В умовах зростаючої невизначеності в трансатлантичних відносинах, особливо з можливим поверненням до влади Дональда Трампа у США, Європа стоїть перед необхідністю зміцнити свою обороноздатність і економічну самостійність.
Тобто є високо ймовірність, що Європа стикнеться з викликами, пов'язаними з потенційною політикою ізоляціонізму США. Передусім необхідною є активізація європейського оборонного виробництва, підвищення військових витрат до визначеного мінімуму від ВВП країн-членів НАТО, розширення співпраці в цифровій безпеці та зменшення залежності від ключових технологій США та Китаю.
Також важливим є збереження та посилення демократичних цінностей і правил правової держави в Європі. І тут варто передати привіт Орбану, який вже на волосині від застосування статті 7, яка дозволяє обмежувати право голосу конкретній країні, яка порушує основоположні принципи ЄС. Все це вимагає конкретних дій для зміцнення європейської єдності та автономії в контексті глобальних викликів і змін в міжнародних відносинах.
А часу доволі мало
Наївно думати, що навіть другий термін Байдена змінить ситуацію на краще, він безумовно загальмує ці процеси, але з порядку денного ці питання не зникнуть. Щонайменше поки що.
Цей виклик також є актуальним для України, яка може винести важливі уроки з аналізу ситуації, яка складається у відносинах ЄС та США.
Перше, Україні потрібно продовжувати розвивати власні оборонні можливості, з огляду на можливе зменшення зовнішньої підтримки. Нам потрібна розробка та імплементація комплексних стратегій для підвищення обороноздатності та самодостатності в військовому аспекті.
Дуже важливо, що ми зараз робимо акцент на розвиток оборонних індустрій, зокрема організовуємо спільне виробництво з країнами-партнерами. Це правильна ініціатива президента.
Друге, економічна незалежність і здатність до самостійного протистояння економічним шокам є критичною потребою. Тут варто робити акцент на стимулювання внутрішнього виробництва, диверсифікація експорту, та зменшення залежності від зовнішніх ринків. Тут має бути лідерство уряду, зокрема премʼєра, але динаміка поки повільна.
Третє, Україні важливо продовжувати реформи, що зміцнюють демократію та правову державу, адже це забезпечує стійкість суспільства в умовах зовнішніх і внутрішніх викликів. Тут я б робив акцент на продовження реформ, що забезпечують прозорість урядування, боротьбу з корупцією та захист прав громадян. Нарешті, співпраця з Європою і поглиблення інтеграційних процесів можуть слугувати міцним фундаментом для подолання майбутніх викликів, зокрема в контексті зміцнення обороноздатності та економічної безпеки.
Безумовно мова не йде про те, що ми маємо з кимось дружити менше, а з кимось більше. Просто ми маємо бачити тенденції, а відповідно до них і розставляти свої національні пріоритети.
Європейці, попри наявність "особливих думок", все ж проявили лідерство у виділенні допомоги Україні. На відміну від США, де партійна боротьба переходить навіть межі національної безпеки, чого вже дуже давно не було в США.
Також про щось говорить і динаміка підписання безпекових угод, точніше угод щодо безпекової допомоги, країни Європи тут теж тримають першість. Крім того, ураховуючи вже наявні міцні відносини України з Європейським Союзом та й позитивне спілкування Володимира Зеленського з ключовими фігурами ЄС, такими як Шарль Мішель та Урсула фон дер Ляєн й іншими ключовими лідерами ЄС, Україні слід максимально використовувати ці відносини для подальшої інтеграції та співпраці. А це означає йти в унісон у широкому колі питань. Зокрема це включає не тільки підтримку в оборонній сфері та безпековій політиці, але й економічні ініціативи, спрямовані на забезпечення стійкості та розвитку України.
Ну і звичайно, важливо щоб сам ЄС усвідомлював окреслену тенденцію й максимально швидко ухвалював необхідні рішення. Потрібно вже зараз формувати єдність у цьому питанні. Часи "Business as usual" під безпековою парасолькою США закінчуються.
Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
