5–6 серпня в Джидді (Королівство Саудівська Аравія) відбулася зустріч дипломатичних радників із національної безпеки та політичних директорів зовнішньополітичних відомств провідних країн світу щодо ключових принципів відновлення сталого й справедливого миру для України. Ця зустріч стала вже другою після започаткування відповідного формату в червні в Копенгагені – і набагато більш представницькою. Наживо та в онлайн-форматі у зустрічі взяли участь радники з національної безпеки та політичні директори зовнішньополітичних відомств Саудівської Аравії, Австралії, Аргентини, Бахрейну, Болгарії, Бразилії, Великої Британії, Данії, Естонії, Європейського Союзу, Єгипту, Індії, Іспанії, Італії, Йорданії, Канади, Катару, Китаю, Кувейту, Латвії, Литви, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Об’єднаних Арабських Еміратів, Південно-Африканської Республіки, Польщі, Республіки Корея, Румунії, Словаччини, Союзу Коморських Островів, Сполучених Штатів Америки, Туреччини, Фінляндії, Франції, Чехії, Чилі, Швеції, Японії, а також ООН.

Не тільки Українська формула миру

Навіть поверховий огляд, сконцентрований виключно на кількості присутніх представників різних країн, свідчить про зацікавленість цивілізованого світу у встановленні стійкого та тривалого миру в Україні. Адже це питання від самого початку повномасштабного російського вторгнення вийшло на глобальний рівень – і залишатиметься таким до тих пір, доки росія не забереться геть з нашої землі. І це розуміння – хоч і обумовлене різними політичними чи економічними причинами – є у більшості цивілізованих країн світу. Це дуже добре було помітно на зустрічі, де, судячи з інформації ЗМІ, були представлені різні погляди на завершення російсько-української війни. Водночас всі присутні засвідчили відданість своїх країн принципам Статуту ООН, міжнародного права та поваги до суверенітету й непорушності територіальної цілісності держав, а також дійшли згоди, що вищезазначені постулати повинні знаходитися в основі будь-якої угоди, яка стосуватиметься України.

Останнє формулювання про визнання "цінності територіальної цілісності та суверенітету України" дає нам непоганий шанс для початку ефективного переговорного процесу з залученням якомога більшої кількості країн, у тому числі й тих, які раніше займали нейтральну або відверто відсторонену позицію щодо російсько-української війни.

Водночас не слід забувати, що між "визнанням цінності" та вимогами до забезпечення територіальної цінності є суттєва різниця. Як мінімум, мова йде про присутність російських військ на нашій території. Раніше Україна категорично вимагала спочатку повного виведення окупаційних військ, а вже потім – початку перемовин. Відповідно, ні про яке припинення вогню (фактичне тимчасове призупинення війни) мова взагалі не йшла. Наразі, судячи з усього, ситуація дещо змінилася – і наша делегація вже не вимагали обов’язкового виведення російський військ до старту реальних перемовин. З чим це пов’язано – поки не до кінця зрозуміло (передусім – через брак офіційної інформації).

Можна припустити, що на зміну позиції вплинули два фактори

По-перше, саме на сценарії припинення вогню та початку переговорів без виведення російських військ наполягають країни Глобального Півдня (показово, що Саудівська Аравія на консультаціях представила власний мирний план якраз без виведення російських військ, який має такі складові: визнання територіальної цілісності України; припинення вогню на всіх фронтах; початок мирних переговорів під наглядом ООН; обмін полоненими за формулою "всіх на всіх"). Відповідно, зміна нашої позиції може бути певною поступкою, покликаною зберегти присутність та активну участь зазначених країн у майбутніх мирних переговорах саме на боці України. Тим більше, що ключові постулати, важливі для нас, у плані є.

По-друге, не виключно, що на нашу позицію вплинули не надто вдалі перемовини у Копенгагені, оскільки на них не розглядалися жодні зміни чи корегування Української формули миру. А вони можуть мати місце, це нормальний процес, оскільки задіяні країни мають своє бачення та відстоюють його. Тому деяке пом’якшення нашої позиції – це свідчення здатності шукати компроміси та виходити на варіант, який, з одного боку, відповідатиме нашим національним інтересам, з іншого – враховуватиме позиції союзників та партнерів. У нашому офіційному формулюванні це звучить так: "кожна держава – учасниця консультацій, має змогу проявити лідерство у глобальних зусиллях заради миру. І більшість із них уже визначила свою роль у реалізації окремих пунктів Формули". Тобто, робота буде продовжена на різних представницьких рівнях задля встановлення справедливого та всеосяжного миру.

Без паніки

Отже, ніякої "зради" у зміні позиції України у даному контексті немає (хоча офіційні роз’яснення з боку Офісу президента не завадили б), мова йде про тривалий, напружений процес узгодження та виходу на єдині позиції по ключовим пунктам мирної формули. Важливо також, що це відбувається без росії, яка не зможе зірвати чи дискредитувати процес підготовки до майбутніх перемовин і, фактично, якщо все піде за планом (підготовка та проведення Глобального саміту миру), буде поставлена перед фактом. Фактом, який посилять своєю присутністю провідні країни світу.

Також серед позитиву слід відзначити той факт, що у межах консультацій у Джидді українська делегація провела низку двосторонніх зустрічей, на яких обговорювала з партнерами не лише деталі реалізації мирних ініціатив та співпраці в цьому напрямі, але й інші важливі для нас питання. Зокрема, першочергові оборонні потреби України (посилення української ППО для захисту портової інфраструктури), інтеграцію України до НАТО та ЄС, угоди про безпекові гарантії для нашої країни, продовження дії зернової угоди тощо.

Останнє китайське попередження

Окремо слід звернути увагу на участь Китаю у зустрічі дипломатичних радників із національної безпеки та політичних директорів зовнішньополітичних відомств провідних країн світу щодо ключових принципів відновлення сталого й справедливого миру для України. За словами присутніх, Китай зайняв "конструктивну позицію" та дав зрозуміти, що готовий брати участь у подальших переговорах щодо закінчення війни. І це – позитивний сигнал для України.

Звичайно, з одного боку, Китай формально не забув нагадати про власний мирний план, а також необхідність залучати росію до подібних форматів консультацій. З іншого боку, сам факт китайської участі – промовистий сигнал саме для росії, яка починає дратувати навіть ті країни, які максимально на ній заробляють, а частково вже й відкрито експлуатують. У даному контексті не виключно, що на позицію Китаю вплинула вперта позиція Кремля, який максимально затягує процес реанімації "зернової угоди", відверто шантажуючи весь світ.

Тим часом як для Пекіну ця угода – надзвичайно вигідний проект. Тож чисто бізнесова історія набула зовсім іншого звучання. Додаймо до цього інтенсифікацію політичних та економічних взаємовідносин між Китаєм, з одного боку, та США і ЄС, з іншого, і отримаємо картину, вкрай неприємну для росіян. Самі ж хотіли business as usual – ну то й отримайте!

Отже, по факту можемо констатувати – з обережним оптимізмом – що зустріч в цілому пройшла вдало. Попри відсутність конкретики на даному етапі (що, насправді, очікувано), не викликає сумніву тенденція не лише до продовження, але й поглиблення перемовин у визначеному форматі. Підсумком чого повинен стати Глобальний саміт миру, на якому буде представлена відповідна формула, прийнятна не лише для України, але й всіх країн, готових її підтримати. А те, що вона буде базуватися на "цінності територіальної цілісності та суверенітету України", вже у нікого не викликає сумнівів.

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку