Було дуже багато сподівань від останньої зустрічі у форматі "Рамштайн". Передусім очікувалось розв'язання питання щодо постачання Україні танків, а найбільш сміливі припускали, що навіть буде більше предметності у постачанні Україні винищувачів. У цілому засідання було успішним і нові пакети допомоги Україні є цьому свідченням. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг навіть заявив, що нова військова допомога дозволить Україні наступати.
Чи дозволить, чи ні - це питання залишимо на розсуд військових. Але все ж таки з постачанням Leopard є буксування. А постачання ракет більшої дальності та винищувачів F-16, які закликав надати Україні Зеленській в промові перед засіданням, ще не має предметних обрисів. Звичайно, ситуація може швидко змінитись, адже колись ми собі взагалі не могли уявити, що матимемо ЗРК Patriot та HIMARS. Проте у будь-якому разі ось ці усі маневри й погодження щодо постачання певних видів озброєнь маємо враховувати, визначаючи часові межі війни.
Тим часом росія готується до затяжної війни. Вони наразі намагаються перебудувати економіку на військовий лад. Так, намагаються. Як це у них виходить – це вже інше питання. Проте виробництво зброї та боєприпасів, хоч і в обмеженій кількості, у них продовжується. Також вони обдумують формати мобілізації й прораховують можливі ризики. Так, їм може не вистачити техніки для укомплектування механізованих підрозділів з мобілізованих, бо поголів'я чмобіків вони все ж зберуть. І скоріше за все до активніших дій в Україні росія готується у 2024 році. Цього року вони будуть намагатись тримати фронт та паралельно готувати резерви для нового витка агресії.
У цілому треба визнати, що наразі ціна поступок для путіна вища, ніж ціна продовження війни. Безумовно, путін би погодився на замороження конфлікту у нинішньому стані. Він би міг це продати як "сухопутний коридор до Криму" та "вбивство значної кількості натівських бандерівців". Але це абсолютно не прийнятно для України, Зеленський чітко зазначив нашу мету – відновлення суверенітету та територіальної цілісності, і це підтримує, думаю, майже 100% українців. Проте, як би нам цього не хотілось, але росія поки не збирається, ані здаватися чи йти на поступки, ані розвалюватись. І ресурси для продовження агресії у неї все ж таки є...
Тому треба й надалі працювати над збільшенням ціни продовження агресії для путіна. І тут без санкцій та нового озброєння не обійтися. Міжнародна група Макфола-Єрмака вже розробила безліч пропозицій щодо посилення санкційного тиску на росію. Санкції проти рф треба постійно лобіювати у наших партнерів, а також треба памʼятати, що росія постійно шукатиме шляхи їх обходу. Тому варто створити прецедент покарання за співпрацю з рф через порушення санкційної політики компанією чи третьою країною. Інакше санкційна політика ризикує перетворитись на імітацію, дуже дорогу імітацію для нашої держави.
Формула наближення завершення війни проста: збільшення санкційного тиску + новітня зброя для України = збільшення ціни агресії для росії. Але для стійкого миру цього замало, якщо взагалі він може бути між рф та Україною найближчим часом... Для цього потрібно демілітаризувати росію, або бодай наш кордон з нею, розмити путінський режим і як би це дико зараз не звучало, але демократизувати цю варварівську країну з імперським комплексом. До речі, для стимулювання конкуренції путіну можна запропонувати партнерам створити фонд з умовною назвою "Демократична росія" і пообіцяти віддати ці кошти новій демократичній владі у рф. Бажано, щоб суми там були значні. Думаю, такий пряник зацікавить деякі вежі Кремля.
У цілому російська війна проти України вступила у фазу затяжного протистояння, фактично у нас вже йде війна на виснаження, ми маємо це усвідомлювати та будувати своє життя, враховуючи саме цю реальність.
Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру "Об'єднана Україна"
