Візит Сі Цзіньпіна до Москви засвідчив нові геополітичні реалії, а саме перетворення росії на маргінальну країну повністю залежну від волі Китаю.

Передумови візиту

На путіна виписано ордер Міжнародного кримінального суду (МКС). Це послабило його позиції, делегітимізувавши на міжнародній арені та послабило вертикаль його персоналістської влади, яку він будував в країні останні двадцять років.

путін програє війну. Країна в ізоляції і під санкціями, економіка руйнується, річний дефіцит бюджету у 2023 році вибрано за перші два місяці. Прибутки бюджету рф через санкції падають, а видатки зростають вдвічі швидше від прибутків і витрачаються на війну.

Армія рф безуспішно  атакує на окремих ділянках фронту. Їй не вистачає техніки, амуніції і снарядів для підтримання такого темпу ведення війни, але пропаганді вдалося змістити акценти і представити населенню імперську захватницьку війну, як війну на випередження проти Заходу і НАТО для спасіння батьківщини. І тому вона "вітчизняна". Це дало путіну можливість проводити все нові хвилі мобілізації, не зважаючи на значні втрати росіян на фронті.

Візит Сі Цзіньпіна в москву надзвичайно важливий і довгоочікуваний для нього особисто і для рф. З точки зору політики наділяє путіна легітимністю, яку він втратив через ізоляцію країни на зовнішньому контурі, створює ілюзію можливості змінити хід війни через отримання озброєння та амуніції з Китаю, та гарантії його особистої безпеки і його режиму через лояльність до Китаю. Підтримка Китаю для рф на політичному, економічному, міжнародному, дипломатичному і військовому рівнях стає визначальною і практично монопольною. росія, підірвавши свій потенціал, втратила статус рівного Китаю партнера, і йшла на цю зустріч зі слабкою перемовною позицією.

Китай

Сі Цзіньпін, після переобрання його на третій термін головою КНР, тим самим фактично розірвав джентльменську угоду з США 1979 р., завдяки якій Китай став світовою виробничою базою і другою економікою у світі. Він рішуче продемонстрував свою самостійність у внутрішній і зовнішній політиці. А обравши Москву, як перший пункт свого державного візиту після переобрання, підкреслив важливість та "історичний характер" стосунків з рф, не зважаючи на тиск Заходу на неї.

Проблеми Піднебесної

Однак Китай також має низку проблем на цьому етапі. Нині він сильно послаблений всередині економічно. Після двох років боротьби з Ковідом, закрилося багато фабрик і заводів. Збільшилося безробіття, в середині країни почалися процеси повернення безробітних з міст до провінції зменшуючи темпи урбанізації, які рухали будівельний бізнес, що був локомотивом реформ в КНР. На зовнішньому контурі розірвано виробничі та логістичні ланцюги через конфронтацію із Заходом. Глобалізація починає згортатися, відбувається перехід до економічної регіоналізації (утворення відокремлених регіональних економічних кластерів). Країни роблять більший акцент на відновлення національних економік, що зменшує  можливості широкої міжнародної кооперації та отримання максимальних прибутків на довоєнному рівні.

Також прискорилася стратегічна конкуренція Китаю з США, що загрожує разом з внутрішньоекономічними проблемами створити кумулятивний ефект в економіці Китаю. Наприклад, розпочалися процеси перенесення технологічних американських компаній з КНР до Індії та В’єтнаму. Обмежено постачання західного обладнання до КНР по виготовленню надсучасних чіпів, виникає все більше питань з боку США до дотримання прав інтелектуальної власності у КНР. А згодом ми побачимо й питання щодо дотримання прав людини у КНР. А далі можливо й падіння вартості акцій китайських компаній на міжнародних біржах. Все це ознаки розгортання конфронтаційного сценарію розвитку двосторонніх китайсько-американських стосунків, які підриватимуть економічний потенціал Китаю, який забезпечував зміцнення його міжнародного авторитету і забезпечував його "мирне піднесення". 

