Російський диктатор путін вирішив в черговий раз нагадати про себе та виліз з бункеру, щоб дати інтерв’ю ключовим пропагандистським медіа – агентству "РИА-Новости", телекомпанії "россия 1" та особисто топовому пропагандону Дмитру Кисельову, головним завданням якого було захоплено дивитися на путіна, задавати примітивні питання та підхихикувати у відповідь на тупі жарти. Останніх, щоправда, було на диво небагато, що повинно було свідчити про "серйозність" та "важливість" інтерв’ю. З останнім дійсно не посперечаєшся, адже цей перформанс дійсно був вкрай актуальним для російської влади.

Комплекси та рейтинги

Справа у тому, що за останній тиждень російська влада виглядає як мінімум розгубленою. По-перше, стратегічні та військові об’єкти практично по всій росії піддаються регулярним та, що головне, ефективним атакам безпілотників. Лише за два дні українські дрони серйозно пошкодили 12% потужностей з переробки нафти, що вже призвело до дефіциту цін на пальне та зростання цін на нього.

По-друге, російські добровольчі підрозділи не просто здійснили вдалий рейд на територію бєлгородської та курської областей, але змогли закріпитися на деяких територіях, завдаючи дошкульних ударів по російським військовим. Попри запевнення центральної влади, що все під контролем, ситуація в реальності зовсім інша, що добре видно по істерикам у місцевих пабліках. А 17 березня – "вибори путіна" і бажання йти на них у значної частини росіян тане, як сніг на сонці.

По-третє, тиждень країни НАТО ґрунтовно обговорювали не просто можливість, а вже конкретні сценарії направлення своїх військ до України, що очікувано викликало виття та стогін у Кремлі.

І, нарешті, ще один момент, дуже смішний. Максимально розпіарене інтерв’ю путіна Такеру Карлсону феєрично провалилося у "російському прокаті". Це саме той випадок, коли від мільйонів переглядів жодної користі з точки зору впливу на свою аудиторію.

І все це вирішили виправити за допомогою нового інтерв’ю.

Довго, нудно, ні про що

В цілому черговий виступ путіна в основному містив стандартні штампи російської пропаганди та застарілі наративи. Головний посил теж не здивував – чергова спроба перекласти провину за все на Україну та демократичні країни. Водночас, було і кілька не те щоб нових моментів, але спроб подивитися на певні питання під іншим кутом.

По-перше, путін усіляко намагався заспокоїти росіян, "простимулювати" їх прийти на вибори. Вийшло так собі, адже його аргументи були непереконливими, а іноді (наприклад, щодо дій РДК на території бєлгородської та курської областей) виглядали як виправдання та бажання зберегти хорошу міну при поганій грі. Тому у даному контексті інтерв’ю вийшло вкрай невдалим. І це добре, бо чим більше апатії і депресії на росії – тим краще.

По-друге, путін в черговий раз повторив, що росія "технічно готова до ядерної війни" та їй "неможливо завдати поразки на полі бою". Цим він намагався вплинути на частину російської аудиторії, яка налаштована максимально шовіністично та агресивно, продемонструвати їй впевненість у перемозі росії.

Водночас він окремо заявив про те, що ідея застосовувати тактичну ядерну зброю в Україні "навіть не спадала йому на думку". І ось цей меседж – найцікавіший. Його поява обумовлена двома причинами. Перша – банальна: за чутками він отримав звіт про реальну готовність "ядерних сил" росії, яка залишає бажати кращого. Друга – стратегічна: судячи з усього, закритими дипломатичними каналами він отримав черговий меседж від Індії та Китаю про неприпустимість навіть розмов про можливість використання ядерної зброї на полі бою. І змушений був до нього уважно прислухатися.

По-третє, російський диктатор окремо прокоментував можливе введення військ НАТО в Україну, зазначивши, що це "не змінить ситуації на полі бою", але може призвести до серйозних геополітичних наслідків. Заява ця, насправді, смішна та безглузда, адже Україна ніколи не наполягала саме на введенні іноземних військ на свою територію для захисту від російської агресії. Тож адресатом цих коментарів є, передусім, внутрішній споживач та, частково, країни НАТО. Але останні вже неодноразово заявляли на те, що самі будуть вирішувати як допомагати Україні, не звертаючи уваги на істерику росіян.

По-четверте, путін в черговий раз заявив, що рф нібито готова до "мирного" вирішення війни в Україні. Звичайно, за умови збереження захоплених українських територій та гарантій Заходу, в які у москві "повірять". Тут нічого нового, стандартна мантра, яку у даному випадку доповнив екскурс про "морквини" для росії. І через ці "морквини", які начебто обіцяють москві в обмін на припинення війни, інтерв’ю путіна повинні уважно вивчити психіатри, бо його зацикленість на фалічних символах досягла апогею. А так нічого нового ми не почули – крім розуміння того факту, що перемовини (точніше, пауза) росії точно потрібна. І путін буде просувати цю тезу й надалі.

В цілому ж чергова спроба путіна пограти у політичну "альфу", заспокоїти росіян та продемонструвати впевненість у світлому майбутньому вийшла вкрай невдалою. І це добре помітно на прикладі коментарів росіян у соцмережах. Адже вони очікували відповідей на питання щодо реального завершення війни, припинення прихованої повзучої мобілізації, підвищення соціальних гарантій, стабілізації економіки, а натомість отримали чергові нісенітниці від бункерного діда про "велічіє", яке на хліб не намастиш. Хай і потроху, але до них починає доходити. Тож подивимось, що буде 17 березня і скільки прийде голосувати за недофюрера.

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку