Зернова угода без росії: експерти – про ризики, альтернативи та можливості для України

Зернова угода без росії: експерти – про ризики, альтернативи та можливості для України

Зернова угода, проіснувавши менше року, згідно із заявою з росії, припиняє свою дію. Оскільки прямих домовленостей з агресором Україна в ній не має, такого категоричного судження з нашого боку не пролунало. Президент Володимир Зеленський нагадав, що угод дві: між Україною, Туреччиною та ООН, та між росією, Туреччиною та ООН. Отже, заява з кремля про вихід, яку зробив прес-секретар путіна, це зрив саме російських домовленостей.

Реджеп Тайїп Ердоган у свою чергу вважає, що путін бажає продовжити існування коридору. І із ним про це президент Туреччини планує говорити під час зустрічі у серпні.

За оцінками Української зернової асоціації, із серпня минулого року, коли фактично почав працювати коридор, ним експортували понад 49 млн т агропродукції. У 2023-2024 аграрний експортний потенціал України в УЗА прогнозували на рівні 43,9 млн т. Щоправда це були прогнози ще до підриву росіянами Каховської ГЕС. Але шляхи для експорту потрібні.

Певні альтернативи зерновій угоді існують. Уряд сформував спецфонд на 20 млрд грн для компенсації суднам ризиків та пошкоджень у тому разі, якщо коридор функціонуватиме тільки в межах домовленості України з Туреччиною та ООН.

Продукцію експортують через порти Дунайського регіону (Ізмаїл, Рені), і у травні ними оброблені 3 млн т експорту.

Менші експортні обсяги, але з можливістю розширення, є через сухі порти. На Рівненщині такий має компанія Imtrex, у Тернополі працює Західний контейнерний термінал. Про додаткові такі логістичні хаби на кордоні із Польщею та Румунією неодноразово згадували в уряді, коли зазначали, що є план "Б" на випадку зриву росією угоди. Два сухі порти також будуються на Волині, проти їхня річна пропускна здатність – 3 млн т.

"Ми – Україна" з'ясовував у експертів, чи може далі існувати зерновий коридор, якими є ризики та альтернативи для України після кремлівських заяв про вихід з угоди?

Андрій Новак, голова Комітету економістів України:

– На самому початку було зрозуміло, що блокада українських портів – це один з елементів шантажу, який використовує росія. Блокада українських портів для багатьох країн, в яких наша аграрна продукція займає значну долю, означає або глибокий дефіцит продуктів, або навіть голод. Не дивлячись на це, росія навіть під час дії зернової угоди максимально затримувала та блокувала кораблі з українським зерном. Коли зараз розірвала зернову угоду чи не погоджується на нову – це яскраво демонструє, що вона здійснює терор не тільки по відношенню до України, а й до усього світу.

З економічної точки зору для нас, для нашого аграрного експорту, це додаткові втрати. Але для усього світу це сигнал, що росію треба відносити до держави-терориста, по-перше. По-друге, це приблизить надання Україні і далекобійних ракет, і сучасних західних літаків якраз для забезпечення зернового коридору. Для фізичного, військового коридору треба як мінімум заблокувати російські військові кораблі, а як максимум взагалі знищити російський чорноморський флот, його військову частину. Всім зрозуміло, що без військової перемоги України ані зерновий коридор, ані спокій та мирне звичайне життя в Європі неможливі. Сподіваюсь, що непідписанням зернової угоди росія, насправді, найбільше нашкодила собі.

Якщо говорити про альтернативи, то у тих обсягах, якими відбувається транспортування українського зерна морським шляхом, їх не існує. Залізничними, автомобільними, відсутніми зараз в Україні авіаційними шляхами замінити ті обсяги, які постачаються річково-морським шляхом неможливо. Тому без деблокади морських шляхів Чорного та Азовського морів не обійтися. Для цього потрібна якнайшвидша перемога України. Звичайно, що наші аграрії альтернативу шукають, десь там залізницею, але це не ті обсяги.

