Ви, мабуть, уже читали, що американці пропонують перекроїти межі Донецької та Луганської областей. Путін тоді оголосить про «повний контроль» над Донбасом і не отримає жодного нового міста. Це написав The Economist із посиланням на джерела. Документа ніхто не бачив. Джерело в українській делегації сказало ТСН, що в Абу-Дабі такого не пропонували.

Правда це чи ні, сьогодні не перевірити. Зате можна спитати, кому цей текст адресовано.

Витоки хтось організовує. Посадовець, який «не уповноважений коментувати», зазвичай коментує саме тому, що його попросили. У переговорах про завершення війни це окремий канал: ним кажуть те, чого не скажеш під запис, і дивляться, як відреагує інша сторона.

Подивіться, що цим каналом пройшло останнім часом. Американський посадовець розповів Reuters, що Україна й Росія приватно гнучкі щодо територій. Радники Трампа розповіли The Atlantic, що він хоче підписання на саміті G20, у власному гольф-клубі під Маямі, навіть якщо на Київ доведеться натиснути. Тепер додалася картографія. Усі три тексти кажуть одне: угода близько, сторони майже згодні, дата є. Адресати тут Київ і частково Москва. Після таких публікацій той, хто скаже «ні», виглядатиме людиною, яка зірвала майже готове.

У європейців інший адресат. Їхні посадовці пояснили Politico: про ширшу безпеку говорити готові, щоб Москва зрушила, але угоди про оборону регіону не буде, доки немає миру для України. Це написано для Вашингтона. За тристороннім столом європейців немає, тому свою межу вони фіксують у пресі.
Росії західні газети майже не потрібні. «Джерело в делегації» повідомляє власним агентствам, що Україна лише один із пунктів великої розмови про континент. Офіційно делегація мовчить, Пєсков коментувати відмовляється. Позицію озвучено, а відповідати за неї нікому.

Є й випадок, де метод упирається в стелю. Двоє людей, залучених до неофіційних контактів, розповіли Financial Times: Путін вважає Донбас лише умовою перемир'я, а за остаточну угоду хоче ще територій. Це може бути попередження від тих, хто боїться поспішної угоди. Може бути й кремлівське залякування, передане через посередників. Мотив ми вгадуємо, а не знаємо.

Тепер порівняйте з тим, що сказано під запис. Після першого дня офіційно йшлося про полонених, вивезених дітей, гарантії безпеки. Витоки майже всі про території. Під запис сторони кажуть те, про що вже можна говорити вголос. Анонімно вони тиснуть там, де ще нічого не вирішено.

Київ у цій грі здебільшого відповідає: спростовує, уточнює. Один інструмент працює краще за будь-який зустрічний витік. Зеленський того ж вечора, після звіту делегації, публічно перелічив, про що говорили: гуманітарні кроки, зміст гарантій, деескалація. Коли теми названо під запис, анонімному «джерелу» лишається менше місця, щоб домалювати решту.

Про угоду ми дізнаємося з документа з підписами. Усе, що з'являється до нього з посиланням на «обізнаних осіб», розповідає про наміри того, хто говорив.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”