"План перемоги" став важливим етапом у формуванні стратегічного бачення України в умовах тривалої війни з росією. Представлений Президентом Зеленським у жовтні 2024 року, цей документ визначив ключові напрями у військовій, геополітичній та економічній сферах, які мають забезпечити не лише перемогу, але й довгострокову стабільність.

Однак геополітичний контекст зазнав змін з обранням Дональда Трампа президентом США. Його позиція щодо зменшення американських витрат на підтримку України та акцент на прагматичній співпраці створюють нові виклики для реалізації  "Плану перемоги". Хоча щонайменше два положення цього плану створені  в комунікації з командою Трампа. Це порушує питання, як Україна зможе адаптуватися до нових умов і зберегти міжнародну підтримку.

Дорожня карта для України

"План перемоги" став стратегічною дорожньою картою для України. В умовах тривалої війни цей документ не лише визначає напрями для перемоги, але й слугує інструментом консолідації міжнародної підтримки, хоча частина положень все ж викликає дискусії між партнерами.

Основні події: 

1.  Жовтень 2024 року: Президент Володимир Зеленський представив у Верховній Раді "План перемоги", що включає пʼять ключових пунктів:

• геополітичний пункт – запрошення України до НАТО як фундаментальний крок до миру, що підкреслює неминучість євроатлантичної інтеграції та безальтернативність демократії в Україні.
• оборона – її зміцнення, включаючи чіткий перелік необхідної зброї, підтримку від партнерів, зокрема в комплектуванні бригад резерву, посиленні ППО та інвестиціях в оборонне виробництво;
• стримування – створення неядерного стратегічного пакета стримування, який має запобігати воєнним загрозам з боку росії;
• економічний пункт – захист критичних ресурсів та спільне інвестування в економічний потенціал країни, включаючи уран, титан, літій та інші стратегічно важливі ресурси;
• безпека – післявоєнна заміна окремих військових контингентів НАТО українськими підрозділами, які мають унікальний бойовий досвід та здатність зміцнювати оборону Альянсу.

Кожен з цих пунктів має таємні додатки, доступ до яких отримали лише визначені партнери. План отримав змішану реакцію. Президент США Джо Байден високо оцінив "План перемоги, підкресливши готовність США до подальшої військової та економічної підтримки, включаючи розширення постачання озброєнь та інвестиції в оборонне виробництво.

Проте запрошення України до НАТО так і не пролунало. Натомість Дональд Трамп, який активно критикував витрати США на підтримку України, висловив скептицизм щодо реалістичності деяких пунктів Плану, особливо в контексті взаємодії з НАТО.

Поряд з цим, оточення Трампа позитивно відреагувало на пункти щодо спільної розробки стратегічних ресурсів та заміни військових контингентів українськими підрозділами. Що свідчить про виключно прагматичний підхід нової адміністрації, з чим Україна має однозначно рахуватись. Європейський Союз загалом підтримав План, особливо його економічний компонент, повʼязаний із захистом критичних ресурсів і стратегічними інвестиціями. Однак деякі країни-члени ЄС, такі як Угорщина, продовжують займати стриману позицію через внутрішні політичні розрахунки.

На кінець 2024 року офіційного запрошення України до НАТО не було, проте Альянс послідовно підтверджував підтримку українського членства у майбутньому. Заяви генерального секретаря НАТО Йенса Столтенберга наголошували на необхідності продовження реформ та зміцнення обороноздатності України як передумов для вступу. Також акцентувалася увага на тривалості та складності процесу адаптації НАТО до нових умов безпеки.

2.  Жовтень 2024 року: у цей час року Україна та країни Північної Європи обговорили постачання додаткових систем протиповітряної оборони, зокрема комплексів Patriot, а також розширення виробництва зброї як в Україні, так і в країнах-партнерах. Лідери Данії, Ісландії, Норвегії, Фінляндії та Швеції підтвердили готовність збільшувати допомогу Україні в умовах війни. Інформація про розширення постачання озброєнь Україні від НАТО в жовтні та грудні 2024 року свідчить про продовження підтримки, зокрема у сфері протиповітряної оборони, але без значного збільшення обсягів важкого озброєння.

Тренди:

• військово-дипломатична мобілізація – активна робота з міжнародними партнерами для забезпечення військових і економічних ресурсів;
• технологізація війни – акцент на використанні дронів, кіберзахисту та інноваційних технологій;
• санкційний тиск – постійне посилення обмежень проти росії;
• складність реалізації стратегічних завдань – запрошення до НАТО залишилося декларативним, що може розчарувати частину суспільства та створити додатковий тиск на уряд;
•  залежність від підтримки партнерів – безперервна допомога Заходу є ключовим чинником реалізації плану, а ризики зменшення цієї підтримки через внутрішні політичні зміни в країнах-партнерах залишаються значними.

Консолідація міжнародної підтримки 

"План перемоги" не лише окреслив стратегічні напрями розвитку, але й став інструментом для консолідації міжнародної підтримки. Завдяки чітким пріоритетам у сфері оборони, геополітики та економіки, Україна зберігає активну взаємодію з міжнародними партнерами. Однак запрошення до НАТО залишається декларативним, що вимагає від України не лише продовження реформ, але й пошуку нових форматів співпраці з Альянсом.

Обрання Дональда Трампа змінює структуру сил у глобальній політиці. Його прагматична позиція щодо ресурсів і витрат може вплинути на обсяги підтримки України з боку США. Водночас позитивна реакція оточення Трампа на економічні ініціативи України відкриває нові можливості для взаємодії, зокрема у сфері стратегічних інвестицій та захисту критичних ресурсів.

У 2025 році основним викликом для реалізації  "Плану перемоги" стане стабільність західної підтримки, особливо з боку США. Якщо адміністрація Трампа зосередиться на скороченні витрат, Україна повинна буде активізувати дипломатичну роботу, наголошуючи на важливості свого внеску в глобальну безпеку.

Збереження підтримки НАТО вимагатиме від України демонстрації прогресу у реформах і посилення обороноздатності. Успішна реалізація компонентів "Плану перемоги", таких як модернізація ППО, розвиток оборонного виробництва та спільні інвестиції, можуть стати аргументами для подальшого зміцнення партнерства.

Попри нові виклики, Україна має можливості не лише адаптуватися до змін, але й використати їх для закріплення своїх позицій як надійного партнера у сфері глобальної безпеки. Важливим чинником стане активна комунікація та прагматичний підхід до співпраці з новою адміністрацією США.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”