У межах спецпроєкту «Люди, які створюють новини» до Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку ділимось історіями тих, хто щодня розповідає українцям про найважливіше. Журналісти, ведучі, редактори, оператори, режисери, продюсери, технічні фахівці. За кожним етером марафону «Єдині новини» стоїть велика команда професіоналів.

Як ведуча готується до прямого етеру? Як повідомляти тяжкі новини, реагувати на непідтверджені заяви та зберігати зосередженість, коли під загрозою опиняються власні рідні?

У цьому інтерв’ю розповідаємо про особистий досвід та історію Марії Скиби, ведучої телеканалу «Ми – Україна».

За що саме ви відповідаєте під час підготовки й ведення новин? Що ви робите ще до того, як у студії вмикається камера?

Підготовка до етеру у мене розпочинається ще ввечері напередодні. Звісно, упродовж кожного дня, навіть якщо не працюю в етері, стежу за новинами й вже починаю нотувати запитання та тези для майбутніх розмов. Коли редактор надсилає план етеру, я доповнюю його власними напрацюваннями. План, гості в студії та теми можуть змінюватися, тому за кілька годин до початку етеру ми з командою все звіряємо й постійно залишаємося на зв’язку. Коли вже маємо перелік гостей і тем, разом із випусковим редактором прописуємо запитання до спікерів. Для мене важливо подивитися на кожну тему ширше: переглянути попередні заяви гостя щодо неї, його позицію та ставлення до інших учасників розмови. Якщо це інтерв’ю з військовим, обов’язково переглядаю сторінки його бригади в соціальних мережах, щоб додати найсвіжішу інформацію.

Це велика підготовча робота, яка потрібна для того, щоб розмова була цікавою і мені, і глядачеві, і, звісно, самому спікеру. Я завжди пам’ятаю, що кожна фраза, яка звучить в етері, має бути зрозумілою та точною. Безпосередньо під час етеру я відповідаю за кожне своє слово, за емоційну подачу кожної новини, за те, щоб утримувати увагу глядача, навіть якщо ми чекаємо на підключення гостя або стикаємося з технічними проблемами.

Я дуже добре розумію: скільки б людей у цю хвилину не працювало за кадром, на зв’язку зі мною через навушник і за режисерським пультом, глядач бачить лише одну людину — мене. Тому я не маю права підвести своїх колег і завжди прагну провести кожен етер на найвищому професійному рівні.

Що залишається невидимим для глядача, коли він бачить вас в етері? Скільки паралельних процесів потребують вашої уваги?

Глядач бачить у кадрі зосереджену, спокійну людину. Але за кадром завжди відбувається набагато більше: робота, організація, координація та постійний контроль процесів.

Залишаються невидимими для глядача щонайменше 15 людей, які працюють над тим, щоб у результаті він отримав якісну, інформативну картинку в прямому етері. І для кожного члена команди це одночасно кілька паралельних процесів.

Мені ж під час етеру доводиться одночасно тримати в полі уваги щонайменше п'ять завдань: стежити за хронометражем, дотримуватися логіки розмови, підтримувати зоровий контакт з гостем, уважно слухати редактора у підслушці та реагувати на оперативні новини. І це ще не все – потрібно аналізувати відповіді співрозмовника й одразу формулювати наступні запитання.

Іноді доводиться терміново переривати розмову заради новинного включення, скорочувати інтерв'ю або, навпаки, заповнювати етерний час ще на дві хвилини. Повірте, для прямого етеру це чимало.

Уміння концентрувати увагу протягом усього етеру – надзвичайно важлива навичка, яка приходить із досвідом. А здатність працювати в режимі багатозадачності для телеведучого – одна з обов'язкових професійних компетенцій.

Який етер за час повномасштабної війни ви ніколи не забудете? Що тоді було найскладнішим саме для вас?

На жаль, чи не в кожному етері ми маємо трагічні новини про загибель українців від зброї країни-терориста. Особливо мені запам’ятався етер 16 березня 2022 року, коли російський літак скинув авіабомби на Маріупольський драматичний театр. Це було настільки емоційно важко, страшно й болісно, що внутрішня тривога, відчай і невимовний жаль, здавалося, буквально витали в повітрі студії. Дуже складно підібрати слова, щоб коментувати такі події в прямому етері.

