Історія російської агресії проти України має давню історію, але зараз ми не будемо заглиблюватися у нетрі московського імперіалізму. Останній етап російської агресії прямо пов'язаний з правлінням путіна, і розпочався він значно раніше як лютого 2022 року, а також лютого 2014 року. Очевидно, що уже в момент приходу у керівництво росії кдбістської мафії в особі путіна, там було ухвалено рішення про "збирання земель" та "відродження союзу", для реалізації чого було застосовано весь спектр методів.

До 2004 року домінували різноманітні методи "м’якої сили". Весь розрахунок був на те, що в Україні укріпиться Янукович, і утверджений таким чином режим буде подібний до білоруського, а, отже, можна буде порівняно "мирно" інкорпорувати Україну, та оголосити "срср-2" але український народ мав тоді на все це свій власний погляд. Схоже, що "Помаранчева революція" неабияк здивувала кремлівських кдбістів, і вони вирішили перейти до "плану Б", що уже спирався більше не на взаємодію з українською владою, яка показала себе "ненадійною" (навіть не змогла розігнати народні протести), а на поступовий демонтаж української державності, підрив її у всіх сферах: від військової і до фінансової. І поки хтось займався демонтажем українського військового потенціалу, хтось не менш серйозно займався підривом фінансової стабільності.

Кейс "Дельта Банку"

Показовим є тут кейс сумновідомого "Дельта банку", який було створено 2005 року – якраз після революції (на кошти російського інвестиційного фонду Icon Private Equity), і призначено для виведення з України державних коштів через розроблені у російському фсб схеми. Показово, що сам банк був створений за зразком російського "Дельта банку", а очолив його такий собі Микола Лагун. Вибір М. Лагуна як агента російської політики був зумовлений, очевидно,  його тісними зв’язками з органами військової розвідки ворожої для нас держави. Рашисти чужим гроші не дають в іноземній державі, лише своїм й бажано завербованим, згадайте медведчука.

Після створення, "Дельта банк" роками займався виведенням грошей з України. При чому, масштаби лише наростали. З 2011 р., в період режима Януковича, М. Лагун використовував Дельта банк для виведення з України державних коштів. Саме Дельта банк був обраний головою НБУ Сергієм Арбузовим як фінустанова для виведення коштів, отриманих від махінацій з ОВДП, що належали НАК "Нафтогаз України". Угоди Дельта банку з викупу у "Нафтогаз" ОВДП здійснювались за рахунок грошей, отриманих як рефінансування від НБУ. В останній період режиму Януковича, з грудня 2013-го до березня 2014-го, коли став очевидним провал російської політики з підпорядкування  України, через банк М.І.Лагуна було виведено кошти рефінансування НБУ на майже 3,2 млрд грн (410 млн дол).

Після визнання Дельта банку банкрутом 2 березня 2015 р., М.І .Лагун втік з України. Але згодом повернувся, потрапивши під увагу з боку правоохоронців. Однак численні "дивні" рішення судів дозволяють йому досі уникати відповідальності. Безкарність за  діяльність  проти держави таких як Лагун підтверджує яким міцним був і, можливо, зберігається зовнішній вплив на нашу судову систему.

"Україну не можна підкорити, її потрібно демонтувати"

І це не щось "поодиноке", або "дивне". Ні, росія системно розставляла своїх агентів на різні посади, беручи під контроль різні сфери українського життя. Знекровлюючи та підриваючи українську економіку, позбавляючи нашу державу ресурсів для повноцінного функціонування. При цьому, розгалужена мережа агентів впливу дозволяла прикривати один одного на різних рівнях, уникаючи відповідальності.

Але найбільше дивує інше. Структури типу "Дельта банку" розпочали свою роботу після перемоги першої революції 2004 року, коли у нас, наче, була абсолютно "проукраїнська влада", яка мала б враховувати усі ризики. Однак реальність жорстко конфліктувала з численними політичними деклараціями. І агентури ФСБ у нас не поменшало, а побільшало.

Та й саме оточення часів президента Ющенка зараз викликає масу питань. Адже там були такі уже визнані агенти російського впливу як Жванія або Червоненко. І все це за формально "національно-свідомої" але слабкої та непослідовної політики. А поки українці гралися у політику, росія продовжувала готуватися до знищення України. Насичуючи політику, фінанси та спецслужби агентами, підпорядковуючи собі нові і нові сфери.

Пригадую, як 2014 року мені на очі потрапила публікація, у якій посилалися на документи російських спецслужб, що, мовляв, після поразки 2004 року у кремлі ухвалили рішення – Україну не можна підкорити, її потрібно демонтувати. Тоді це все видавалося дещо конспірологічним, однак реальність показала, що, мабуть, ця версія не така далека від дійсності. Розкласти, корумпувати, демонтувати інституції, знекровити – це все те, що робила росія проти України роками, і, будемо відвертими, не без сприяння українських еліт.

Війна почалася навіть не 2014 року, вона почалася значно раніше, хоча і велася деякий час невійськовими методами. Просто на певному етапі російське керівництво вирішило, що у загальну "гібридну" схему треба вкинути більше військового складника. Результат – загальновідомий.

Слухаючи часто "хороших росіян", які ведуть відлік війни від 24 лютого 2022 року, розумієш, що в реальності все було не зовсім так. Якщо росіяни не бачили нічого тоді, це не означає, що тоді нічого не було. Все було, але просто півтора року тому все приховане остаточно стало явним.

Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”