9 років тому, 11 травня 2014 року, так звана “народна рада Донбасу” провела на Донеччині та Луганщині псевдореферендуми щодо "статусу Донецької та Луганської народних республік”. Під контролем озброєних бойовиків сепаратисти заявили про нібито переважну підтримку місцевими жителями “державної самостійності Д/ЛНР”. Як відбувався процес утворення терористичних прокремлівських “республік” — у матеріалі “Ми-Україна”.
Як готувались псевдореферендуми
Інформація про підготовку до проведення "референдумів" у ЗМІ з'явилася 10 квітня, тоді ж з'явились оголошення про формування “центральної виборчої комісії”. ЦВК України та в.о. президента Олександр Турчинов України завчасно попередили про нелегітимність таких заходів, Тодішній голова Парламентської асамблеї ОБСЄ Ранко Кривокапич заявив, що ці “референдуми будуть незаконними в очах міжнародної спільноти.
Організаторами псевдореферендумів були колишні депутати-регіонали та місцева влада. Зокрема головою ЦВК так званої "ДНР" став Роман Лягін. Раніше цей злочинець від Партії регіонів займався на Донеччині організацією вкидання бюлетенів, "каруселей" на виборах. Не гребував також залякуванням спостерігачів від інших партій, погрожуючи їм фізичною розправою.
7 травня за відтермінування “референдумів” висловився президент росії. Але сепаратисти вирішили нічого не скасовувати й визнати результати голосувань за будь-якої явки. Це зайвий раз підтверджує, що організація псевдореферендумів була потрібна лише для створення ілюзії волевиявлення “народу Донбасу”.
На території області розпочалася активна агітація за участь у голосуванні. 9 травня 2014 року так званий “співголова “ДНР” Олександр Хряков заявив, що після "референдуму" 11 травня 2014 року бойовики одразу роззброяться. Звісно ж, це виявилося брехнею.
Організатори закликали місцевих мешканців прийти на “референдуми”, обіцяючи, що після нього на Донбас будуть уведені миротворчі війська рф з метою “стабілізації ситуації в регіоні”.
На Донеччині сепаратисти контролювали 22 окружні комісії, створених для проведення виборів президента України 25 травня 2014 року. На урнах наклейками з прапором "ДНР" бойовики просто заклеїли українські герби.
Для проведення “референдуму” в області створили додатково 53 територіальні та 1527 дільничних виборчих комісій. На відміну від Донецької області, точної інформації про кількість виборчих дільниць в "ЛНР" немає.
Для збільшення явки активно залучали “мертвих душ”. Оскільки база даних виборців була заблокована українською ЦВК, сепаратисти в “ДНР” використовували для складання списків виборців застарілі дані 2012 року. А на Луганщині для голосування використовувались виборчі списки ще з президентських перегонів 2004 року.
Як проходили так звані “референдуми”
На голосування було винесене лише одне питання: Чи підтримуєте ви акт про державну незалежність “Донецької/Луганської народної республіки?”.
Хоча роботу виборчих дільниць планувалося організувати протягом 11 травня з 8-ї до 22-ї години, в ряді міст так званий “референдум” розпочався раніше. Так, на 2-х округах у Маріуполі голосування почалося ще 9 травня через "загострення політичної ситуації в регіоні". На виборчій дільниці у школі № 32 Донецька голосувати почали вже 10 травня.
11 травня 2014 року відкрилась незначна кількість виборчих дільниць. У Маріуполі працювало 4 дільниці, в Амвросіївському районі відкрилась тільки одна дільниця, а в Авдіївці на єдину виборчу дільницю люди взагалі не прийшли. Серед охочих проголосувати здебільшого були дорослі та люди похилого віку. Молодь демонструвала “волевиявлення” менш активно.
Попри заяви путіна щодо перенесення “референдумів” відкрилась виборча дільниця і в Москві. Там могли голосувати особи з українськими паспортами, що прописані у Донецькій та Луганській областях.
Протягом проведення так званого "референдуму" неодноразово затримували сепаратистів із заповненими бюлетенями на підтримку “ДНР” та “ЛНР”. Зокрема поблизу Слов'янська виявили більш як 100 тисяч бюлетенів із галочками “за” від'єднання “ДНР” від України. Біля Маріуполя зафіксували понад 10 тисяч таких папірців.
Місцеві жителі розповідали, що бюлетені з дільниць виносили на вулицю і люди, або члени виборчих комісій просто на лавочках ставили у цих умовних бюлетенях якісь позначки. Часто не було взагалі жодних списків виборців, навіть застарілих, а бюлетені давали всім охочим на вулиці. Голосувати могли всі охочі, у кого є паспорт з “донбаською” пропискою. А бюлетенів у озброєних бойовиків було надруковано багато.
Загалом відкриття дільниць і організація довгих черг перед ними було потрібно лише для медійного розголосу. Так, у Луганську створили дві показові дільниці, де є черга “виборців”. Це зняли російські телеканали й подали глядачам як “всенародну підтримку самостійності “ЛНР”. А на низці інших луганських дільниць, майже ніхто голосувати не ходив. Тобто була потрібна картинка, а результати вже були готові. Проте, на більшості виборчих дільниць стояли особи, озброєні автоматами.
Варто згадати, що на Луганщині “референдум” проходив не у всій області. Зокрема у Сватовому, Марківці, Білокуракиному, Новопскові "референдум" не відбувався. А коли поблизу села Богданівка Слов'яносербського району з'явились українські БТРи, місцева дільнична комісія з референдуму зникла у невідомому напрямку, залишивши бюлетені.
12 травня 2014 року сепаратисти заявили, що явка виборців на Донеччині склала 74,87 %. Начебто "за" проголосували 89,07%, "проти" — 10,19%. На Луганщині ситуація була схожою. "Незалежність ЛНР" нібито підтримали 96 % мешканців, проти висловились 3,8 %.
Жодна міжнародна організація, зокрема, ОБСЄ, Рада Європи не надіслали своїх офіційних спостерігачів, оскільки в таких випадках їх запрошує офіційний уряд. Навіть росія не надіслала своїх людей.
Нагадаємо, президент України Володимир Зеленський пояснив, чому Україна не поспішає з контрнаступом.