Назавжди залишаться зі мною в пам’яті звільнення наших захисників і захисниць з «Азовсталі», а також перші обміни військовополонених. Сльози були на очах у всієї команди… Ніколи не забуду 30 липня 2026 року, коли російська ракета вбила всю багатодітну родину Воронових на Дніпропетровщині.

Дуже емоційним був і спецетер, присвячений виборам у США 5 листопада 2024 року. Тоді весь світ стежив за підрахунком голосів і черговою перемогою Дональда Трампа. У студії відбувалися надзвичайно емоційні дискусії, адже результати цих виборів мали важливе значення далеко за межами Сполучених Штатів.

Але, на щастя, журналістська етерна удача супроводжує мене й під час радісних подій! Пам’ятаю, що саме ми з колегою Максимом Сікорою були в етері, коли оголосили про перемогу Kalush Orchestra на «Євробаченні» в Турині у 2022 році. Ще одна дата, яка назавжди залишиться в пам’яті: 20 серпня 2022 року, коли Олександр Усик переміг Ентоні Джошуа в Джидді. Особливо емоційними були ці етери в моєму навушнику: вся команда щиро раділа, і мені дуже хотілося розділити з колегами ці емоції. Здавалося, усмішка просто не сходила з мого обличчя кілька хвилин.

Це дуже теплі спогади. Адже прямий етер – це не лише відповідальність за слова, складні новини та важкі емоції. Це ще й можливість разом із мільйонами українців проживати моменти гордості, радості та справжнього національного єднання.

Як ви готуєтеся повідомляти про загиблих, поранених або інші тяжкі події? Як обираєте слова й інтонацію?

Для мене надзвичайно важливо бути впевненою у фактах і цифрах, які я озвучую в етері. Якщо офіційні джерела не називають точної кількості загиблих, ми обов’язково маємо про це сказати. Адже для людей, які чекають на звістку про своїх рідних або вже переживають це горе, навіть наша обмовка може стати фатальною та завдати ще більшого болю. У такі моменти для мене важливо не грати інтонацією, не намагатися штучно посилити емоцію. Бути стриманою, коректно добирати слова й уникати надмірної драматизації. Я завжди висловлюю співчуття тим, хто втратив близьких. Але водночас дуже важливо пам’ятати: ми ніколи до кінця не зрозуміємо болю іншої людини, тому не варто намагатися говорити від її імені чи брати на себе більше, ніж ми можемо відчути.

Біль глядача не потребує додаткового підсилення голосом. У такі моменти найважливіше – точність, людяність і повага. Іноді стриманість говорить набагато більше, ніж найемоційніша інтонація.

Пригадайте випадок, коли важлива інформація змінилася просто під час етеру. Як ви разом із редакцією з’ясовували, що вже можна повідомити?

Такі ситуації трапляються доволі часто, особливо під час масованих атак, коли постійно оновлюється інформація про кількість влучань, руйнування та наслідки обстрілів. Випусковий редактор постійно стежить за стрічкою новин. Адже якби ми озвучували в етері все, що з’являється в інформаційних каналах, спростування неперевіреної інформації могло б займати половину етерного часу.

Алгоритм наших дій доволі простий. Я постійно слухаю випускового редактора в підслушці й довіряю його роботі, адже під час прямого етеру просто не маю фізичної можливості самостійно перевіряти кожну новину. Якщо ж сама помічаю щось термінове, надсилаю інформацію в наш спільний чат, після чого редактор ухвалює рішення щодо її озвучування. Важливо розуміти, що будь-яку новину бажано підкріплювати фото чи відеоматеріалами – це посилює інформаційну та емоційну складову етеру. Але для цього також потрібно виконати кілька технічних кроків. Тому без підтвердження від редактора я не озвучую нову інформацію. Краще повідомити новину на хвилину пізніше, ніж припуститися помилки й поширити фейк у прямому етері.

