Вихід СРСР з Афганістану: як 34 роки тому закінчилась війна та чим схожа на російську агресію зараз

Вихід СРСР з Афганістану: як 34 роки тому закінчилась війна та чим схожа на російську агресію зараз

15 лютого – річниця виведення радянських військ з Афганістану. Останні військові вийшли звідти у 1989 році, тобто 34 роки тому.

Після повномасштабного вторгнення росії в Україну, радянсько-афганську війну згадують дуже часто. В першу чергу порівнювали втрати. Але за рік війни в Україні росіяни втратили вже вдесятеро більше вбитими, ніж офіційно визнано за десять років в Афганістані, та вп’ятеро більше, ніж за альтернативними оцінками. Які паралелі можна провести, а в чому десять років війни в східній країні були геть не схожими з війною росії проти України?

Передумови війни

Рішення про вторгнення в Афганістан ЦК КПРС секретною постановою ухвалив 12 грудня 1979 року. Передумови виникли за шість років до цього.

В липні 1973 року в Афганістані стався військовий переворот на чолі з генералом, екс-прем’єром Мухаммедом Даудом. Переворот позбавив влади монарха, двоюрідного брата Дауда – короля Мухаммеда Загір-шаха. Зміна влади мала певну громадянську підтримку, але Дауд протримався при владі менше п’яти років.

В квітні 1978 року стався новий переворот – Саурська або Квітнева революція. Дауда та членів його родини було вбито. В країні проголошено Демократичну республіку Афганістан (ДРА), провідну роль в якій зіграла марксистська Народно-демократична партія Афганістану (НДПА). Проте тотальної підтримки переворот не мав – ісламісти були проти, що дало початок громадянській війні.

Саурська або Квітнева революція

В травні 1978 року на запит керівництва Афганістану туди прибули перші радянські "спеціалісти", у тому числі із КДБ, для створення органів безпеки.

У вересні 1979 року знову відбулася зміна влади. Лідера НДПА Мухаммеда Таракі було зміщено та вбито. До влади прийшов Хафізулла Амін. Маючи своїх "спеціалістів" в Афганістані, радянське керівництво вирішило діяти. Амін викликав сумніви щодо соціалістичної спрямованості. Його підозрювали у співпраці із ЦРУ, намірі укласти угоду з Пакистаном та Китаєм, пустити в країну війська НАТО.

Як радянські війська опинилися в іншій країні

В грудні 1979 року спочатку ухвалили рішення про введення військ до Афганістану, а потім силами спецпідрозділів "Альфи" і "Зеніт" зачистили палац Аміна. В який спосіб його було вбито і де тіло досі невідомо. Заміть Аміна генсеком ЦК НДПА став Бабрак Кармаль.

Палац Тадж-Бек Хафізулли Аміна після виходу радянських військ

Переворот, громадянська війна, зміна влади в Афганістані відбувалися у силовий спосіб. Порівняння з Революцією Гідності, втечею Віктора Януковича, анексією Криму та застосуванням російських військ в Луганській та Донецькі областях у 2014 році не витримує жодної критики. Але не для російської пропаганди. "Переворот" та "громадянська війна" - тези, які протягом дев’яти років в бік України постійно використовують керівництво росії, не кажучи вже про афілійованих спікерів.

А ось методи усунення президента України Володимира Зеленського планувалися такі саме, як і Аміна. Влітку 2022 року видання Washington Post оприлюднило переказ зустрічі керівництва американської розвідки з президентом США Джозефом Байденом. В тому числі, там був озвучений план щодо захоплення російським спецназом українського президента, його фізичного знищення, в разі потреби, та встановлення в Україні маріонеткового уряду.

Певна схожість може бути і щодо ухвалення рішення про вторгнення у 1979 році в Афганістан та у 2022 році в Україну. Але поки вона не очевидна.

