Європейські стандарти, гроші чи кадрове перезавантаження. Чому прем'єр Корецький в Брюсселі згадав про реформу ДБР?

Європейські стандарти, гроші чи кадрове перезавантаження. Чому прем'єр Корецький в Брюсселі згадав про реформу ДБР?

В цьому тексті не буде ні про операцію «Карфаген», який особисто мені уже набив оскому, ні про бенефіс генерала СБУ Сергія Дуки, який буквально підірвав сьогодні інформаційний простір своїми заявами на ТСК Верховної Ради України. Нехай це «протистояння силовиків» трішки устоїться і зійде медійна піна. Не хочу приймати будь-яку сторону, як на мене, вони обидві досить деструктивні, особливо в такий складний період війни, ще і напередодні зими та в розпал переговорного треку.

Так що, хто шукає хайпу — це не сюди, можете сміливо гортати далі. А хто хоче дійсно розібратися в питанні — ласкаво просимо.

Що мене і дійсно зацікавило, то це те, що про «реформу» Державного бюро розслідувань (далі — ДБР) в публічному просторі нещодавно заговорив сам прем’єр-міністр України Сергій Корецький.

Завжди стриманий та виважений Корецький, який робить значний акцент саме на грошах, чомусь, на полях Форуму з розширення ЄС у Брюсселі, сказав одну фразу, в контексті планів подання законопроекту про реформу ДБР, за яку одразу зачепилися відчизняні ЗМІ:

«Плануємо до кінця року. Це є частиною бенчмарків, отже так ми і рухаємося»

Все, більше нічого сказано не було! Усе інше, що є в медійному просторі, це фантазії, «хотєлки» та інтерпретації. Зафіксуйте цей важливий факт собі в голові і давайте спробуємо тезово, але прискіпливо, розібрати цей кейс «на молекули».

Так, в суспільно-публічному просторі, особливо від грантоорієнтованих активістів, досить тривалий час уже лунає наратив, що Державне бюро розслідувань потрібно: «реформувати», «перезавантажити», «очистити», «полагодити» і т.д.

Дивність ситуації, перш за все, полягає в тому, що ніхто не каже в чому конкретні претензії до роботи ДБР. Насправді, їх майже немає. І я зараз не буду заглиблюватись в ті одиничні суто процесуальні ляпи по деякім кримінальним провадженням, вони є в усіх правоохоронних органах... Мене зацікавило інше, а які інституційні претензії до ДБР у активістів? І виявляється, що їх насправді мінімум, а більшість із них сконцентровані не на роботі самого Бюро, чи на його ефективності, а на намаганні вплинути на майбутній конкурс на призначення директора та можливість для подальшого повного очищення/перезавантаження «під себе» прикриваючись якимось нікому невідомими іноземцями, яких хочуть інтегрувати в роботу конкурсної комісії, ще й з переважним правом голосу, що, звичайно, містить явні ознаки неконституційності, але хто зараз уже звертає на такі дрібниці увагу...

Але, добре, давайте все ж повернемося до того, як інтерпретували коментар прем’єр-міністра Сергія Корецького в ЗМІ, в переважній більшості вітчизняних ЗМІ, які, насправді, просто передруковували інформацію один у одного. Дивно, погодьтеся, але як є.

Так, наприклад, «Главком» (https://glavcom.ua/country/politics/reforma-dbr-koretskij-povidomiv-koli-urjad-planuje-podati-do-radi-zakonoprojekt-1156091.html), посилаючись на «Суспільне», публікує новину під назвою: «Реформа ДБР. Корецький повідомив, коли уряд планує подати до Ради законопроєкт».

Серед іншого, акцент робить саме на наступні два абзаци:

“Реформа ДБР є частиною погодженого плану («Качки – Кос») просування процесу вступу України до ЄС та прискорення ключових реформ, затвердженого 11 грудня 2025 року за підсумками неформальної зустрічі міністрів у справах Європи, що відбулася у Львові.

У плані йдеться про проведення незалежного комплексного аналізу інституційної структури ДБР, механізмів забезпечення доброчесності та функцій нагляду з метою оцінювання необхідності та доцільності подальших реформ відповідно до найкращих європейських практик, що приведе до розробки, ухвалення та впровадження закону, який врахує необхідні рекомендації.”

У людини, яка просто гортає стрічку новин складається враження, що ці тези озвучив Сергій Корецький перебуваючи в Брюсселі, але це не так. Хоча саме вони, насправді, зацікавили мене найбільше. Оскільки Державне бюро розслідувань, як і інші правоохоронні органи і дійсно потребують системних реформ з актуалізації повноважень, недопущення їх перехрещення та інституційного підсилення.

