План Маршалла або Програма відновлення Європи цьогоріч святкує своє 75-річчя. Офіційний його старт відбувся у квітні 1948 р., коли президент США Гаррі Трумен підписав закон про американську ініціативу. 26 липня 1948 р. умови реалізації плану підписала Велика Британія – найбільший його реципієнт.

Через свою успішність план Маршалла і обговорюють досі, і використовують як загальну назву при плануванні допомоги постраждалим внаслідок криз чи війни. Найчастіше у прив'язці до України. "Ми – Україна" на честь річниці згадує, яким був оригінальний план Маршалла, та оцінює його можливу реінкарнацію для України.

Європа після війни та допомога США

Генерал у відставці Джордж Маршалл став держсекретарем США у січні 1947 р. На той момент країни у спустошеній та виснаженій Другою світовою Європі намагалися відновити виробництво, відчували брак валюти для імпорту. Тоді як потреба була колосальною в усьому, від сировини до продуктів харчування. Зима 1946-1947 була дуже суворою, напередодні ще й посуха, то було втрачено значний обсяг врожаю.

Економічні передумови для системної допомоги були очевидними. Але були й політичні. США, які не зазнали руйнувань під час війни, знаходяться десь за океаном, разом із ідеями демократії, носіями якої є. Географічно ближчим західноєвропейським країнам був СРСР, який чи не найбільше постраждав від війни та окупував після ДСВ значну частину континенту. Комунізм в якості альтернативи вабив до себе. Тож була й політична доцільність діяти.

Точкова допомога себе не виправдовувала – протягом двох років після завершення війни США виділили європейцям понад $17 млрд. Потрібна була системна, у розробці якої значну роль мали відіграти саме реципієнти. 5 червня 1947 р. Маршалл виступив із промовою у Гарвардському університеті, яка й стала запрошенням країн до розробки плану:

"Окрім деморалізуючого впливу на світ загалом і можливостей заворушень, які виникають у результаті відчаю, наслідки для економіки Сполучених Штатів мають бути очевидними для всіх. Цілком логічно, що Сполучені Штати повинні зробити все можливе, щоб допомогти повернути світові нормальний економічний стан, без якого не може бути ані політичної стабільності, ані гарантованого миру. Наша політика спрямована не проти якоїсь країни, а проти голоду, бідності, відчаю та хаосу. Будь-який уряд, який бажає допомогти у відновленні, знайде повну співпрацю з боку Сполучених Штатів".

Прямої умови щодо неучасті у плані відновлення Союзу та держав, що перебували під його контролем, не було. Але у червні 1947 р. в Парижі відбулася франко-англо-радянська конференція. Під час якої СРСР в особі міністра закордонних справ В'ячеслава Молотова заборонив підконтрольним країнам брати участь у плані допомоги.

Натомість своє бажання взяти участь у розробці плану сповістили переважно західноєвропейські країни. Сукупне прохання до США було на загальну суму у $22 млрд терміном на чотири роки. Далі було вже узгодження у США, де політична ситуація склалася непросто. Президент від демократів, Конгрес із більшістю від республіканців кілька місяців узгоджували закон щодо плану. Обсяг фінансування був зменшений, і підпис під Актом про економічне співробітництво Гаррі Трумен поставив 3 квітня 1948 р.

Яким був план Маршалла?

Обсяг. США узгодили чотирирічний план, який діяв з 1948 р. по 1952 р., на загальну суму $13,3 млрд. У сьогоднішніх цінах це близько $150 млрд. 90% фінансування було надано країнам у якості грантів, а решта – позики (під 2,5% із погашенням протягом 35 років) та технічна допомога. Виплати отримувачам за роки реалізації склали близько 10,5% від бюджету США.

Учасники. У програмі взяли Австрія, Бельгія (разом із Люксембургом), Данія, Франція, Греція, Ісландія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Велика Британія та Західна Німеччина. За результатами дії програми найбільшу підтримку надали Великій Британії та Франції. Найменшу Ісландії, Португалії, Туреччині.

Вимоги. Участь у програмі передбачала згоду країн на кілька умов, які висунув Держдеп США. У спрощеному вигляді вони були такими:

• розвивати багатосторонні платежі та торгівлю в Європі;
• рухатися до конвертованої валюти;
• усувати дискримінацію щодо імпорту з США та збільшувати експорт до США;
• заохочувати скорочення державних видатків;
• послабити держконтроль, зокрема повоєнне нормування.

Суть. Уявлення про те, що план Маршалла був атракціоном щедрості від США є хибним. 13,3 млрд не роздали постраждали від війни країнам з урахуванням тих чи інших їхніх потреб. Гранти, позики та технічна допомога були обумовленими та контрольованими.

З боку США за реалізацію плану відповідала Адміністрація економічного співробітництва, з боку європейських країн – Організація європейського економічного співробітництва. За рахунок грантів країни сплачували вартість та фрахтування товарів і послуг (переважна більшість була із США). Це дозволило вирішити проблеми із дефіцитом долара у європейських країнах.