Дуже добре пам’ятаю етер, під час якого в соціальних мережах масово почала ширитися інформація про нібито смерть Джо Байдена. Тоді навколо президента США виникло чимало чуток, а в інформаційному просторі почали пов’язувати між собою дві події: оголошення Байдена про вихід із президентських перегонів і приспущені прапори на будівлі Капітолію. Насправді прапори приспустили на знак жалоби за конгресвумен Шейлою Джексон Лі, яка померла 19 липня 2024 року. А про вихід із президентської гонки Джо Байден оголосив 21 липня. Попри те, що чутки про його смерть уже активно поширювалися в інформаційному просторі, ми чекали на офіційні підтвердження. Згодом з’явилося офіційне спростування цих повідомлень.

Якщо ж інформацію потрібно озвучити до отримання остаточного підтвердження, ми обов’язково використовуємо відповідні формулювання: «за попередніми даними», «за інформацією, яка наразі перевіряється», або чітко зазначаємо, що очікуємо на офіційні дані. У прямому етері швидкість важлива, але достовірність завжди має бути на першому місці.

Чи доводилося вам уточнювати або виправляти сказане в прямому етері? Як діяти в таку мить, щоб глядач отримав точну інформацію?

Так, звісно, такі ситуації траплялися. Але я не вважаю, що в цьому є якась катастрофічна проблема. Прямий етер передбачає людський чинник. Можна помилитися в імені, даті, цифрі або припуститися смислової неточності. Головне вчасно помітити помилку й відреагувати на неї, а не залишати без уваги.

Пригадую, якось я назвала США «Сполученими Штатами України». Тоді ми говорили про допомогу нашій державі, і я просто обмовилася. Але швидко зорієнтувалася та виправилася. Реакція на помилку має бути миттєвою, спокійною та щирою. Не потрібно намагатися приховати її чи робити вигляд, що нічого не сталося. Завжди можна перепросити й одразу виправити сказане. Особливо якщо помилка стосується важливої інформації та може вплинути на її сприйняття глядачем.

На мою думку, професійність ведучого проявляється не лише в тому, щоб не припускатися помилок, а й у здатності правильно на них реагувати. Адже довіра глядача формується через чесність, відповідальність і повагу до аудиторії.

Як ви повертаєте розмову до фактів, коли гість у прямому етері робить непідтверджені заяви або уникає відповіді?

Я поважаю гостей, які можуть прямо в етері сказати, що наразі не готові відповідати на запитання або не мають достатньо повної інформації, щоб дати обґрунтовану відповідь. Це набагато краще, ніж намагатися перекручувати факти чи маніпулювати інформацією. Якщо я чую відверту маніпуляцію, спочатку прошу гостя уточнити джерело інформації або детальніше пояснити, на чому ґрунтується його твердження. Якщо відповіді немає, перефразую запитання, роблю його конкретнішим і повертаю співрозмовника до суті розмови.

У нас немає необмеженого часу на інтерв'ю, тому важливо дотримуватися теми й встигнути обговорити всі питання, які мають значення для глядача. Якщо ж гість не може пояснити, на чому ґрунтуються його заяви, я вважаю за необхідне звернути на це увагу аудиторії. Адже ведучий має бути на боці глядача: допомагати йому розібратися в темі, відокремлювати факти від припущень і не дозволяти підміняти зміст розмови маніпуляціями.

Чи був момент, коли власні переживання було особливо складно залишити поза етером? Що допомогло вам тоді працювати?

Найскладніше працювати тоді, коли повітряна тривога або обстріл безпосередньо стосуються твоєї родини. Або коли під час прямого етеру доводиться повідомляти про загибель знайомого колеги, військового чи цивільного, з яким ти ще вчора спілкувався.

У 2025 році в сусідньому з моїм будинку дрон влучив у дах. Того вечора в мене був нічний прямий етер. Уявіть ситуацію: я спілкуюся з гостем, паралельно стежу за новинною стрічкою і раптом бачу повідомлення про влучання в будинок, який абсолютно схожий на мій. Я одразу починаю писати чоловікові, але він не відповідає. Через переживання мені було надзвичайно складно зосередитися на розмові. Я ледь дочекалася закінчення етеру, щоб з’ясувати, що сталося. Згодом виявилося, що дрон зачепив дах одного з чотирьох однакових будинків житлового комплексу. На щастя, ніхто не постраждав, але перелякалися всі добряче.