Разом з тим, хтось можливо запитає, а причому тут уже підзабута декларація «Качки – Кос»? Дуже просто, вона інтегрована під частину кредитних траншів з ЄС. І подобається нам це чи ні, посилаючись на слова Сергія Корецького, що «це є частиною бенчмарків, отже так ми і рухаємося», ми все одно ідемо по цьому шляху, не дивлячись ні на що. Обіцяли, робимо. Морально-ціннісної сторони питання я не хочу торкатись. Єдине що скажу, що звичайно, мені не дуже подобається коли під час війни наші «партнери» кажуть, що ми «щит Європи» і дають нам кредити в обмін на потрібні їм реформи і далеко не усі із них це «найкращі європейські практики».., але це уже зовсім інша історія. Коли потрібні гроші для виживання країни, ти не ставиш умови, а приймаєш або не приймаєш умови інших. Така правда життя.

Наразі, дірка в бюджеті на потреби війська, близько 70 млрд доларів (https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1588988-v-ukrayini-gotuyutsya-stvoriti-derzhavne-byuro-rozsliduvan), про це казав сам Президент України Володимир Зеленський і її потрібно покривати. Тут і зараз. От вам і відповідь на питання, чому Сергій Корецький в Брюсселі заговорив про «реформу ДБР» - це про черговий «бенчмарк» ЄС, а отже, про наступний кредит підв’язаний під конкретні нормативні рішення.

І логіку Сергія Корецького, як досвідченого інвестменеджера, я чудово розумію — перед ним стоїть конкретна проблема і її потрібно вирішувати... Ціль виправдовує засоби. Але в цій історії найголовніше «не наламати дров» біжучи за черговим кредитом, з реальними ризиками підірвати основи власної ж національної безпеки. Завжди потрібен баланс, особливо при нормативних рішеннях в сфері безпеки та оборони, і особливо, під час війни. І це не скільки про реформу Бюро, а в цілому.

В умовах війни реформування правоохоронних органів не може розглядатися виключно через призму кадрових змін, антикорупційної політики чи виконання міжнародних зобов'язань. Будь-яке втручання в інституційну архітектуру сектору безпеки має оцінюватися насамперед з погляду його можливих наслідків для безперервності правоохоронної діяльності, оперативної спроможності відповідних органів та стійкості державного управління. Особливо це стосується інституцій, безпосередньо залучених до протидії злочинам проти основ національної безпеки.

Первинними мають бути оцінка ризиків та дотримання принципів пропорційності й субсидіарності, щоб точково виправляти саме там, де це потрібно, і докладати рівно стільки зусиль, скільки необхідно. Особливо в умовах війни, коли будь-які інституційні зміни у правоохоронній системі мають враховувати ризики для безперервності її роботи, ефективності виконання покладених повноважень та стійкості державного управління. 

Насправді, подібний підхід — це і є ті самі «найкращі європейські практики», а не пропозиції віддати керівництво правоохоронного органу під зовнішнє управління, коли навіть вибори і зміна політичного керівництва країни нічого не змінять. Адже контроль буде у тих іноземців, які будуть сидіти в «наглядових радах» та «конкурсних комісіях з переважним правом голосу» на різних рівнях. Це точно не найкращі практики демократичних країн, а скоріше, неоколоніальні... Але давайте повернемося до тез, озвучених у ЗМІ щодо декларації «Качки — Кос», саме для Державного бюро розслідувань.

Нагадаю, «У плані йдеться про проведення незалежного комплексного аналізу інституційної структури ДБР, механізмів забезпечення доброчесності та функцій нагляду з метою оцінювання необхідності та доцільності подальших реформ відповідно до найкращих європейських практик, що приведе до розробки, ухвалення та впровадження закону, який врахує необхідні рекомендації.»

І зверніть особливу увагу — ЖОДНОГО слова про необхідність зміни конкурсної процедури директора ДБР із залученням іноземців з переважним правом голосу та повного кадрового перезавантаження, тут немає! Звідки ж тоді ці дивні тези постійно виринають в публічному просторі, потрібно, мабуть, запитати у тих грантоорієнтованих активістів хто їх транслює... Але факт є фактом — цієї рекомендації/вимоги ЄС офіційно не виставляє, тим паче в тому вигляді, як нам намагаються маніпулятивно «згодувати» на деяких відверто заангажованих ЗМІ. 

