Америка, яка колись була лідером світу, ризикує стати просто ще одним капризним гравцем. 

Ні Київ, ні міжнародні партнери не очікують швидкого прориву під час переговорів у Стамбулі 2 червня навіть попри останні успіхи України на фронті, зокрема удари по стратегічній авіації росії.

Контекст зустрічей у Ватикані неможливо відділити від майбутньої телефонної розмови президента США Дональда Трампа з Путіним, а згодом - із Зеленським.

Переговори у Стамбулі - театралізоване прикриття для нової хвилі шантажу з боку Росії. Путін прагне розколу між союзниками України. 

Існує ймовірність, що Україну спробують змусити до припинення вогню на нинішній лінії фронту без гарантій чи належної підтримки або до "територіальних компромісів", які легалізують часткову окупацію.

Якщо перемир’я зірветься – це наслідок небажання Росії домовлятись, а не жорсткої позиції України.

Україні треба скоординувати позиції з ЄС, Туреччиною та арабськими країнами, а також створити власний канал взаємодії з Китаєм.

Пропозиції Вашингтона – це гра великих гравців, які хочуть закрити українське питання, та відкрити інші – Тайвань, Іран, внутрішню стабільність.