Якщо фраза "зроблю це після війни" стала вашою постійною супутницею - значить вас спіткав синдром відкладеного життя. Давайте поговоримо про те, як з ним впоратися.
Припустіть, що війна триватиме довго. Чи готові ви провести в очікуванні декілька років, десятиліть, все життя? Чи впевнені ви, що з плином часу ваш ресурс, ваше здоров’я, ваше натхнення примножуватимуться? А чи буде ваш план взагалі актуальний у світі, запити якого змінюються щохвилини?
Дослухайтесь до своїх бажань. Можливо, ви відкладаєте те, що вам і до війни не надто хотілося робити. Якщо ви з усіх сил віддаляєте вихід на попередню роботу або уникаєте зустрічі з певною людиною - імовірно, настав час нарешті попрощатися з ними назавжди.
Не женіться за ідеалом. Не чекайте ідеальної нагоди, не прагніть ідеального результату. Те, що вам потрібно - це достатньо хороший момент та достатньо хороший результат. Обов’язково хваліть себе за найменші зусилля, відзначайте найдрібніші успіхи - і тоді рухатися вперед буде набагато простіше.
Почніть прямо зараз. Зробіть бодай невеличкий крок вже до кінця цієї доби. Це дасть вам поштовх до майбутніх звершень. В цій війні ви вижили для того, аби жити!
Тож не відкладайте життя на потім! Якщо знадобиться підтримка - записуйтеся на особисту консультацію.
Олена Шершньова, практикуюча психологиня