А от усе інше, досить цікаво. Дивіться - пропоную розкласти на тези:

  • проведення незалежного комплексного аналізу інституційної структури ДБР,
  • механізмів забезпечення доброчесності та функцій нагляду з метою оцінювання необхідності та доцільності подальших реформ відповідно до найкращих європейських практик,
  • що приведе до розробки, ухвалення та впровадження закону, який врахує необхідні рекомендації.

 

Розумно — звичайно. Спочатку проводимо комплексний аналіз інституційної спроможності ДБР, тим паче, важлива частина його уже була реалізована незалежним зовнішнім аудитом Рахункової палати України, далі проводимо комплексний аналіз ефективності, корупційних ризиків та завантаженості, враховуємо дійсно успішні європейські практики роботи ЄДИНОЇ слідчої правоохоронної інституції.

Враховуючи вищевикладене, я роблю простий і зрозумілий висновок, що серед РЕКОМЕНДАЦІЙ наших європейських партнерів є доволі раціональні та правильні речі і якщо при розробці урядового законопроекту будуть враховані вищезазначені пріоритети, то таку реформу я однозначно буду підтримувати. Без маніпуляцій, з урахуванням найкращого європейського досвіду та реального стану справ. Щоб подібна реформа тільки підсилила інституційну спроможність Бюро, а не навпаки.

До речі, вивчаючи ретроспективу питання, потрапив на слова відомого українського науковця та засновника Центру політико-правових реформ Ігоря Коліушко, який ще в серпні 2013 року зазначав (https://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/1588988-v-ukrayini-gotuyutsya-stvoriti-derzhavne-byuro-rozsliduvan), що:

«Зараз ведуться дискусії, які конкретно функції, крім слідства, цей орган (ДБР) перебере на себе з прокуратури, МВС, СБУ та інших силових органів».

І що, по-факту, станом на сьогодні, усі заплановані повноваження з інших правоохоронних органів, на кшталт МВС та СБУ, до Державного бюро розслідувань, так ніхто і не передав. Про НАБУ, я взагалі мовчу...

Отже, перше. Виходить, що наразі питання навіть не скільки в необхідності реформування ДБР, а скільки в наділенні його усім спектром повноважень, згідно рекомендацій наших західних партнерів, які так ніхто за цей час фактично і не передав. Як можна адекватно оцінити роботу концептуально Єдиного слідчого органу в Україні, якщо базово запланованих повноважень в ДБР від інших інституцій так ніхто повноцінно і не передав?

Друге. Про інституційну стійкість. Територіально, Державне бюро розслідувань повноцінно представлене навіть не у всіх обласних центрах. У них так-звана «кустова» структура і, станом на зараз, лише 7 територіальних управлінь на всю країну, окрім центрального апарату.

Третє. Близько 90% злочинів які розслідують працівники ДБР, станом на зараз, під час війни, це військові злочини. Така організаційно мала структура просто фізично не розрахована на таку кількість проваджень у розрахунку на одного слідчого. Якщо порівнювати, наприклад з НАБУ, то навантаженість на слідчих ДБР більша в середньому приблизно в 5-10 разів. (https://trueua.info/news/do-tysyachi-kryminalnykh-provadzhen-na-odnoho-yuryst-rozpoviv-pro-velychezni-navantazhennya-u )    

От і виходить, що коли створювали ДБР, за найкращими європейськими практиками, не врахували двох ключових факторів — війни проти росії та небажання інших силових структур позбавляти себе частини повноважень, навіть якщо вони для них є не природними і тимчасовими. Чи є в цьому вина самого Бюро, думаю що немає, ці питання не до них. Сама по собі ідея створення такої правоохоронної інституції більш ніж виправдана і абсолютно відповідає сучасним тенденціям та легко інтегрується в державно-інституційну систему стримувань та противаг.

Разом з тим, не дивлячись на об’єктивні фактори перевантаження та недостатньої інституційної спроможності (кадрів, майна, фінансування), Державне бюро розслідувань є абсолютним лідером серед правоохоронних органів по кількості розслідуваних кримінальних проваджень проти національної безпеки. (https://dbr.gov.ua/news/zdavali-vorogu-koordinati-ppo-ta-perehodili-na-bik-okupantiv-dbr-rozslidue-ponad-3-tisyachi-sprav-pro-zradu-infografika) З початку повномасштабного вторгнення РФ — це більше 3 тисяч кримінальних проваджень! З них 2 тисячі 050 стосуються державної зради, 837 — колабораційної діяльності, ще 57 — пособництва державі-агресору. 1 598 обвинувальних актів скеровано до суду.

