1 вересня 1939 року розпочалася Друга світова війна. Того дня вранці німецькі війська увійшли на територію Польщі. Цьому передувала низка подій, зокрема й домовленість між нацистами та Радянським Союзом про поділ сфер впливу в Європі — пакт Молотова-Ріббентропа. В результаті людство поринуло у найкривавіше протистояння в історії. Як починалась Друга світова та цікаві факти про одну з найбільших трагедій людства — у матеріалі "Ми-Україна".

Передвісники біди: світ на порозі катастрофи

Одним з передвісників глобальної війни став напад 3 жовтня 1935 року фашистської Італії на Ефіопську імперію. В результаті Ефіопія опинилась під окупацією військ Муссоліні. Оскільки в цій війні проти Італії активно виступала Ліга Націй, фашисти уклали союз з Третім Райхом.

17 липня 1936 року розпочалася громадянська війна в Іспанії, в якій одну сторону конфлікту відкрито підтримував Радянський Союз і Франція, а іншу – Німеччина та Італія. Війна завершилася 2 квітня 1939 року встановленням диктатури Франсіско Франко.

Активні військові дії проводила Японська імперія. 7 липня 1937 року вона розпочала війну проти Китаю, а в 1938–1939 роках воювала з СРСР. Так, 1938 році відбулись зіткнення на озері Хасан, в 1939 році битва на Халхин-Голі на кордоні Монгольської Народної Республіки та Маньчжоу-Го.

Загострення ситуації на західних кордонах змусило СРСР шукати компромісу в стосунках з Японською імперією. Остання, своєю чергою прагнула укріпити свої кордони з СРСР. Результатом збігу інтересів двох країн стає підписання 13 квітня 1941 Пакту про нейтралітет. Згідно з ним, якщо одна зі сторін стане об'єктом військових дій з боку однієї або декількох третіх держав, інша сторона дотримуватиметься нейтралітету протягом всього конфлікту.

Проте головні події розвивалися у Європі. 12 березня 1938 року німецькі війська увійшли до Австрійської республіки — без опору з боку місцевого населення. Посаду канцлера посів лідер австрійських нацистів Артур Зейсс-Інкварт.

Уже наступного дня Гітлер оприлюднив підписаний ним закон, за яким Австрійську республіку було включено до Третього Рейху як "Східну марку" (Ostmark). 10 квітня під контролем нацистів відбувся референдум, під час якого 99,73 % австрійців підтримали приєднання Австрійської республіки до Третього Райху.

У другій половині 1938 року Німеччина, Польща та Угорщина вдерлися в Чехословацьку республіку. На заході країни, в Судетах, мешкала значна німецька меншість — 3,25 млн, що становило близько 23% населення Чехословаччини. Спираючись на місцеву німецьку партію, Гітлер заговорив про "забезпечення прав судетських німців" і врешті анексував Судети. Угорщині ж відійшли південні та східні регіони країни, на 87 % заселені етнічними угорцями.

У розпал Судетської кризи, Польща поставила Чехословаччині ультиматум про "повернення" їй Тешинської області, де проживало 80 тисяч поляків і 120 тисяч чехів. 30 вересня, в день підписання Мюнхенської угоди, Польща направила Празі черговий ультиматум і одночасно з німецькими військами ввела свою армію в Тешинську область — предмет територіальних суперечок між нею та Чехословаччиною.

Це все відбувалось попри те, що Чехословацька республіка була вписана в тодішню систему міжнародних безпекових зобов’язань. Її територіальна цілісність була захищена низкою міжнародних пактів та угод. Непорушність кордонів Чехословаччини та її захист від зовнішньої агресії були гарантовані основоположним документом Версальської системи світоустрою, що склався після Першої світової війни — Статутом Ліги Націй.

Але гаранти суверенітету і територіальної цілісності Чехословаччини зрадили, підписавши 30 вересня 1938 року Мюнхенську угоду. Згідно з нею Чехословаччина втратила близько 1/5 своєї території, близько 5 мільйонів населення і 33 % промислових підприємств.

15 березня 1939 року відбулася остаточна ліквідація Чехословацької держави. Німеччина окупувала Чехію та проголосила самостійність Словаччини. Тоді ж сойм у Хусті проголосував за створення незалежної держави під назвою Карпатська Україна. Але невдовзі Угорщина окупувала її з дозволу Гітлера.

Радянсько-нацистська дружба: Пакт Молотова-Ріббентропа

19 серпня 1939 року Сталін на Політбюро ЦК ВКП(б) заявив, що в мирний час успішний комуністичний рух у Європі неможливий, а диктатура партії може виникнути тільки в результаті великої війни. 23 серпня 1939 року в Москві Третій Рейх підписав з СРСР договір про ненапад.

У секретному додатковому протоколі передбачався розподіл сфер інтересів у Східній Європі, включно з балтійськими державами й Польщею. Пакт, укладений між двома тоталітарними режимами − СРСР і нацистською Німеччиною, став однією з причин Другої світової війни.