Якщо чесно, коли під загрозою опиняються твої рідні, дуже складно зберігати спокій. У такі моменти мені допомогли професійна витримка та усвідомлення відповідальності за свою роботу. Важливо не розгубитися емоційно, зібратися й пам’ятати, що ти зараз працюєш для мільйонів людей. Але ця історія ще раз нагадала мені: телеведуча в кадрі теж людина. І за зовнішнім спокоєм іноді може ховатися дуже сильне особисте переживання.

Хто підтримує вас по той бік камери? Пригадайте ситуацію, коли слова редактора, команда режисера або дія іншого колеги допомогли вам у складному етері.

Я дуже щаслива, що маю саме таку команду по той бік камери. Це люди, які завжди мене підтримують. Уся випускова група: шефредактор, випусковий редактор, режисер етеру, суфлерист, звукорежисери, адміністратори. За будь-яких обставин ми завжди на одному боці. Разом переживаємо складні моменти, сумуємо, радіємо та сміємося. У нас є відчуття справжньої команди, де кожен розуміє свою відповідальність і може покластися на іншого.

Звісно, коли чую в підслушці, що я молодець і етер вдався хорошим, це завжди як медом по серцю. Але я ніколи не забуваю подякувати й колегам, адже без людей за кадром нічого б не відбулося. Саме їхня робота, увага та підтримка дозволяють мені зосередитися на тому, що бачить глядач. Це дуже цінне відчуття – знати, що за твоєю спиною є команда, яка завжди підтримає. Для мене це не просто колеги, а справжня опора.

Коли ви особливо відчули зв’язок із глядачами? Яке повідомлення чи зустріч дали зрозуміти, що ваша робота для когось важлива?

Я дуже вдячна, що тисячі українців підтримують збори Національного марафону. Коли незнайомі люди кажуть, що раді бачити мене в етері, це найбільша нагорода.

Пам'ятаю історію однієї жінки з окупації. Вона написала мені в соцмережі після етеру та попросила про підтримку, адже їй потрібні були контакти для евакуації. Ми спілкувалися кілька місяців: вона розповідала про своє життя і коментувала новини, які бачила на телеекрані. На жаль, ми втратили зв'язок, але я знаю, що вона змогла виїхати на підконтрольну Україні територію.

Як війна змінила ваше відчуття відповідальності за слова? Який професійний принцип став для вас визначальним?

Відповідальність за слова в журналістиці важлива в будь-який час. Фейки та недостовірність сьогодні можуть коштувати комусь здоров'я, спричинити паніку чи навіть зірвати військову операцію. Дуже важливо бути відповідальним та не нашкодити. Мій професійний принцип – бути чесною з фактами, відповідальною у словах та сміливою в запитаннях.

Що для вас особисто означає бути голосом команди марафону «Єдині новини»?

Для мене це можливість ставити запитання, які хвилюють суспільство, міністрам, високопосадовцям та експертам. Бути на боці глядача та підтримувати кожного українця – це насамперед велика відповідальність. Це означає бути надійним містком між інформацією та глядачем, забезпечувати оперативне інформування про події в Україні та світі, давати слово військовим, закривати мільйонні збори в прямому етері, оперативно сповіщати про небезпеку й робити все для того, щоб зберегти віру й стійкість українського суспільства у найважчі часи нашої історії.

Нагадаємо, марафон «Єдині новини» розпочав мовлення 26 лютого 2022 року як спільна відповідь українських медіагруп на повномасштабне російське вторгнення.

Сьогодні над його виробництвом працюють команди Starlight Media, 1+1 media, Inter Media Group та «Ми – Україна». За щоденним етером стоять журналісти, редактори, продюсери, оператори, режисери та технічні фахівці, які забезпечують підготовку матеріалів, прямі включення, зв’язок і стабільність мовлення. Ця робота потребує постійної координації, професійної відповідальності та здатності швидко адаптуватися до обставин, які змінюються щодня.

До слова, за підсумками січня-вересня 2026 року новини марафону «Єдині новини» щодня продукують понад 13 мільйонів контактів з аудиторією на телебаченні та цифрових платформах, а їхній інформаційний вплив поширюється далеко за межі України. На телебаченні марафон є лідером за добовим охопленням серед усіх телеканалів.