Вперед, у м’ясний штурм!
Кожен день маю по 3-4 включення на ТВ з приводу ейфорії від паливних проблем на болотах. А давайте може подивимось нарешті, що відбувається у нас?
Сьогодні вночі атаковано 5 (п’ять) АЗС в Дніпрі та області. Загибла працівниця WOG, також зазнали ударів зокрема UPG, БРСМ.
З них дві на трасі Дніпро-Решетилівка, це та що на Київ. Вихідними горіла БРСМ на трасі Дніпро-Запоріжжя. На тижні вдарили по станціям у рідному Самарському районі – це 150 км до Харкова і 60 км до Павлограду.
Вчора шахед прилетів в невеличке сховище пального на Кіровоградщині.
Зверніть увагу, це не прифронтові території! На прифронтових вже пару місяців пекло, рахунок йде на сотні атакованих об’єктів. Водії бензовозів відмовляються туди їхати, бо за машинами теж полюють.
Що з цим робити – невідомо. Пробують все, але в кращому випадку вдається захистити персонал, а об’єкти горять. Мобільну вогневу групу біля кожної станції не поставиш…
І от на цьому тлі уряд вирішив реанімувати і запустити вже найближчим часом систему мінімальних запасів нафти й нафтопродуктів.
Відповідний закон запрацював в грудні 2024 року. Але попри те, що розроблявся років 15, був настільки кривим і несвоєчасним, що вистачило розуму заблокувати його реалізацію на рівні підзаконних актів та перенести на після війни. Зараз це вирішено терміново розконсервувати.
Що змінилось з тих пір, невідомо. Ми пройшли навесні світову кризу, жодна станція не зупинилась без пального. Це при тому, що на початках в березні шановні закордонні партнери – Польща, Румунія, Молдова, Угорщина зі Словаччиною (нехай і з інших причин) – з переляку закрили експорт нафтопродуктів.
Є думка, що саме це й тригернуло тему запасів, а також ймовірне посилення бомбардувань паливної інфраструктури у відповідь на наші успіхи.
Але що саме незрозуміле: маємо свіжий приклад саботажу сусідів, бачимо посилення атак на паливну інфраструктуру і, тим не менш, хочемо на цьому тлі створювати запаси у сусідів, і всередині країни.
Дехто в уряді багатіє думкою, що якщо ми 50% запасів зберігатимемо за кордоном (обов’язкова норма закону), то нам їх у час «Ч» віддадуть. (Я вже не кажу про те, що великих вільних ємностей у сусідів немає, не кажучи вже про те, що ті ємності якимось чином треба ще залучити в нормативну базу України).
Насправді, питань там багато, але головне наступне: які запаси на нафтобазах, коли полюють вже на АЗС та бензовози? У Дніпропетровській, Запоріжській, Харківській, Чернігівській, Сумській, Херсонській немає жодної вцілілої нафтобази. Де половині країни зберігати той запас? Та й на правобережжі погоріло чимало. Луцьк, Рівне, Тернопіль, Львів, Вінниця – ну всюди вже горіло, це ж всі бачили.
А хто покриє збитки? Зробили запас, прилетіло. Знов привезли, знов прилетіло. Більше просто не повезуть. Спочатку відваляться малі, всі побіжуть до великих, а їм де зберігати необхідну норму запасу? (Розраховується як частка від обороту). Коли згорить в них, зупиняться і вони, там же кишені не бездонні. Отже, впевнено прямуємо у сосну.
Ще одне невеличке питання, про яке чомусь не говорять: всі готові до здорожчання пального? Ну бо треба той запас купити, зберігати, банківське забезпечення 25% запасу, компенсація втрат. Не готовий наразі сказати, скільки це може бути, але декілька гривень на літрі треба бути готовим заплатити. Здається, в Португалії свого часу від запасу навіть відмовились, бо політики перелякались здорожчання на колонках.
Що робити?
Система запасу потрібна, але на мінімальному рівні, який можна «розмазати» по АЗС та невеличким сховищам.
За попередніми розрахунками, поточна норма у 6% може бути тим компромісом між необхідністю і ризиком. По факту такий запас постійно є в країні. А от 9%, які мають з’явитися у грудні, це буде непідйомна ноша для всіх. (Включно з державними компаніями, якім, схоже, з державними грошима і підтримкою життя здається дещо легшим).
Також необхідні підземні сховища, тим більше що в закон про МЗНН планують внести норму про обов’язкове 20% зберігання під землею. Держава обіцяє забезпечити, подивимось. Деякі приватники вже теж проектують.
Ще раз, навіть без обовязкового запасу ми гідно пройшли весняну кризу і вийшли з неї з підвищеними залишками (але тепер це багатьом не подобається, бо вони дорогі і не дають цінам швидше знижуватись). Мінімальний запас на рівні 6% ринку підтримає дисципліну серед постачальників, відфільтрує пройдисвітів, простимулює створення підземних потужностей, які нам з таким сусідом будуть потрібні завжди.
Нарощувати зараз запаси – це йти у справжній безглуздий м’ясний штурм з великими втратами та відповідною ефективністю.
Сергій Куюн, директор “Консалтингової групи А-95”