Звичайно зернова угода може бути й без участі росії. Треба, щоб військовий захист коридору був за НАТО. Якщо країни НАТО спрямують необхідну військову техніку, літаки, кораблі, гелікоптери в Чорноморський регіон та будуть фізично військовим методом охороняти шлях, тоді це буде реально. Якщо ж тільки ООН та Туреччина – цього замало.

ООН своїх військ не має, є миротворчі місії, але це не те що треба для безпеки у Чорному морі. ВМС Туреччини, напевно, також замало. До того ж президенту Туреччини зараз не дуже пече вирішувати зернові питання. Зернову угоду він більше використовував під час своєї передвиборчої кампанії, щоб демонструвати власну міжнародну вагу для своїх громадян. Це спрацювало і він знову президент. Тому з політичної точки зору питання коридору зараз йому не дуже потрібно.

Але задля збільшення власного міжнародного авторитету, підвищення авторитету Туреччини як країни, Ердоган може і, напевне, буде здійснювати міжнародні активності. У тому числі у форматі переговорів з росією. Проте не думаю, що він піде на те, щоб одноосібно покласти ВМС Туреччини на захист зернового коридору. Тому тут без втручання та участі НАТО не обійдеться.

Ну а росія використовуватиме зерновий коридор для шантажу, для обміну на якійсь привілеї для себе. Що саме вона може захотіти – питання відкрите. І підключення SWIFT для окремого російського банку вони вимагали, і мирні переговори із урахуванням нинішнього стану фронту. Шантажувати можуть чим завгодно.

Питання у тому, що увесь світ на ці елементи шантажу вже не реагує. Єдиний елемент, який ще насторожує, – це ядерний шантаж. І в напрямку підриву ЗАЕС, і в напрямку обстрілів інших АЕС, і в напрямку застосування ядерної зброї. Судячи з результатів останнього саміту НАТО, це єдиний шантаж, який поки що спрацьовує.

Тарас Загородній, керуючий партнер Національної антикризової групи:

– Росіяни поки що не розірвали угоди, вони про це поки що тільки говорять. Але росію з її претензіями послали не вчора, а ще пів року тому. Вони намагалися зірвати угоду, але її ввічливо послали Україна, Туреччина та ООН. Суть була у тому, що ми підписували угоду з ООН, Туреччина підписувала угоду з ООН. І до чого тут росія? Тому вона формально начебто й була, але не потрібна. Тому зараз, коли там кажуть про офіційний вихід з угоди, то ставлять себе у зовсім смішне становище, бо росію ігнорують скрізь.

Туреччина і так фактично взяла під охорону судна, які йшли з чорноморських портів Одещини. А зараз це буде офіційно. Нічого не змінилося. Все у такому режимі і так було пів року.

У Ердогана в свою чергу є інтерес показати, що він крутий регіональний гравець. Гроші є мотивом, бо Туреччина має свою частку з експорту українського збіжжя. Що ж до зустрічі турецького президента із путіним у серпні та навіщо у такому разі вона потрібна, то ми не знаємо, що насправді вони обговорюватимуть. Я думаю, що зернова угода буде лише одним з пунктів. А так Ердоган буде викачувати ресурси з росії. Може вимагатиме нові знижки на газ, нафту, нові умови будівництва АЕС і багато чого іншого.

Ердоган міткий хлопець, він виставлятиме інші рахунки. До того ж він зайвий раз не хоче принижувати путіна. Тому міркує, що як не хочете так, то давайте отак. Як казав Талейран, дипломатія це така штука, що ти пестиш песика однією рукою, а іншою шукаєш батіг, щоб його вдарити. У такому стилі йтимуть перемовини.

Україна ж має вимагати введення контингенту НАТО у Чорне море. Можна вимагати і введення флоту також зацікавленого в зерновій угоді Єгипту. Поклавши руку на серце, це ж не проблема України. Нам вистачає власного хліба. Якщо у вас проблеми із цінами, то вони ваші, а не наші. Це абсолютно нормальна цинічна позиція. Як нас, то ставляться гранично цинічно. Так і маємо виходити з тієї позиції, що у цьому світі кожен любить тільки себе, у чому ми переконалися, дружить за гроші або за необхідності.

