Що треба знати про "вибори" путіна в росії: як влаштовані, навіщо потрібні та як відреагує світ

Що треба знати про

15-17 березня росія проводить президентські "вибори". Без спостерігачів ОБСЄ, на окупованих територіях, без конкуренції, із заздалегідь визначеним "переможцем". Як відбувається ця імітація демократії, розповідає "Ми – Україна".

Як влаштовані президентські "вибори" в росії?

Російські президентські вибори призначені строком на три дні – з 15 по 17 березня. Такий кількаденний формат обкатували у 2020 році, коли на референдумі ухвалювали принципові зміни до російської конституції. Саме на президентський виборах цього разу триденний період застосують уперше.

Також уперше президентські вибори проходитимуть не тільки очно, а й онлайн. Вперше електронне голосування росія застосувала на регіональних парламентських виборах в москві у 2019 році. Тоді воно мало безліч технічних недоліків. Дистанційне електронне голосування застосовували не на усіх округах, а на трьох. Як прозвітували за результатами, і явка на цих цифрових округах була рекордною, і беззаперечну перемогу здобули там саме провладні кандидати.

Звісно такий прекрасний інструмент фальсифікацій на національному рівні не лишили поза увагою. У 2020 році онлайн-голосування схвалили для використання на постійній основі. Під час президентських виборів цьогоріч воно відбудеться у 27 російських регіонах та анексованому Криму.

"Цікавим є і сам розподіл регіонів - серед них виявилися переважно проблемні для влади регіони типу Москви чи Іркутської області. А ось так званих "електоральних султанатів" із позамежними показниками влади там немає", - зазначає Станіслав Андрейчук, співголова руху на захист прав виборців "Голос", визнаного російською владою іноагентом.

Він додає, що у цифровому форматі проголосує близько 10-15 млн осіб, тобто саме такою є кількість повністю непрозорих та неконтрольованих голосів. Загалом російська центральна виборча комісія нарахувала 112,3 млн виборців. Включила до списків і мешканців окупованих українських територій.

"Наші президентські вибори – це не зовсім демократія, це дорога бюрократія. Путін буде переобраний наступного року, набравши понад 90% голосів", - заявив минулого серпня речник путіна Дмитро Пєсков.

У перемозі нинішнього очільника не сумнівається ніхто, але формальну конкуренцію для імітації демократії йому все ж влаштували. Після нетривалого відсіву, коли кремль відкинув віддалено схожих на опозиційних кандидатів Єкатерину Дунцову та Бориса Надєждіна, інших "претендентів" лишилося троє:

  • Микола Харитонов. 75 років, член нижньої палати держдуми, кандидат від комуністів. Комуністичні кандидати традиційно посідають друге місце на президентських виборах в росії з 2000 року.
  • Леонід Слуцький. 56 років, депутат держдуми, лідер ліберально-демократичної партії росії – ЛДПР, яку очолив після смерті Володимира Жириновського.
  • Владислав Даванков. 40 років, заступник голови нижньої палати держдуми, депутат партії "Нові люди". Має держнагороди від путіна. Виступає "за мир і переговори, але на наших умовах і без відкату".

харитонов_слуцький_даванков.jpg (215 KB)

Президентські вибори будуть другими поспіль російськими, у яких не братимуть участь офіційні спостерігачі ОБСЄ. Перед ними через обмеження представників Організації не пустили на парламентські вибори-2021. Незважаючи на це нехтування зобов'язанням країни-учасниці ОБСЄ, ще у вересні минулого року в Організації намагалися проводити із росією консультації, а у січні висловлювали обурення, що нічого не вийшло.

Натомість у російській виборчій комісії радо прозвітували, що надіслали запрошення спостерігачам у 95 країн. До прикладу, у Криму працюватимуть представники Ірану, Парагваю, Мальдив та Лівану.

Навіщо путіну вибори?

"Ці вибори є засобом для путіна легітимізувати своє рішення розпочати війну в Україні", — каже Андрій Колесніков, старший науковий співробітник Євразійського центру Carnegie Russia.

"Метою Кремля є не просто перемога, а переконливий результат як за явкою, так і за відсотком голосів. Це легітимізує спадщину путіна та його агресивну війну, відводячи решту опозиції до ще більш маргіналізованої ролі та дозволяючи путіну безперешкодно реалізувати своє бачення протягом наступних шести років", - констатує аналіткиня Європарламенту Анна Капріле.

