Знайомити дитину з обранцем поступово

Перша зустріч має тривати не більше 10 хвилин – пів години, з приблизною посилкою: "Це мій друг". Вітається випадкова зустріч на нейтральній території. Обранець поводиться привітно, доброзичливо, не "заграючи" з дитиною: "Ой який чудовий хлопчик!!!!". Якщо й сказати комплімент, він повинен звертатися не безпосередньо до дитини, а побічно і коротко. Приміром: "Класна у тебе машина, у мене така тільки трохи простіше теж була в дитинстві", "Які у твоєї доньки гарні бантики дуже йдуть".

Перший контакт повинен бути не більше години

Можна прийти із солодощами. Розмовляти один з одним краще про роботу, книжки, кіно: нічого особистого. Дитині потрібно запропонувати попити з вами чаю, якщо відмовиться не наполягати, але сказати: "Зголоднієш – чекаємо".

Якщо дитина так і не прийшла йдучи доброзичливо попрощатися: "Миша, до побачення. Мама на кухні відклала тобі тортик". Важливо! На цьому етапі уникати займенника "МИ": "…Ми залишили тобі тортик".

Атмосфера повинна бути розслаблена, без напруги.

Звикання дитини до "нового тата" означає процес адаптації до нової людини

Тому після першого відвідування будинку необхідно зробити паузу приблизно на тиждень, менше – не рекомендується, понад 10 днів – дитина може відвикнути.

Другий візит необхідно подати мотиваційно. Дядько Юра прийшов кран полагодити, по роботі допомогти, комп'ютер налагодити, тощо.

Ніяких подарунків і квітів мамі, персонально дитині теж. Можна принести щось, що об'єднує, найкраще працюють солодощі (торт, тістечка, круасани, цукерки тощо), лимонад для всіх, соки.

Третій візит також має бути не раніше тижня. Весь цей час спостерігаємо за реакцією дитини. Сигнальним дзвінком що можна діяти, тобто вже кудись піти, поїхати разом (куди дитина любить) можуть бути слова: "А коли прийде дядько Юра?" або, загалом, доброзичлива поведінка дитини при приході в гості.

Питання

На питання мамі: "А хто такий дядько Юра?" Спершу треба відповідати: "Це мій друг", "Ми працюємо разом", "Ми навчалися разом в інституті". Не варто на перших етапах ставити запитання: "А тобі подобається дядько Юра?", "Ти не проти, якщо до нас сьогодні прийде дядько Юра?" - таким чином, ви поспішаєте події й спонукаєте дитину швидше, ніж вона готова осмислювати те, що відбувається.

А якщо дитина не приймає обранця?

Зазвичай, в основі такої реакції лежить дві причини. Перша - дитина ревнує його до мами. Друга -  дитина любить батька і будь-який чоловік, який з'являється поряд з мамою, викликає в ньому агресію.

Дитина починає ревнувати, якщо помічає, що мама і гість не по-дружньому зацікавлені один одним. Він помічає все, найменший погляд, жест, особливу усмішку, мало того – дитина не просто так помічає, вона спостерігає. Навіщо? А що як мама перестане любити його і любитиме цього дядька.

Дитячі ревнощі – основа більшості конфліктів. І якщо дитина утвердилася у своєму припущенні, то вирішити конфлікт буде вкрай складно. Не вірно вишикувані на першому етапі стосунки часто призводили до того, що мамі ставився ультиматум: "Або я або він". І Частенько мамі доводиться відмовлятися від особистого щастя.

Тому дуже важливо на етапі адаптації дитини в появі в її житті нової людини бути максимально уважними, створювати таку атмосферу, щоб дитина відчула себе в емоційній безпеці і зрозуміла, що мама її любить і навіть у її житті з'являється більше любові та позитиву.

Конкурувати з батьком не потрібно, але й потурати негативним емоційним реакціям дитини теж. Дуже важливо мамі та обранцю не реагувати емоційно у відповідь.

Увагу – не плутати з байдужістю. Потрібно бути в цьому послідовними. Тоді дитина на 3-й, 5-й, іноді - 10-й раз зрозуміє, що його модель не працює і відмовиться від неї. Важливо показати дитині, що тато, як і раніше, залишається в його житті і в цьому сенсі нічого не зміниться.

Все через діалог

Якщо мама бачить, що дитина ще сподівається на те, що батьки зійдуться, і хоче щоб цей дядько зник, потрібно спокійно та акуратно поговорити з дитиною. Пояснивши, що ми з татом розлюбили один одного як чоловік та жінка, у дорослих іноді так буває. Незалежно від того – чи буде дядько Юра, чи ми з ним припинимо спілкуватися, з татом ми НІКОЛИ більше не будемо разом. Але тебе ми любимо і завжди будемо з тобою.

Дитина нервує і переживає коли в нього є надія, якщо надія йде вона поступово звикає до об'єктивної реальності. Якщо вислухавши вас дитина розплакалася або втекла в іншу кімнату - не біжіть відразу за нею. Дайте дитині відреагувати емоції: їй необхідно побути на самоті і осмислити інформацію. Звичайно, психіка у дітей буває різна і дана рекомендація не універсальна, тому до цієї розмови переконайтеся, що двері зачинені – і дитина не зможе втекти з дому, та виключіть будь-які інші небезпеки, які ви не зможете в цей час контролювати.

Слова: "Знай, я тебе дуже люблю", "Ти для мене найдорожчий на світі" - у цей період також важливі, навіть якщо вам здається, що дитина на них не реагує або каже: "я тобі не вірю", "це не правда"

А що далі?

Після того як етап адаптації пройшов і дитина звикла до обранця можна вводити більш тісне спілкування у формі гри, подарунків, розмов про те, що його цікавить. Важливо, щоб дитина зрозуміла – вона цікава вам обом.

Ваш новий обранець не краде мамину увагу, а іноді навіть на боці дитини у них навіть можуть з'явитися спільні маленькі секрети.

Бувають випадки, коли обранець ревнує матір до дитини або в нього не вистачає терпіння у процесі створення стосунків. Приймайте рішення самі. Хочу лише відзначити, що перелічені моделі поведінки психологічно є дитячими та інфантильними. Тому слід знати, що ваш обранець з дитиною, швидше за все, теж стане конкурувати, і він її без кінця дратуватиме.

Тільки психологічно зрілий партнер може знайти підхід до дитини і лише психологічно дорослого партнера дитина може полюбити, навіть якщо на початку виникнуть труднощі.

Олена Рихальська, кандидат психологічних наук