Економічний чудо Аргентини: як Хав'єр Мілей стабілізував песо та подолав інфляцію

Економічний чудо Аргентини: як Хав'єр Мілей стабілізував песо та подолав інфляцію

Президент Аргентини Хав'єр Мілей за 4 місяці перебування при владі примудрився із шалено жорсткими обмеженнями державних видатків (4% виробництва країни) не просто зупинити 300% обвальну "інфляцію нескінченного вільного падіння", але й забезпечити зростання курсу песо до долара на 25%.

Мілей називає свої бюджетні скорочення "найбільшими в історії людства". Але і результат - стабілізацію національної валюти - називають "найважливішим подвигом".

Подвиг чи ні, але 25% зростання песо - це більше, ніж зростання курсу будь-якої зі 148 валют, що моніторить Bloomberg.

"Людина, що стоїть біля керма, не переймається політичними втратами, пов'язаними з жорсткою економією, - це незвично", - голова дослідницького відділу AdCap Grupo Financiero в Буенос-Айресі.

Кумедно, що на цілій планеті саме державним діячем, а не політиком, виявився єдиний смішний дядько, натуральний фрік: він плюнув на політичні наслідки, на рейтинги - і тупо підіймає економіку попри піскування невдячного електорату.

Це те, на що я вказую щоразу, як авдиторія нарікає на чиюсь недостатньо рішучу політику, запізнілі рішення, надмірну обережність, спроби грати на кілька боків...

Це стосується як президента України, так і лідерів всіх демократичних держав, чия влада тримається від виборів до виборів - а отже, позиція мусить корелювати з настроями виборців.

Всі вони - від Байдена до Шольца, від Дуди до Зеленського - є політичними діячами. Не державними. А власне політичними. Залежними від кон'юнктури і орієнтованими на рейтинги.

Тобто, всі вони обмежені в своїх рішеннях необхідністю, щоб ці рішення підтримав електорат.

І тільки фрик-лібертаріанець Мілей взяв - і наплював на кон'юнктуру і рейтинги. І в такий спосіб став саме державним діячем. Таким, які були колись, які описані в підручниках історії (той же Черчилль, котрий взагалі ігнорував поточні потреби і настрої електорату) - з горизонтом рішень в кілька десятиліть, а не до найближчих виборів. Ось така іронія політичної історії.

Олексій Голобуцький, заступник директора Агентства моделювання ситуацій, політтехнолог

Головне