах від наших високоповажних західних співрозмовників постійно лунало (українською мовою): "Слава Україні"!

Таке враження, що представники західних еліт вже дуже добре вивчили це гасло. Рік тому, напередодні війни, нам скоріше співчували. Зараз Україною пишаються, Україну підтримують. Але для нашої перемоги ця підтримка має стати більш концентрованою, більш цільовою і більш оперативною. Цей заклик українців підкреслив у своєму зверненні до учасників Мюнхенської конференції президент Зеленський: "Нам потрібна швидкість наших домовленостей, постачань, щоби посилити нашу армію, швидкість рішень, щоб обмежити російський потенціал".

Володимир Фесенко, політолог

Головне