«Росіяни не бʼють нашу енергетику, ми – їхні НПЗ».
Так Зеленський підсумував 40 хвилин розмови з Трампом у Нью-Йорку. Одне речення, в якому вмістився головний результат зустрічі.
Десять днів тому Трамп на своєму гольф-полі казав, що Зеленський має зробити одну річ: припинити знищувати російський дизель. Прохання мало одну адресу – Київ. Після Нью-Йорка адрес дві. Україна зупиняє удари по НПЗ, якщо Росія перестає бити по електриці, теплу й воді, і нести цю формулу в Москву взялися самі американці.
Найчесніше Трамп висловився ще перед камерами, коли його спитали про наші удари по НПЗ: «Це серйозний удар по росіянах. І серйозний удар по ціні на дизель». У двох реченнях уся його дилема: ефект він визнає, але рахує його на американській заправці. Щоправда про Іран Трамп мовчить… На гольф-полі це звучало як вимога. У Нью-Йорку – як констатація, після якої тему відклали на закриту частину. А там, за словами Зеленського, односторонніх кроків від нас ніхто не просив.
Трампу така конструкція зручна: за 6 тижнів до виборів у Конгрес йому байдуже, хто саме зупинить удари, аби зупинили. Києву вона ще зручніша: наша далекобійність із предмета прохання стала предметом обміну. Черга ходу переїхала на схід.
Москва, по суті, відповіла заздалегідь. Пєсков ще 15 вересня назвав енергетичне перемирʼя «дуже хорошою ідеєю» і тут же дописав умови: безпечне судноплавство для танкерів і зняття санкцій. А напередодні зустрічі, коли Зеленський запропонував просто припинити вогонь і сісти за переговори, у Кремлі відповіли, що хочуть «міцного миру, миру назавжди», а не перемирʼя. Тобто «так», до якого прикріплено список.
Далі черга Трампа. Інструмент у нього під рукою: в ООН він сам згадав закон Грема, підписаний минулого тижня, і пообіцяв застосувати мита, «якщо буде потрібно». Цього ж тижня він приймає у Вашингтоні Сі Цзіньпіна, головного покупця російської нафти. Кращого моменту показати, що «якщо буде потрібно» – не порожні слова, важко придумати. Гіршого теж, коли в розмові з Сі на кону Тайвань і торгівля.
Чи зарахує Трамп кремлівське «так, але зніміть санкції» як відмову, з відкритих даних не видно. А від цього залежить, на кого він дивитиметься далі – на Москву чи знову на Київ.
Решта нью-йоркського порядку денного лишилася відкритою. Зеленський просив допомогти з ліцензіями на виробництво ракет до Patriot: його радник Паліса того ж ранку говорив із Raytheon, компанія готова, бракує рішення у Вашингтоні. Публічної відповіді не прозвучало. Про саму угоду Трамп сказав, що не хоче розповідати, якою вона буде. Обидва називають строк – до зими. Зима в цій війні взагалі найточніший дедлайн: вона приходить без запрошення.
Для нас висновок один. Удари по НПЗ – це те, що тримає Москву біля телефону, і зупиняти їх раніше, ніж у Кремлі зупинять ракети по наших ТЕЦ, немає жодної причини. Відтепер це не лише наша позиція, а й та, яку Вашингтон сам повіз до Москви.
Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