В радянському керівництві його продавлювали яструби: міністр оборони Дмитро Устинов, міністр закордонних справ Андрій Громико та голова КДБ Юрій Андропов. Коло яструбів путінської війни доволі широке – міністр оборони Сергій Шойгу, керівник зовнішньої розвідки Сергій Наришкин, секретар ради безпеки Микола Патрушев, заступник путіна в раді безпеки Дмитро Медведєв, спікер ради федерації Валентина Матвієнко, спікер держдуми Володимир Володін, наближена до путіна особа Юрій Ковальчук. Немає певності щодо наявності в кремлі умовних голубів. У військовому керівництві кінця 70-х такі були, але подали голос вони через роки

"До кінця листопада 1979 року в мене, як і в усій нашій комісії, у посла СРСР в Афганістані О. М. Пузанова, головного військового радника Л. М. Горєлова та радника начальника Головпура Заплатіна склалася тверда думка про неможливість рекомендувати нашому уряду задовольнити прохання Х. Аміна про направлення до Афганістану радянських регулярних дивізій, навіть лише двох-трьох дивізій, за їх дислокації в Кабулі з обмеженою метою захисту урядових установ", - писав у своїй статті в 90-х роках Іван Павловський, який на початку вторгнення в Афганістан був заступником міністра оборони, командувачем Сухопутними військами, входив до радянської місії в Афганістані.

Немає сумнівів, що через роки почнуть говорити і сучасні кремлівські голуби.

Є ще одна суттєва схожість щодо рішення про вторгнення. Генсек Леонід Брежнев ухвалив ухвалив, хоча за кілька місяців до нього від перспектив був не в захваті.

"Мені здається, що… нам зараз не личить втягуватися в цю війну. Треба пояснити… афганським товаришам, що ми можемо допомогти їм усім, що потрібно… Участь наших військ в Афганістані може завдати шкоди не лише нам, а й передусім їм", - заявив Брежнєв у березні 1979 року на засіданні політбюро.

Леонід Брежнєв та Бабрак Кармаль

Щодо схвалення і захвату від війни в Україні у путіна сумнівів немає жодних. Хоча напередодні, в лютому 2022 року він заявляв:

"Переміщення наших військ власною, хочу підкреслити, територією подається як загроза російського вторгнення. В даному випадку на Україну… На якій підставі, не дуже зрозуміло".

"В наші плани не входить окупація українських територій. Ми нікому і нічого не збираємося нав'язувати силою".

Чим підпитували вторгнення

В чому схожість двох війн є надзвичайною, то це у роботі ідеологічної машини. Слухаючи заяви російських пропагандистів чи допити полонених росіян, можна знайти чимало спільного із радянськими патернами: допомога іншому народу, війна на випередження, вища справедливість, батьківщина дала наказ, військова романтика. Саме про це казали радянські "афганці". Наведемо їхні висловлювання з книги "Цинкові хлопчики" білоруської письменниці, нобелівської лауреатки Світлани Алексієвич.

"Війна, нам казали, справедлива, ми допомагаємо афганському народові покінчити з феодалізмом і побудувати світле соціалістичне суспільство. Про те, що наші хлопці гинуть, якось замовчувалось, ми зрозуміли так, що там багато інфекційних захворювань: малярія, черевний тиф, гепатит".

Медсестра

"До Афганістану в "учебці" відбирали найкращих. Страшно було потрапити до Тули, до Пскова чи Кіровабада — брудно і душно, а в Афган просились, домагались".

Старшина, санінструктор развідроти

"Сам просився... Мріяв потрапити на цю війну... Було цікаво... Уявляв собі, як там. Хотів дізнатися, що це таке, коли в тебе одне яблуко і двоє друзів, ти голодний, і вони голодні, і ти це яблуко віддаєш. Я думав, що там усі дружать, що там усі брати. За цим туди їхав".

Рядовий, мінометник

"Я не їхав убивати, я був нормальною людиною. Нам утовкмачили, що воюють бандити, а ми будемо герої, нам усім скажуть спасибі. Добре запам’ятав плакат: "Воїни, будемо зміцнювати південні рубежі нашої Батьківщини". "Не посоромимо честі з’єднання", "Квітни, батьківщино Лєніна!", "Слава КПРС!"

Старший лейтенант, начальник артобслуги

"У професійних військових своя психологія: справедлива війна чи несправедлива — неважливо. Куди нас відправили, там справедлива, потрібна. Коли посилали, то ця війна була справедливою. Ми так вважали, я сам стояв посеред солдатів і говорив про захист південних рубежів, ідейно підковував. Двічі на тиждень політичні заняття".

Майор командир батальйону

"У військкоматі попросив: "Відправте мене до Афганістану... " Замполіт нам читав лекції про міжнародне становище, це він сказав нам, що ми всього лише на одну годину випередили американських "зелених беретів", вони вже перебували в повітрі".

Старшина, санінструктор развідроти

"Перед першим боєм... Увімкнули Гімн Радянського Союзу. Говорив замполіт. Я запам’ятав, що світовий імперіалізм чатує, а вдома на нас чекають як на героїв".

Рядовий, розвідник

"У вітебській "учебці" не було таємницею, що нас готують до Афганістану. Дехто намагався "відкосити" за будь-яку ціну. Один зізнався, що боїться, мовляв, нас там усіх перестріляють. Я став його зневажати. Перед самим від’їздом іще один відмовився їхати: спочатку брехав — загубив комсомольського квитка, квиток знайшовся, вигадав — дівчина в нього народжує. Я вважав його ненормальним. Ми їхали робити революцію! Так нам казали. І ми вірили. Ввижалось попереду щось романтичне".

Рядовий, гранатометник

Радянські війська в Афганістані

Яким був перебіг війни

План радянського міністра оборони щодо військового контингенту в Афганістані звучить знайомо. Дмитро Устинов планував задіювати його протягом 3-4 місяців. Це схоже на пропагандистське "Київ за три дні". А судячи із даних американської розвідки, за кілька тижнів в кремлі планували захопити лівий берег Дніпра за кілька тижнів. Але війна затягнулася. В Афганістані на десять років, в Україні на поки невизначений термін.

По один бік в афганській війні була армія ДРА з піковою чисельністю 65 тис осіб та Обмежений контингент радянських військ в Афганістані (ОКРВА) загальною чисельністю 620 тис. осіб та 115 тис. осіб на піку використання. Інший бік – моджахеди, ісламісти, які проголосили джихад, чисельністю 200-250 тис. осіб.

Офіційно визнана кількість вбитих радянських військових за десять років конфлікту – 14 453 особи. Альтернативна неофіційна оцінка – 26 тис. вбитих. ДРА – 18 тис. вбитих.

Тіла радянських військових з Афганістану вивозили літаком АН-12, "чорним тюльпаном"

Втрати моджахедів – або біля 90 тис., або 150-180 тис. вбитими за різними оцінками.

Втрати серед цивільного населення: від півмільйона до двох мільйонів вбитими. Більше п’яти мільйонів афганців стали біженцями в інших країнах та більше двох мільйонів – внутрішньо переміщеними особами.

Радянські втрати в техніці за десять років:

  • 118 літаків;
  • 333 гелікоптери;
  • 147 танків;
  • 1314 БМП/БТР;
  • 443 гармати та міномети;
  • 11 368 вантажівок різних типів.

Порівняти їх можна із офіційними даними Генштабу станом на 14 лютого.

За участю шураві, так називали ОКРВА місцеві, перебіг війни можна умовно поділити на чотири етапи:

  • До 1980 року включно – введення військ, розміщення, організація;
  • З 1980 р. по 1985 р. – активні бойові дії. Вони тривали поки Устинов та Громико обіймали міністерські позиції і Андропов був генсеком;
  • З 1985 р. по 1987 р. – бойові дії та чисельність ОКРВА скорочується. До влади в СРСР прийшов Михайло Горбачов і почалася довга процедура виходу з війни. Зробити це швидко, реагуючи на невдоволення народу, велику кількість втрат, заважала радянська ідеологія в першу чергу. Адже Бабрак Кармаль був радянським ставлеником, ДРА – прокомуністичним режимом і Союз не хотів втрачати обличчя. Проте у 1986 році Кармаля зняли з керівництва за станом здоров’я. Решту свого життя він провів у Москві та помер у 1996 році від раку печінки;
  • З 1987 р. по 1989 р. – початок перемовин із Заходом про скорочення підтримки моджахедів (про це нижче), підписання у квітні 1988 року Женевських угод між Афганістаном та Пакистаном, де СРСР та США виступали гарантами, вивід протягом року радянських військ. Останні вийшли 15 лютого 1989 року.
Виведення радінських військ

Підтримка США

У Книзі рекордів Гіннеса можна з легкістю відшукати статтю про найдорожчу таємну операцію всіх часів. Це програма ЦРУ з фінансування та озброєння моджахедів в період з 1979 по 1992 роки під кодовою назвою "Циклон".