У той же час Китай напередодні візиту оприлюднив карти, на яких низка російський міст Далекого Сходу отримали історичні китайські назви. При цьому офіційна Москва ніяк не прокоментувала це, чим фактично обміняла цей візит на територіальні поступки КНР.

США

Відкинули мирний план Китаю, який не засуджує війну в Україні, а ставить на один щабель жертву (Україну) та агресора (росію). Також він не передбачає справедливий мир, коли агресор виводить свої війська з території України для відновлення її суверенітету та територіальної цілісності.

При цьому США оприлюднили інформацію на передодні візиту Сі Цзінпіня до Москви про те, що вони знають перелік китайських компаній, які вже постачали певне обладнання та амуніцію в рф, щоб анулювати звинувачення КНР, який заявив, що США постачають зброю Україні, підливаючи оливи у вогонь війни, а Китай виступає за мирний діалог сторін.

При цьому США закликали Зеленського  провести перемовини із Сі Цзінпінем. Щоб донести з перших вуст позицію України та вислухати позицію і роз’яснення Китаю щодо його мирних пропозицій. Метою такого діалогу може бути  спроба запобігти підключення потенціалу КНР до допомоги рф.

Раніше США почали вживати системних кроків по стримуванню КНР. А саме створили у січні 2023 року у Палаті представників Конгресу комітет з стратегічної конкуренції з КНР, а у лютому Об’єднаний комітет начальників штабів випустив "Спільну концепцію конкуренції". Їхня суть полягає у об’єднанні цивільних та військових ресурсів США та її союзників для їх більш ефективного використання у протистоянні з конкурентами, які загрожують життєво важливим інтересам США у світі. Це ознаменувало зміну парадигми у США від захисної до більш проактивної політики стримування конкурентів. Як заявляють деякі американські експерти "стратегічною конкуренцією слід управляти, а не розглядати її як проблему".

Україна

Країна готується до контрнаступу, висловлює готовність до прямих перемовин з Сі Цзінпінем,  і прагне щоб Китай залишався нейтральним і утримався від широкомасштабних поставок зброї росії.

Державний візит

Тональність і сенси триденного державного візиту (20-22.03.23) задали публікації статей, які оприлюднили лідери двох країн напередодні  візиту. Сі Цзіньпін оприлюднив свою статтю в "Російській газеті", а путін у китайській "Женьмінь Жебао".

Сі Цзінпінь акцент зробив на всеосяжному партнерстві та стратегічній взаємодії рф та Китаю. Називав їх великими державами, стратегічними партнерами, постійними членами ООН, які є зразком нових двосторонніх стосунків. Він підкреслив, що "сторони дієвими кроками втілюють у життя справжню багатополярність розвивають загальнолюдські цінності і виступають за формування міжнародних відносин нового типу та спільноти єдиної долі для людства". Тому ці стосунки слід зберегти і розвивати, а для збереження високої динаміки розвитку на думку автора слід зміцнювати взаємну довіру.

Враховуючи те, що домінуючою силою у світі лишаються США, стає зрозумілим об’єднавчий світоглядний ґрунт двосторонніх стосунків. Про що й заявляє далі у статті лідер Китаю - "міжнародне співтовариство усвідомлює, що жодна країна у світі не перевершує всі інші. Не буває універсальної моделі державного управління і немає світопорядку, де вирішальне слово належить окремій країні".

Акценти путіна

путін своєю статтею задає високий градус міжособистісних стосунків. Він робить акцент на тому, що вони з Сі Цзіньпіном знайомі ще з 2010 року і вже є старими добрими друзями. А приїзд старого доброго друга – це велика радість. Далі як ми побачимо, це зіграє з ним злий жарт. Потім путін каже, що вектор розвитку двосторонніх стосунків було задано після візиту Сі Цзіньпіна в Москву ще в 2013 році, після обрання його вперше головою КНР.

На відміну від Сі Цзіньпіна путін визначає головним пріоритетом в міждержавних стосунках розвиток торговельно-економічних стосунків. Але водночас повністю транслює подібну до китайської позицію про необхідність спільного протистояння гегемонії Заходу. "Разом з однодумцями наші країни послідовно виступають за формування більш справедливого багатополярного світоустрою, заснованого на міжнародному праві, а не на "правилах", обслуговуючих потреби "золотого мільярда". росія та Китай послідовно працюють на користь створення рівноправної, відкритої, інклюзивної, не спрямованої проти третіх країн системи безпеки в регіоні та світі загалом. У зв'язку з цим відзначаємо конструктивну роль китайської "Ініціативи в галузі глобальної безпеки", яка співзвучна російським підходам у цій сфері".

Хто є лідер у цьому дуеті

Аналізуючи статті двох лідерів можливо визначити співпадіння точок зору. Цей візит не що інше як сигнал Заходу, що росія та Китай поглиблюватимуть свою співпрацю і стратегічне партнерство. Як сусіди і великі держави разом з країнами Глобального Півдня будуть протистояти "гегемоністським амбіціям епохи холодної війни". Водночас, порівнюючи погляди двох лідерів викладені у статтях, кидається в око більш масштабний глобалістичний підхід та чітке бачення китайського лідера, як діяти в майбутньому і містечковість поглядів російського керівника, який не має чіткої уяви і плану як протистояти колективному Заходу. Ці статті дають на початковому етапі уяви хто є лідер у цьому дуеті, хто пропонує зміни, маючи чітку уяву і план дій, а кого ведуть у цій парі, й він лише визначає "конструктивну роль" ініціатив лідера.  

Не зустрів "друга"

Головний же і найбільший прокол путіна, який у тому числі вплинув у кінцевому рахунку на результати всього візиту китайського лідера до Москви була незначна дрібниця з його пихатої точки зору. Він особисто не зустрів  Сі Цзіньпіна в аеропорту. Хоча так солодко вихваляв його у своїй статті перед візитом, називав "старим добрим другом",  а цю подію "великою радістю". Відправка в аеропорт для зустрічі голови КНР "згідно з протоколом" якогось невідомого віце-прем’єр-міністра росії, наче це Сі Цзіньпіну був потрібен цей візит. І він приїхав щось прохати у путіна, а не рятувати його від програшу у війні і від тиску Заходу.

З точки зору східної людини, лідера другої країни світу - це може розглядатися як особиста неповага до нього на межі персональної образи. Ця незначна деталь, з точки зору керівника російської недоімперії, ще не раз вплине на рішення офіційного Пекіну у майбутньому.

Результати візиту

Державний візит  Сі Цзіньпіна до Москви не виправдав очікувань обох сторін. путін скоріш за все не отримав зброї і чіткої обіцянки допомогти у війні. А Сі Цзіньпін зрозумів, що путін відпрацьований матеріал, але росія не має програти.

Не зважаючи на те, що візит Сі позиціонувався, як історичний у російських пропагандистських ЗМІ і вирішальний у цей складний для росії час, він більше був схожий на робочий візит, а не державний. Не побачили ми підписання десятків проривних міждержавних угод у різних сферах. Навіть десятків меморандумів про взаєморозуміння не було. Принаймні відкрито оприлюднених, щоб можливо було говорити, що порядок денний візиту відповідав високому державному рівню.

Натомість сторони обмежились політичними заявами, які нікого ні до чого не зобов’язують. Однак продемонстрували, що саме Китаю вдалося нав’язати і покласти на папір у цих заявах всі свої побажання і бачення подальшого партнерства, під яким росія просто підписалася і визнала їх корисними і ефективними.

Дві заяви

Спробуємо коротко проаналізувати дві заяви і окремі основні положення.

Перша заява: "Спільна заява російської федерації та Китайської Народної Республіки про поглиблення відносин всеосяжного партнерства та стратегічної взаємодії, що вступають у нову епоху", зокрема містить такі основні китайські меседжі, під якими підписалася москва:

• "Сторони виступають проти нав'язування однією державою іншим державам своїх цінностей, проведення ідеологічних ліній, створення хибного наративу про так зване протистояння демократій та автократій, використання демократії та свободи як привід та політичний інструмент для тиску на інші держави. російська сторона надає великого значення та зацікавлено вивчить Глобальну цивілізаційну ініціативу Китайської сторони".

Це те, де бачення сторін співпадають, але росіяни не є рушійною силою, а лише допоміжною для КНР.

• "російська сторона підтверджує відданість принципу "одного Китаю", визнає, що Тайвань є невід'ємною частиною КНР. Виступає проти незалежності Тайваню в будь-якій формі, твердо підтримує дії Китайської Сторони щодо захисту свого державного суверенітету та територіальної цілісності".

Тема Тайваню, це те що найбільше зачіпає життєво важливі інтереси КНР. Він бореться з цим на всіх міжнародних площадках, що підтримується і беззаперечно визнається росією.

• "...розширення використання національних валют у двосторонній торгівлі, інвестиціях, кредитуванні та інших торгово-економічних операціях".

Перехід на юані

Це фактичний перехід сторін на розрахунки в юанях за російські енергоносії та у двосторонніх торговельних операціях, з огляду на те, що російський рубль більше в світі нікому особливо не потрібний. Через різні економічні потенціали сторін в недалекому майбутньому це призведе до повної залежності росії від Пекіну.

• "Сторони підтверджують націленість на паралельне та скоординоване формування Великого Євразійського партнерства та будівництво "Одного поясу, одного шляху" на користь розвитку двосторонніх та багатосторонніх інтеграційних процесів на благо народів євразійського континенту".

Це означає об’єднання двох ініціатив Євразес та Шовкового шляху, які обидві країни разом будуть відстоювати та просувати на площадках міжнародних організацій. Хоча одна з них вже мертвонароджена – Євразес, яку просуває Москва. Китай це розуміє і його це влаштовує.

• "Сторони будуть впроваджувати нові моделі співробітництва у таких технологічних та виробничих галузях, як штучний інтелект, інтернет речей, мережі зв'язку п'ятого покоління, цифрова та низьковуглецева економіки".

Це свідчить, що серед інших напрямків двосторонньої співпраці окреслено коло найбільш перспективних з точки зору КНР. До яких будуть допущені російські науковці з метою, забезпечення китайській економіці світових лідируючих позицій у цих галузях.

• "Сторони продовжать поглиблювати практичну співпрацю у галузях полярних наукових досліджень".  

Китай цікавить новий торгівельний шлях, який може пролягати через Арктику і з’явиться  у зв’язку з кліматичними змінами. І росія має забезпечити Китаю статус арктичної держави, або доступ до цього перспективного шляху.

• "…виступають проти всіх форм гегемонії, односторонніх підходів та політики сили, проти мислення "холодної війни", блокового протистояння та створення вузьких форматів, спрямованих проти певних країн. У цьому контексті російська сторона наголошує на позитивному значенні концепції Китайської сторони про побудову "спільноти єдиної долі людства".

Визнання лідерства і ініціативи Китаю у формуванні майбутнього і протистоянні США. росія стає допоміжним інструментом для її реалізації.

• Китайська сторона позитивно оцінює конструктивні та послідовні зусилля російської сторони щодо формування справедливої ​​багатополярної системи міжнародних відносин.

Китай хвалить росію за те, що вона з ним однакової думки щодо необхідності зламу монополії США у світі;

• російська сторона позитивно оцінює "Ініціативу в галузі глобального розвитку", продовжить брати участь у роботі Групи друзів на її підтримку.

Це ще одна ініціатива КНР у рамках реалізації концепції її глобального домінування, яку смиренно приймає росія і готова її також просувати.

Основне з документа

І квінтесенцією перерахованих вище ініціатив, які дві країни мають реалізувати разом стає наступна:

• "Сторони підтверджують необхідність комплексної роботи з оновлення та вдосконалення архітектури міжнародної безпеки для надання їй більшої стійкості до криз".

Нестабільність, причиною якої стала "українська криза", розглядається Китаєм, як історична можливість реалізувати своє бачення побудови світу. А також системи безпеки та міжнародних стосунків в нових умовах, про що пошепки на прощання сказав Сі Цзінпінь путіну. Хоча наврядчи той вхопив про що йдеться…

Друга заява:

«Спільна заява про план розвитку ключових напрямів китайсько-російського економічного співробітництва на період до 2030 року".

Вона вже суто економічна, значно коротша за обсягом та змістом. У ній серед основних напрямків двосторонньої економічної співпраці росія та Китай визначили наступні:

• розширення і збалансування двосторонньої торгівлі;
• взаємна реалізація транзитних потенціалів, через уніфікацію логістичних систем для швидкого перекидання вантажів, розвиток всіх видів транспорту;
• підвищення рівня фінансової кооперації за рахунок використання національних валют в розрахунках;
• забезпечення взаємної енергобезпеки, допомога в реалізації стратегічних проектів в цій галузі;
• розвиток довгострокового співробітництва у питаннях забезпечення сторін базовими товарами та мінеральними ресурсами (метал, хімдобрива та хім. вироби);
• забезпечення технологічного лідерства росії та Китаю через якісне розширення співпраці у сфері технологій та інновацій;
• гармонізація галузевих стандартів та технічних вимог (назавжди прив’яже промислову кооперацію росії до співпраці з Китаєм); 
• забезпечення продовольчої безпеки двох країн;
• міжрегіональне та прикордонне співробітництво.

Висновки

Підводячи підсумки цього візиту можливо констатувати, що він не виправдав очікувань обох сторін. Відбулася історична фіксація, що росія втратила свій суверенітет і можливо почне втрачати свою територіальну цілісність згодом. І перетвориться у молодшого партнера Китаю, від монопольної волі якого залежить існування нинішньої росії та її керівництва.

росія повністю стає у фарватер міжнародної політики Китаю. І вони разом будуть протистояти гегемонії США, просуваючи запропоновану КНР нову систему міжнародних стосунків у нових умовах.

росія також погодилася фактично віддати  свій внутрішній ринок китайським компаніям. І змушена буде тепер продавати свої ресурси по цінах, які визначатиме Пекін та використовувати у розрахунках переважно юані. Інших ринків збуту для своїх енергоресурсів лишилося не так багато.

росія не отримала чітких запевнень про постачання озброєння з Китаю. Не змогла домовитись про продаж додаткових обсягів природного газу, які після відрізання від Європейського ринку тепер нікуди дівати.

Китай зрозумів, що росія не впоралася зі своїм завданням. Кинувши виклик США і його гегемонії, вона програє цю війну і фактично втягує Китай у пряме протистояння з об’єднаним Заходом. Ставить його на лінію вогню, що не входило в його плани. Виконання ж прохання росії щодо постачання зброї з КНР ліквідує його міжнародну роль миротворця. Анулює нейтральність Піднебесної, яка є частиною її  стратегії просування нової системи міжнародних стосунків у світі.

Якщо ж росія програє у війні з Україною і Китай побачить, що вона має намір стати прозахідною демократією, вона з великою вірогідністю може втратити Далекий Схід та Забайкалля. Ті території, які у 19 сторіччі царська росія відібрала у ослабленого опіумними війнами Китаю.

Такі невтішні результати візиту в росію китайського лідера стають позитивним ґрунтом для майбутньої можливої телефонної бесіди Сі Цзіньпіна з Володимиром Зеленським.

Руслан Осипенко, український дипломат, експерт міжнародник