На тлі небаченої досі спеки Мексика активізує застосування "засівання хмар" для виклику дощів. Як пише The Guardian, цьогоріч країна розпочала використовувати цю технологію у червні і заявляє про її 98%-у ефективність.
Програма засівання хмар включає в себе розпилення з літаків над хмарами частинок йодистого срібла. Вважається, що вони здатні залучати додаткові краплі води і, відповідно, збільшувати кількість опадів або снігопадів.
Засівання хмар в країні відбувається щонайменше раз на рік. У Міністерстві сільського господарства Мексики стверджують, що це допомагає "боротися з наслідками посухи у сільських районах і сприяє поповненню водоносних горизонтів".
Водночас частина місцевих експертів з хмарної фізики сумніваються у життєздатності технології та її ефективності. Експерти також застерігають владу від пошуку "простих рішень" для мінімізації наслідків кліматичних змін..
"Немає жодних доказів того, що методи засівання хмар дозволяють збільшити кількість опадів над важливими економічними зонами, а також немає впевненості в ефектах за межами цільової зони", - наголошують Фернандо Гарсія та Гільєрмо Монтеро Мартінес, фізики хмар з Національного автономного університету Мексики.
Науковці переконанні, що вказану технологію можна використовувати "лише як один з елементів комплексної стратегії управління водними ресурсами". На їхню думку, влада Мексики краще б зайнялася вдосконаленням систем іригації та водопостачання.
Видання також поспілкувалося з фермерами на півночі країни, які нині переживають сильну посуху. Вони говорять, що, звісно, відкриті для всього, що може принести більше дощу, однак налаштовані досить скептично щодо процесу викликання штучного дощу.
"Ми б віддали перевагу тому, щоб уряд повернув інвестиції в іригаційні розподільчі мережі для підвищення ефективності та економії води", - наголосив президент Асоціації фермерських організацій Південної Сонори (AOASS) Альваро Бурс Кабрера.
Як писав “Ми-Україна” раніше, аномальна спека загрожує продовольчій безпеці планети. Науковці попереджають, що хвилі тепла, які слідують одна за іншою, можуть істотно обмежити здатність природи забезпечити людство харчовими продуктами.
