Мрії про вільний ринок: чим Україні допомогли 15 років членства у СОТ

Мрії про вільний ринок: чим Україні допомогли 15 років членства у СОТ

16 травня 2008 року Україна стала 152-им членом Світової організації торгівлі та від цього чекали вражаючих та позитивних економічних наслідків. Якими вони є після 15 років у СОТ та під час повномасштабної війни з іншим членом організації?

Чому Україна йшла до СОТ?

Світова організація торгівлі, яка почала діяти у 1995 р., є провідною міжнародною економічною організацією. Її принципи: відсутність дискримінації у торгівлі, регулювання переважно через тарифи, відмова від обмежень, врегулювання суперечок. Її функціонал – проведення переговорів, сприяння країнам, що розвиваються. Охоплення – 164 країни та понад 98% торгівлі у світі.

Її створення назріло через зростання світової торгівлі, що бере початок з 70-х років минулого століття, та глобалізацію. Поштовхом стала поява нових країн, що бажали відкрити свої ринки, після розвалу СРСР

Підготовка до членства України у СОТ активно тривала три роки і вступ, насамперед, був результатом зусиль президента Віктора Ющенка. П’ятнадцять років тому, підписуючи відповідний протокол, він надав такі прогнози, які ми доповнимо цифрами:

  • Ключові галузі економіки мали виграти від членства у СОТ дуже швидко. Зокрема, металургія та хімія піти у плюс на 20-25% за рахунок експорту та зайнятості. Експорт продукції металургійного комплексу у 2008 р. склав 27,6 млрд, у 2021 р. – $8,4 млрд, у 2022 р. – $4,3 млрд. Експорт продукції хімпрому у 2008 р. склав $5 млрд, у 2021 р. – $2,5 млрд, у 2022 р. – $1,3 млрд. Провал за всіма позиціями ще до повномасштабної війни.
  • Грамотне використання можливостей СОТ мало забезпечити зростання сільському господарству до 44%. Експорт продукції АПК та харчової промисловості: у 2008 р. – $5,2 млрд, у 2021 р. – $27,7 млрд, у 2022 р. – $23,4 млрд. Сільськогосподарський експорт став візитівкою України, а країну називають аграрною.
  • Щорічний приріст ВВП за рахунок приєднання мав скласти 1,7%. У 2008 р. за даними Світового банку номінальний ВВП України був $180 млрд, а у 2021 р. – $200 млрд. Номінальний – це  у грошових одиницях, без урахування інфляції. Враховуючи її, досягнень ніяких перед повномасштабним вторгненням.
  • Зростання інвестицій у економіку завдяки СОТ очікувалось на 50%. У 2008 р. прямі іноземні інвестиції були $10 млрд, у 2021 – $6,6 млрд, у 2022 р. – $838 млн. Показники 2008 р. були і залишилися найбільшими за всі часи. Потім була глобальна економічна криза з провалом удвічі. Перед повномасштабним вторгненням Україна показала найкращий результат з 2013 р. Під час війни ні про які інвестиції, звісно, не йдеться.

Україна у СОТ: підсумки 15 років

У рік перед вступом до СОТ (2007 р.) Обсяг українського експорту становив $49,3 млрд, у рік вступу до СОТ на 36% більше – $67 млрд. Порівнювати доцільніше із 2021 р. Бо це був вдалий період через зростання на 34% після пандемічного 2020 р. Перед повномасштабним вторгненням експорт склав $79,3 млрд, не такі вже й вражаючі результати, за час членства у СОТ.

Торгівля, це коли ми не тільки продаємо, але й купуємо. В перший рік у СОТ імпорт підскочив на 41% і сягнув $85,5 млрд. За 2021 р. склав $80,6 млрд (за рік виріс на третину) і став співставним за обсягами із експортом. Звісно, війна все змінила, про що нижче.

Тим часом "Ми – Україна" запитав у експертів, чи виправдало членство у СОТ очікування, що на нього покладалися, та як ми скористалися цим під час повномасштабної війни.

