Батькам необхідно визнати - поступово у дитини з'являються думки, емоції, що не піддаються контролю та думки якими вони не хочуть ділитися. Це – ознака дорослішання та самостійності.

Втрата контролю формує батьківську тривожність, зізнаються вони собі у цьому чи ні. Батьки впливають на формування характеру дитини, а тривожні батьки здатні робити помилки. Візьміть себе в руки, приймайте раціональні рішення, а не емоційні.

Не рекомендується: тотальний контроль, він руйнує довіру, спонукає дітей вчитися брехати та "вивертатися", але не варто давати повну свободу або відсутність контролю, які насправді означають переклад відповідальності з дорослого на дитину. Дитина до повноліття потребує формування кордонів, правил і "покажчиків".

Свобода – емоційно важливий чинник для самоідентифікації та розвитку самостійності дитини, але межі її безпосередньо залежить від її віку і психологічних особливостей.

Батьки - за фактом - контролери, вони в житті дитини є тими, хто формує ставлення до соціальних рамок, соціальної ролі, до прийняття рішень, здатності взяти відповідальність на себе за загальну соціалізацію. Тому від батьків (і частково від вчителів) залежить, яку модель дитина реалізуватиме у дорослому житті: підпорядкування та страх; знецінення правил суспільства; порушення законів; реалізація особистісного потенціалу через конструктивну соціалізацію та ін.

Система контролю формується не для зручності батьків, а для формування конструктивних моделей поведінки дитини та її характеру. Продумайте, що важливо для створення системи контролю для вашої дитини в рамках вашої сім'ї. Цих правил не повинно бути багато, обговоріть з дитиною їх, і обов'язково – що ви будете робите, якщо він ці правила порушив. Спільно прийняті рішення позбавляють вас образ і емоційних претензій.

Будьте послідовні у виконанні правил, обговорених та прийнятих з дитиною. Якщо хоч раз ви пішли на поступки, забули чи не помітили – процес порушений, дитина розуміє, що можливі порушення.

Будьте прикладом для дитини, те, що вимагаєте від неї, не дозволяйте робити і собі. Вимогливі батьки повинні мати авторитет в очах дитини. Навіть якщо ви думаєте, що дитина не розуміє, не бачить, не знає: діти все бачать, чують, розуміють і знають: дитину не обдуриш.

Олена Рихальська, кандидат психологічних наук