Американський політолог, колишній спецпомічник Джорджа Буша у питаннях росії та Євразії Томас Грем пояснює: путіну ніколи не було досить просто перемоги на виборах. Йому потрібна перемога, яка продемонструє, що він є господарем, тобто із мобілізацією еліт, у тому числі на вищих щаблях російської бюрократії та серед регіональних керівників. Йому потрібна більшість голосів виборців при високій явці. В умовах безальтернативних виборів забезпечити народний ентузіазм є серйозною задачею. Як зазначає Грем, більшу частину минулого року кремль активно готувався до виборів , розробляючи теми та демонструючи путіна так, аби цей ентузіазм роздмухати.

"Якщо все піде за планом, як це було під час попередніх голосувань, вибори підкреслять глибоку підтримку путіна серед еліт і здатність еліти мобілізувати людей на державні цілі. Такий результат особливо важливий у цьому виборчому циклі, першому в історії, коли росія бере участь у великій війні. Резонансна демонстрація національної єдності, що стоїть за військовими зусиллями путіна, ще більше зміцнить його легітимність", - вказує Грем.

Він додає, що у кремлі в усякий спосіб будуть підкреслювати високі показники путіна на окупованих територіях "як ще один доказ глибокого задоволення населення возз’єднанням з Росією".

Пєсков вже надав планку – понад 90% голосів. А високу явку забезпечують виборці-прихильники путіна, регіональні очільники та увесь бюрократичний апарат. Ще й російські опозиціонери, які закликають виборців-антипутинців прийти на дільниці і або проголосувати за будь-кого іншого, або вписати до бюлетеня ім'я Навального.

росіяне_путін.jpg (161 KB)

Як відреагує світ?

"Можна очікувати, що група авторитарних союзників Путіна привітає його з переобранням, але ступінь, до якого інші світові лідери засудять результати чи мовчатимуть, буде важливим барометром ставлення їхніх країн до москви", - зазначає Бентон Кобленц, програмний асистент Центру Євразії Atlantic Council.

Він нагадує, що у 2012 році Барак Обама привітав путіна із переобранням, хоч парламентські вибори в росії у 2011 році вже викликали "серйозне занепокоєння". Привітав путіна у 2018 році Дональд Трамп. А от дзвінка із привітанням від Джо Байдена, вважає Кобленц, путін цьогоріч не дочекається. Саме приклад Вашингтону він називає надзвичайно важливим для інших урядів. І працювати є із чим. До прикладу, ще у листопаді 2021 р. Конгресу представили резолюцію про припинення визнання путіна російським президентом після 7 травня 2024 року, очікуваної дати інавгурації, "якщо автократ залишиться при владі". Причина невизнання за резолюцією у тому, що російська конституція допускає лише два строки поспіль.

У жовтні 2023 року ПАРЄ закликала, щоб держави-члени Ради Європи визнали путіна нелегітимним після завершення цієї президентської каденції та припинили контакти із ним, за виключенням гуманітарних контактів і тих, що стосуються прагнень миру. Але це лиш заклик, кожна держава вирішуватиме питання по-різному.

Ув'язнений російський опозиціонер Володимир Кара-Мурза закликав відмовити путіну у визнанні після його інавгурації, яка запланована на 7 травні. Демократії, пояснив він, мають відмовитися визнавати легітимність так само, як це було із лукашенком у білорусі та Ніколасом Мадуро у Венесуелі.

"Ми пропонуватимемо Європейському Союзу так вчинити (як з лукашенко, - авт.) Одразу після так званих виборів ми обговорюватимемо це в Європарламенті, - запевнив в середині лютого спецдоповідач Європарламенту з росії Андрюс Кубілюс, - І я сподіваюся, що його члени подивляться на це з великою відповідальністю".

Наскільки сильною буде позиція ЄС після президентських виборів ще належить побачити. Після того, як кремль провів місцеві вибори на окупованих територіях минулого вересня і де ООН зафіксувала численні випадки примусу до голосування, Високий представник від імені ЄС їх засудив. Саме нелегітимних виборів в АР Крим, Севастополі, у частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, а не вибрів в цілому.