На кожен долар грантової допомоги країна у окремий фонд спрямовувала відповідний обсяг власної валюти. Ці кошти мали йти на необхідні для відновлення країни проекти після затвердження Адміністрацією економічного співробітництва. Пріоритетні витрати у країн були різними. Узгоджені витрати були як на повоєнне фізичне відновлення, реконструкцію (Німеччина, Франція), так і на досягнення макроекономічної стабільності, вирішення проблем із наслідками інфляції та держборгом (Велика Британія).

Наслідки. Отримувачі допомоги за планом Маршалла змогли фінансувати імпорт та борги без необхідності майбутнього погашення позик. Вони отримали змогу оновити, відбудувати, розширити державну та приватну промисловість, усунути вузькі місця у виробництві.

Промислове виробництво зросло на 64% порівняно із 1947 р., а загальний ВВП збільшився на 25%. На початку реалізації плану дефіцит долара складав 8 млрд. На момент завершення був вже учетверо меншим та був фактично вичерпаний до 1953 р.

Торгівля вийшла на принципово новий рівень. До 1951 р. було ліквідовано три чверті імпортних квот а обсяг торгівлі був удвічі більшим за показник 1947 р.

Але чи не найбільшим досягненням були нові навички взаємодії, співпраці, які були необхідні під час узгодження фінансування. І якщо створення НАТО у 1949 р. до плану Маршалла можна притягнути хіба що за вуха, то Євросоюз своїм народженням точно може йому подякувати. У 1952 р. утворилося Співтовариство вугілля та сталі, яке стало фундаментом для Європейського співтовариства. Тобто план Маршалла не тільки досяг політичної мети – уберіг Західну Європу від комунізму, але й зміцнив їхній альянс. 70 років тому автор ініціативи отримав за неї Нобелівську премію миру.

"Ми повинні представити демократію як силу, що тримає в собі насіння необмеженого прогресу людської раси. Своїми діями ми повинні дати зрозуміти, що така демократія є засобом для кращого способу життя разом із кращим порозумінням між націями".

З нобелівської лекції Джорджа Маршалла у грудні 1953 р.

План Маршалла для України

"Що б не трапилося, коли вільну, суверенну, незалежну Україну буде захищено і відновлено, ми її відбудуємо, в у нас буде "план Маршалла" для відновлення України", - пообіцяв прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон ще у березні 2022 року.

"Як тоді постраждала від війни Європа, Україна сьогодні потребує "плану Маршала" для відновлення", - заявив канцлер ФРН Олаф Шольц у зверненні до свого уряду минулого червня.

"План Маршалла" для України після повномасштабного вторгнення вже дискутується на усіх вагомих міжнародних майданчиках. Оскільки війна не завершена і агресор продовжує руйнувати країну, про обсяги говорити зарано. Зрозуміло тільки те, що вони будуть величезними та вже зараз перевищують обсяг класичного плану Маршалла – $13,3 млрд або $150 млрд у сучасних цінах.

"Основним принципом плану (для України, - авт.) має бути забезпечення того, щоб більшість коштів становили гранти, а не позики чи навіть пільгові позики. Кошти плану Маршалла США становили понад 90% безвідсоткових грантів і лише 10% — позики під відсотки. Тож логіка така сама для України зараз. Додавання нового боргу країнам, які оговтуються після руйнівної війни, серйозно перешкоджає їхньому відновленню", - констатують в Австралійському інституті міжнародних відносин.

Більше грантів, менше позик – бажана для нової програми схожість із старою. Але на поверхні й ключова відмінність. Оригінальний план був від одного донора для багатьох реципієнтів. США були ініціаторами та узгоджували вимоги. Потенційний "план Маршалла" для України буде від багатьох донорів одному отримувачу. Отже, акумулювати вимоги багатьох доведеться у загальний перелік.

Також має бути одна платформа, яка координуватиме допомогу, і тут спільного розуміння поки немає. Створення нової міжнародної за керівництвом Єврокомісії та українського уряду, пропонували безпосередньо у ЄК. Такі експертні майданчики, як британський Центр досліджень економічної політики пропонують створити окреме агентство під дахом ЄС, а у Німецькому фонді Маршалла – під G7.

Отже, і за обсягом, і за вимогами, і за механізмом контролю, і навіть за джерелами фінансування спільного бачення у донорів щодо системного "плану Маршалла" для України поки немає. Спільне бачення є тільки у результаті.

"Метою має бути не просто "реконструкція" економіки України, а створення новішої, екологічнішої та більш технологічно орієнтованої економічної реальності, - зазначають в Австралійському інституті міжнародних відносин. - Зрештою, план відновлення також має бути спрямований на членство в ЄС, тому модернізація має відповідати вимогам вступу до ЄС".

Така мета є бажаною та символічною. План Маршалла 75-річної давнини зробив можливим створення Європейського Союзу. А новий для України може розширити його межі.

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав про те, які вимоги на шляху до ЄС Україна вже виконала за рік перебування у статусі кандидата, а які ще має виконати.