Перший транш дозволив президент Джиммі Картер у липні 1979 р., ще до радянського вторгнення. Він склав 500 тис. доларів. З урахуванням індексу споживчих цін, еквівалент зараз – 2 млн доларів.

Після радянського вторгнення фінансування зросло. У 1981 р., коли президентом став Рональд Рейган, бюджет сягнув 30 млн доларів – майже 100 млн в еквіваленті. У 1984 році бюджет був вже 200 млн – 570 млн доларів в еквіваленті, у 1987 р. – 700 млн або 1,8 млрд доларів в еквіваленті.

Загальні витрати в межах операції "Циклон" - 2 млрд доларів або приблизно 4,2 млрд доларів в сьогоднішніх цінах. Але це не весь внесок, що зробили Сполучені Штати. У 1985 році, на своєму другому терміні Рональд Рейган проголосив доктрину: виклик Радянському Союзу на кожному континенті, від Афганістану до Нікарагуа.

США, згідно із доктриною, надавали таємно і відкрито допомогу різним країнам, де йшла антикомуністична боротьба. З 1981 р. для підтримки ролі Пакистану у війні проти СРСР в Афганістані було надано 3,2 млрд доларів в якості шестирічного пакету, десь 8,6 млрд доларів в цінах на сьогодні. На додачу до фінансування, Пакистану протягом шести років продали 40 літаків F-16 за 1,2 млрд доларів. Наступний шестирічний пакет на користь Пакистану з 1987 по 1993 роки склав 4,2 млрд доларів, в сьогоднішніх цінах це теж орієнтовно 8,6 млрд. Менше половини у вигляді кредитів, більше половини – пільгові кредити та гранти.

У наданні зброї саме моджахедам поетапної та детальної інформації немає. Є орієнтовний перелік, якою вони користувалися. Частково він заснований на працях Алі Ахмада Джалалі, афганського політика дипломата та вченого. Переважна більшість стрілецької, протиповітряної та протитанкової зброї була радянського виробництва. Але в межах західної військової допомоги моджахедам й намагалися передавати саме її.

Суто американська зброя, яку вони мали – переносні зенітні комплекси FIM-43 Redeye та FIM-92 Stinger, напівавтоматичні рушниці M1 Garand, також були британські рушниці, ПЗК Blowpipe. РСЗВ, гаубиці, гранатомети були здебільшого радянські, захоплені у радянських військ чи ДРА.

Моджахед із Stinger

На відміну від війни в Афганістані, допомога Україні від Заходу є публічною, узгодженою та набагато більш широкою. Проте початок був саме про "партизанську" зброю – Джавеліни та Стінгери. Отже, певні паралелі були актуальні на початок повномасштабного вторгнення. Проте менше ніж за рік вторгнення обсяг суто військової допомоги Україні від США склав 27 млрд доларів, від країн ЄС – 12 млрд євро. Це не враховуючи фінансову допомогу, яка у минулому році склала 31 млрд доларів.

Результати операції "Циклон" оцінюють по-різному. Критика лунала через безконтрольні постачання зброї. Після виходу радянських військ громадянська війна тривала, а вона вже була на руках. Зараз контроль постачання зброї Україні – пряма вимога. Отже, порівнювати навіть немає сенсу.

Проте таємна операція зіграла свою роль у послабленні СРСР та його розвалі. Як вплине на росію відкрита допомога Україні нам ще треба побачити.

Головне

Ірина Фаріон померла в лікарні Львова після скоєного на неї замаху. Про це повідомили в пресслужбі Першого медичного обʼєднання Львова, передає кореспондентка телеканалу "Ми-Україна" Олександра Стасишин.