Ярослав Жаліло, директор Національного інституту стратегічних досліджень:

– Можливість існування зернового коридору без зобов'язань з боку росії – це питання безпекове. Я думаю, що вона, ймовірно, зосередиться на тому, аби завдати шкоди українській портовій інфраструктурі. З одного боку, щоб не отримувати звинувачення у нападах на судна інших країн, а з іншого, щоб унеможливити цей трансфер. Аргументація, і те, заради чого росією були влаштовані перевірки, у тому, що вони вважають, що існування коридору – це можливість постачання озброєння Україні, окрім того, експорту не лише зерна, а й іншої продукції.

Вони розуміють, що це важливий для економіки України канал. Тому вони намагатимуться не допустити його роботи. Тому і вважаю, що вони у першу чергу загрожуватимуть портовій інфраструктурі.

Були заяви і оголошення про те, що Україна готова виконувати зобов'язання. У нас угода між Україною, Туреччиною та ООН, а росія там жодним боком не задіяна. Важко сказати, чи це вдасться. Моє враження, що навряд чи буде так просто знайти такі міжнародні механізми, які дозволять зберегти цей шлях. Знаю, що наші дипломати над чим працюють і американці обіцяли долучитися.

Стосовно альтернатив. Була статистика про те, що за час функціонування зернової угоди 50% загального експорту зерна з України йшли морським маршрутом, а решта – сухопутним. Звичайно, що є ліміти, які пов'язані із сукупною пропускною спроможністю української, прикордонної інфраструктури та інфраструктури країн, які приймають зерно.

Є канал південний на дунайські порти та канал північний через західні кордони України на балтійські порти. Це два ключові маршрути. І тут, наскільки мені відомо, головна проблема полягала в спроможності європейської інфраструктури, яка була не налаштована на транзиту таких обсягів вантажів. Тому були гальмування. До того ж є різні періоди часу із різним завантаженням. Зараз якраз починається період більшої завантаженості, бо експортують власне зерно.

Зараз суттєво збільшилися задіяність у нашому експорті дунайських портів. Там активний розвиток, йдуть інвестиції у інфраструктуру. Але є проблема логістична: де зберігати зерно? Друга проблема – шляхи підвезення. Зруйнований залізничний міст в Затоці, а вивозити автомобільними шляхами на зерновозах у рази дорожче та повільніше.

Але є ще один трек: збільшити використання зерна всередині України. Це використання для кормових потреб, бо більша частка нашого експорту зерна – саме кормове зерно. Воно стає дешевшим в Україні, його вигідніше переробляти на комбікорми та використовувати для українського тваринництва. Це потенційна можливість. Перед налагодженням роботи зернового коридору в Україні сильно просіли ціни на зерно. Потім вони піднялися, і проблема кормів знову стала гострішою. Якщо зараз внутрішні ціни просядуть, цю можливість треба використовувати.

Трек по харчовому зерну – це виготовлення різних продуктів, від борошна до макаронних виробів. Плюс можливість вироблення біопального, зокрема біоетанолу, з зерна. Це суттєво, бо неможливо зберігати в Україні увесь обсяг виробленого зерна, у нас немає таких потужностей. Все було налаштоване на те, що зерно експортується. Ми ще не очистили від зерна попереднього урожаю, зараз треба завозити нове. Буде проблема із постачанням – буде проблема із затоварюванням складів.

Отже, є два напрямки вирішення проблеми: інфраструктура та внутрішнє використання. Однозначно, треба розвивати власні можливості. Багато у цьому напрямку було зроблено, але поки не системно. І це питання не тільки пов'язане із війною. Це перспектива. Чим більшою буде частка зерна переробленого в країні, тим більш вільно ми почуватимемося на зовнішніх ринках та більшим буде дохід українців.

Нагадаємо, що раніше "Ми – Україна" оцінював, що саме отримала Україна за результатами саміту НАТО у Вільнюсі.

Головне