Олексій Кущ, аналітик аналітичного центру "Об’єднана Україна":

–Україна одна з небагатьох країн, що отримала найгірші умови вступу до СОТ. У нас була колосальна асиметрія імпортних мит відносно експортних – у 2-2,5 рази. На момент вступу, відносно українських товарів мита були в середньому 7%, відносно імпортних з інших країн в Україну в середньому 3%. Один із найгірших результатів за всю історію цієї організації.

Інше питання – зайва політизація. У нас завжди торгівельні союзи, щодо яких рішення в інших країнах завжди ухвалювалися раціонально, методологічно, із довгою оцінкою та дискусіями, завжди піднімалися на щит політпартіями та робилися ледь не національною ідеєю. В результаті до обговорення залучалися широкі народні маси та все перетворювалося на абсурд. Щодо вступу до СОТ, головною метою було зробити це раніше за росію, хоча незрозуміло, що це нам дало. Далі те саме було із ЗСТ із Євросоюзом.

Ще один важливий момент: ми завжди примудрялися вступати у союзи напередодні глобальних криз. Навесні 2008 р. – за кілька місяців до глобальної економічної кризи. Вступ був нокдауном, а потім нокаут від кризи.

До того ж між хвилями торгівельних розширень за всіма законами торгівельних процесів має проходити 10-15 років, щоб економіка перетравили зміни та підійшла до нових із імунітетом. Після вступу до СОТ, ЗСТ із ЄС мала розпочатися не раніше 2018 р., але підійшли до неї набагато раніше (у 2016 р. – авт.)

Найголовніше, що в Україні експерти та грантові майданчики постаралися та сформували думку, що норми СОТ та Генеральної угоди з тарифів і торгівлі – це щось на кшталт Біблії і за порушення чекає кара. У той час як безліч країн посилають на норми угоди про те, що можна вводити обмеження, якщо це необхідно для захисту національних інтересів. Так американці ввели мита на нашу сталь, поляки заборонили продаж всіх наших продовольчих товарів. Україна жодного разу такою можливістю не скористалася. В цьому теж наша унікальність.

СОТ – це пул цивілізованих країн. Зрозуміло, що туди треба було вступати, що ми не мали бути за бортом. Але мали підходити до цього раціонально, без політизації та з позиції власних інтересів, виторговуючи якомога більше поступок для себе. І ставитися до цього як до угоди, яку можна порушити. Так, як до цього ставляться 99,9% країн.

За рік повномасштабної війни ми могли вичавити що завгодно на захист власних національних інтересів. Але бажання такого у чиновників немає. Їхня економічна стратегія полягає в тому, щоб отримати міжнародну фінансову допомогу та придбати імпортні товари. Для цього порушувати вимоги СОТ не треба. Навпаки, такому формату вимоги СОТ максимально сприяють. Бо СОТ націлена на зняття мит та бар’єрів. Ми зробили дуже багато для зняття митних бар’єрів для величезної кількості імпортної продукції, яку могли б виробляти самі. Ми – відмінники СОТ. Якщо такі відзнаки даватимуть, нам мають дати першим.

Тарас Загородній, керуючий партнер Національної антикризової групи:

– Без промислової політики і тільки з вірою у те, що СОТ є робочим інструментом, переваги – це фікція. Зараз експортуємо саме примітивне, що тільки можна вигадати: аграрну сировину. Це неприпустима для нас ситуація, бо аграрні держави завжди програють війну. Ми й бачимо, що немає промисловості – немає й виробництва зброї.

Навіть віра у вільний ринок, відсутність торгівельних бар’єрів нічого не дає. От полякам не сподобалося, що до них зайшло багато нашої продукції, і вони одразу все перекрили без зайвих питань. У нас все навпаки. Ринок відкривався: везіть, робіть що хочете, а нашу продукцію нікуди не пускали.

Сподівання п’ятнадцятирічної давнини про зростання металургії та хімії на чверть – це стосувалося примітивної продукції. Не хімія, а продукти хімії, не металургія, а продукція машинобудування мають експортуватися. Для цього й має бути промислова політика, вільні економічні зони. Подивіться, як на цьому піднялася сусідня Туреччина.

До речі, Віктор Ющенко всі вільні економічні зони й скасував. В результаті ми просіли ще більше, виробництво стало ще більш примітивним, виїхало ще більше населення. Останнє загрожує нашій економічній безпеці, бо немає населення – не буде кому й захищати цю землю.