"Ми рішуче відкидаємо цю подальшу марну спробу Росії легітимізувати або нормалізувати свій незаконний військовий контроль і спробу анексії частин українських територій, як це засуджено в Резолюції ГА ООН, прийнятій 12 жовтня 2022 року", - заявили у ЄС тоді.

Після псевдо виборів від ЄС та США є надія побачити і засудження виборів на окупованих територіях, і невизнання путіна у якості російського президента виходячи з позиції ПАРЄ – через безкінечне путінське правління із посиленням репресій та війною.

Путін та інші безстрокові президенти

Путін перебуває при владі вже чверть століття. Цьогорічні вибори будуть вже з урахуванням змін до конституції, які внесли у 2020 році. Відповідно до них з цього часу усі його попередні каденції обнуляються, і за рішенням російського народу він має право балотуватися ще двічі на шестирічні терміни. Тобто до 2036 року.

Нинішні путінські чверть століття менше, ніж 31 рік правління Сталіна. Поки не дотягує він і до деяких російських царів з династії Романових – Петра І (29 років), Катерини ІІ (34 роки), Миколи І (30 років), Олександра ІІ (26 років). Але якщо путін доживе до завершення двох наміряних ним самим каденцій, то переплюне усіх.

Із 25 роками керування державою за плечима, путін є одним із живих диктаторів, які правлять найдовше. І майже усі вони є добрими російськими друзями. До прикладу іранський лідер Алі Хаменеї, який став президентом у 1981 році, а у 1989 році – верховним лідером.

Інший молодший товариш путіна – олександр лукашенко не полишає пост президента білорусі  майже 30 років.

лукашенко_путін.jpg (126 KB)

Той самий строк тримається при владі Емомалі Рахмон, президент Таджикистану. У цій країні, як пишуть у російських новинах, нині зростає популярність російської освіти, а кількість російських туристів у 2023 р. зросла на 93%.

рахмон_путін.jpg (396 KB)

Товаришує очільник Кремля із кількома африканськими диктаторами, для яких навіть каденції лукашенка та Рахмона виглядають смішно.

З 1982 року тримає владу у Камеруні Поль Бійя. Із росією, як вказують пропагандисти, у Камеруну "схожі погляди на принципи світоустрою". Як писав у 2006 році у книзі "Тирани. 20 найгірших живих диктаторів світу" американський журналіст Девід Валечинскі, Бійя кожні кілька років влаштовує вибори для виправдання свого правління та має власні інновації із фальсифікацій. Зокрема, він за гроші запрошував у якості міжнародних спостерігачів шістьох колишніх американських конгресменів. До речі, переписування конституції для обнуління своїх каденцій – одна з випробуваних саме Бійєю фішек.

бия_путин.jpg (133 KB)

Із Екваторіальною Гвінеєю, сусідкою Камеруну, у росії міцне співробітництво. Нещодавно обговорювали й космічне. З 1979 року президентом цієї країни є Теодоро Обіанг Нгема Мбасого. Одна із його диктаторських рис поки не притаманна путіну – він охоче роздає керівні посади членам родини. Путін віддає їх особам, які із ним пов'язані спільними справами.

Мбасого_путін.jpg (320 KB)

Президент Уганди, з якою минулого року росія підписала домовленість про нерозміщення першими зброї у космосі, Йовері Мусевені тримається за посаду з 1986 року. Перед обранням він неодноразово скаржився, що попередники не хочуть йти. Після обрання йти вже не збирається, балотувався шість разів поспіль, виправляв конституцію, зокрема й скасовуючи вікові обмеження для кандидата у президенти.

мусевені_путін.jpg (172 KB)

Але є особливість путіна, до якої решта нинішніх диктаторів-довгожителів не дотягнули. Він має ордер Міжнародного кримінального суду на арешт за незаконну депортацію населення та дітей з України. До російського президента ордери від МКС мали Муаммар Каддафі, але виданий він був у 2011 році, на тлі протестів у Лівії та у рік вбивства диктатора повстанцями. Також такий документ двічі, у 2009 та 2010 роках за звинуваченнями у геноциді отримував лідер Судану Омар аль-Башир. Як і путін із ордерам на руках він переобирався у президенти, але у 2019 році в ході військового перевороту позбавлений влади

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" розповідав про рекордну кількість виборів у 2024 році та про країни, де вони проходитимуть.

Головне