За січень–жовтень 2026 року працівники Державного бюро розслідувань скерували до суду 502 обвинувальні акти щодо 701 особи, обвинуваченої у корупційних кримінальних правопорушеннях (https://dbr.gov.ua/news/ponad-700-obvinuvachenih-ta-majno-na-648-mln-grn-pid-areshtom-rezultati-protidii-korupcii-dbr-za-desyat-misyaciv). Серед обвинувачених — народний депутат та 350 працівників правоохоронних й інших державних органів. А загалом до суду скеровано 8 370 обвинувальних актів стосовно 8 803 осіб. Серед обвинувачених: 2 народні депутати України, 1 посадовець категорії «А», 33 судді, 1 743 правоохоронці та ін.

Такі результати вражають, погодьтеся. І знову ж, постає логічне питання, а якби запланована реформа по створенню ДБР вдалася повноцінно, з нормальним штатом, повноваженнями та регіональним представництвом? Цікаво, чи так само завзято тоді лунали б заклики до його «перезавантаження»? Сумніваюся.

Також, думаю, що важливо показати як українці сприймають роботу ДБР. У вересні проводилось опитування громадської думки для Консультативної місії ЄС в Україні (https://dbr.gov.ua/news/ponad-70-molodi-doviryayut-dbr-rezultati-novogo-sociologichnogo-opituvannya ). Так, для порівняння, у 2021 році ДБР довіряли лише 17% опитаних. У 2025 році цей показник зріс більш ніж утричі — до 52%, а цьогоріч досяг 53%. Найбільше ДБР довіряє молодь. Серед українців віком від 18 до 29 років цей показник становить 70%, а серед людей віком 30–39 років — 53%.

Ну і на останок, думаю слід згадати також про те, що саме в ДБР, вперше серед правоохоронних органів, запровадили використання поліграфу на постійній основі — від прийняття на роботу, до поточних перевірок за необхідності.

Мабуть, усе це в комплексі і створює сьогоднішній образ Державного бюро розслідувань, як сучасної правоохоронної інституції з колосальним, але ще не до кінця реалізованим, потенціалом. На це є ціла низка об’єктивних та суб’єктивних причин. Але, як на мене, найпоказовішим є навіть не висока ефективність працівників Бюро, а не дотичність їх до корупційних скандалів, від директора ДБР Олексія Сухачова, до речі, обраного на відкритому конкурсі, до простого слідчого. В антикорупційних «бомбах» від НАБУ працівники ДБР не фігурують, а скандальний «Карфаген» та протистояння силових структур обійшло ДБР стороною. До речі, як на мене, це дуже показово демонструє, що внутрішня превенція корупційних проявів, поставлена на високому організаційному рівні і працює належним чином. Що, насправді, для вітчизняних правоохоронних органів, на жаль, скоріше виключення, аніж правило.

Тим не менш, враховуючи все вищевикладене, я підтримую точкове реформування Державного бюро розслідувань! Так, без цих дурниць з «конкурсними комісіями з переважним голосом іноземців», але з системним комплексним незалежним аналізом поточної інституційної спроможності. Адже, станом на зараз, ми уже можемо зробити висновок, що запропонована нашими західними партнерами модель, створення окремої слідчої правоохоронної інституції, себе однозначно виправдала. Разом з тим, вона зіштовхнулася з війною та іншими внутрішньополітичними складнощами, які не дають можливості цій інституції повноцінно «розкрити крила» і це, дійсно, виглядає як проблема. Проблема вигорання працівників під титанічним навантаженням та суспільним тиском пов’язаним, перш за все, з великою кількістю розслідувань саме військових злочинів. А це дуже чутливо, особливо під час війни.

P.S. До речі, вперше в нашій «правоохоронній» історії бачу коли інституція публічно бажає не концентрувати владу та повноваження, а навпаки, благає щоб ними поділитися... Адже, і дійсно, станом на зараз створення повноцінної військової юстиції є критичною потребою (https://interfax.com.ua/news/interview/1182610.html), з однієї сторони, ефективного розслідування такої великої кількості воєнних злочинів, а з іншої, розвантаження самого ДБР, під інший закріплений за ним функціонал.

І це було б логічно. Маю надію, що під час проведення того самого незалежного зовнішнього аналізу інституційної спроможності та ефективності Державного бюро розслідувань, прем’єр-міністр України Сергій Корецький, зробить правильні державницькі висновки. Зрештою, головним критерієм будь-якої реформи має бути не сам факт її проведення, а реальне посилення інституційної спроможності держави, особливо в умовах війни.

Те що працює, потрібно підсилювати і тільки так.

Олексій Буряченко, президент Міжнародного інституту безпекових досліджень

Читайте також

Головне