Пан Ющенко фактично не займався економікою. Він банкір, і у банкірів , у фінансового капіталу все добре навіть за нинішніх часів. Подивіться як впав реальний сектор, у той час як банкіри чудово почуваються, спекулюючи на ОВДП та депозитних сертифікатах НБУ.

Має бути кардинальний перегляд промислової політики, збільшення переробки сільськогосподарської продукції, стимулювання розвитку промисловості (тільки вона дає масову зайнятість) і треба не соромитися відвойовувати ринки. Без промислової політики членство у СОТ нічого не дало, тільки гірше зробило.

Ми зараз є донором ЄС і по сировині, і по людям. Інші країни за наш рахунок багатіють, але не українці. Все це, у тому числі, й наша провина. Бо у нас якісь наївні сподівання. Іноземні консультанти приїжджають, розповідають про вільні ринки, а не про те, як насправді працює їхня економіка: із субсидіюванням, із зайнятістю як пріоритетом, із промисловою політикою, із індикативним плануванням на 3-5 років.

СОТ, у тому числі під час війни, – це все ті ж казки про вільний ринок. Ось у 2014 р. США запровадили мита проти української сталі через загрозу їхній нацбезпеці. І до чого тут була СОТ? Захотіли й перекрили. Так само як і зараз у ЄС перекрили наші основні експортні продукти, бо захищають власний ринок. І це незважаючи на вільну торгівлю з ЄС і наш, начебто, доступ на рік на ринок. Нічого такого. Хоча й це проблема нашої примітивної економіки. Як тільки ми активно вийшли із одноманітним продуктом на ринок, він почав валитися.

Рік війни: оцінки СОТ

Україна увійшла до організації за чотири роки до вступу туди росії. Зараз агресор все ще лишається членом СОТ. У березні 2022 р., через порушення норм міжнародного права, Статуту ООН, росію виключили з координаційної групи розвинених країн, яка обирає голів у комітетах і органах СОТ. У кремлі образилися та заявили, що збираються виходити з організації.

До річниці повномасштабного вторгнення у СОТ підбили перші підсумки впливу війни на світову торгівлю. Звісно в оцінках основну увагу приділили саме їй, а не стану української економіки та заходам щодо її підтримки. Там констатують, що:

  • шість позицій (пшениця, кукурудза, соняшникова олія, добрива, паливо, паладій), одними з ключових постачальників яких до війни були Україна та росія, викликали найбільше занепокоєння. війна мала серйозні наслідки для світової торгівлі, але вона все ж працює краще, ніж прогнозували спочатку. Бо постраждалі від конфлікту країни знаходять інші джерела постачання;
  • прогнози для світової торгівлі після повномасштабного вторгнення були між зростанням на 2,4-3% та падінням на 0,5% (песимістичний сценарій). До війни прогноз зростання був 4,7%. Наприкінці минулого року прогноз відкоригували до зростання на 3,5%;
  • загальний експорт України знизився на 30% з 2021 по 2022 рр., тоді як росії за той самий час збільшився на 15,6%;
  • падіння українського експорту у 2022 р. відбулося за всіма напрямками, хоча Польща та Угорщина минулого року збільшували закупівлі нашої продукції, зокрема, сільськогосподарської;
  • зростання російського експорту було зумовлене, насамперед, зростанням цін на паливо, добриво та зернові. При тому, що фізично експорт міг зменшитися – у СОТ немає стовідсоткової впевненості щодо даних. Приріст експорту був до Китаю та Індії;
  • російський імпорт впав на 28,9% через санкції. Найбільше у вартості зіграло у бік зниження падіння імпорту авто, високотехнологічного обладнання, електроніки, телекомунікаційного обладнання. Найбільше постачання скоротили Німеччина, США, Польща та Франція. Наростили постачання Китай і Туреччина;
  • імпорт до України впав на 32,6% (не враховуючи нафти, зброї та боєприпасів). Постачання збільшили лише Польща, Словаччина та Румунія.

Нагадаємо, що раніше "Ми - Україна" з’ясовував, скільки бідних в Україні, в який спосіб можна боротися із бідністю під час війни та як саме це можна робити.

Головне