Німеччина відмовлялася від будь-якого впливу на Фінляндію і Балтійські держави (Латвію й Естонію), а східні території Польщі по лінії Нарва – Вісла – Сян, тобто Західна Україна і Західна Білорусь, на прохання Москви, мали відійти до Радянського Союзу.

Решта територій у Східній Європі відходили під вплив нацистської Німеччини. Після церемонії підписання пакту Сталін виголосив тост за фюрера німецького Рейху. Договір про ненапад був ратифікований 31 серпня 1939 року одночасно Верховною Радою СРСР і Рейхстагом Німеччини.

Оскільки Радянський Союз гарантував нейтралітет у конфлікті Німеччини з країнами Заходу, Гітлер миттєво призначив дату й час нападу на Польщу. Він зробив це навіть до підписання пакту – щойно отримав інформацію про його невідворотність.

Через тиждень, 1 вересня, німці почали Другу світову війну, вдершись до Польщі. А вже 17 вересня 1939-го,згідно з домовленостями, на територію Польської держави зі сходу увійшли радянські війська.

До 20 вересня Львів був оточений нацистами, а 22-го до міста підійшли підрозділи Червоної армії. У Бресті відбувся спільний радянсько-німецький військовий парад. Територіальний поділ Польщі між СРСР і Німеччиною був завершений 28 вересня 1939-го підписанням договору про дружбу і кордон.

Отже, СРСР вступив у війну на боці агресора, а його ідеологічна машина до самого нападу Гітлера на Радянський Союз лаяла Англію і Францію як головних розпалювачів війни. Тоді ж компартіям цих країн через Комінтерн надійшла інструкція критикувати свої уряди та схиляти їх  до укладення мирної угоди з Німеччиною.

На знак пам’яті про наслідки від підписання пакту Молотова-Ріббентропа Європейський парламент проголосив 23 серпня Європейським днем пам’яті жертв сталінізму та нацизму.

Гляйвіцька провокація і польське питання

Формальним приводом до вторгнення Німеччини став так званий  Гляйвіцький інцидент. Це була спецоперація під кодовою назвою "Консерви", організована німецькою спецслужбою СД (SicherheitsDienst — служба безпеки райхсфюрера СС). Тоді нею керував Рейнхард Гейдріх, керівник Головного управління імперської безпеки.

В ніч на 31 серпня 1939 року Співробітники СД, переодягнені у польську форму, інсценували напад польських військ на німецьку радіостанцію у Гляйвіці. Операція мала на меті створити вигляд польської агресії проти Німеччини, щоб виправдати вторгнення в Польщу.

Збройні сили Адольфа Гітлера вдертися в Польщу наступного ранку після тривалого періоду підготовки. О 4.45 німецький корабель Шлезвіг-Голштейн обстріляв польську морську базу Вестреплатте. Цей обстріл вважають першими пострілами Другої світової війни.

Гляйвіцька провокація була частиною спецоперації під назвою "Гіммлер", яку розробили таємні служби нацистської Німеччини. Протягом кількох місяців, що передували вторгненню в Польщу, в німецькій пресі та у виступах політиків Третього Райху розгорнулася системна пропагандистська кампанія.

Польську владу звинувачували в тому, що вона сприяла етнічним чисткам стосовно етнічних німців, які проживали на території Польщі. 22 серпня 1939 року Адольф Гітлер сказав своїм генералам: "Я вам даю пропагандистський casus belli. Його правдивість не має значення. Переможця не будуть запитувати, чи правду він говорить".

Це була класична операція "під чужим прапором", метою якої було створення видимості польської агресії проти Німеччини. Згодом це мало стати аргументом для виправдання німецького вторгнення в Польщу.

Однак була й друга мета. Гітлер також хотів збити з пантелику громадську думку польських союзників (Британії та Франції), щоб запобігти або хоча б затримати оголошення ними війни Німеччині.

Спочатку операція планувалася на 26 серпня 1939 року, але її довелося відкласти через дипломатичні ускладнення. Зокрема й тому, що італійський диктатор Беніто Муссоліні відмовився брати участь у війні, тим самим розчарувавши свого німецького друга. До того ж Британія уклала з Польщею договір про взаємодопомогу. Усе це дещо затримало вторгнення нацистів у Польщу та операцію "Гіммлер", яка повинна була йому передувати.

Не обійшлося і без накладок, оскільки одна з законспірованих на території Польщі груп неправильно витлумачила отриманий сигнал про відтермінування і виконала своє завдання 26 серпня, здійснивши напад на польський митний пост у Стодолах.

Завданнями нацистських агентів були нальоти на адміністративні будівлі в прикордонній зоні, стрілянина для залякування місцевого населення, здійснення актів вандалізму і подальший відхід. На своєму шляху вони залишали заздалегідь підготовлені трупи вбитих, одягнених в польську військову форму. Це були тіла ув'язнених з концтаборів, убитих смертельними ін'єкціями, зі слідами посмертних кульових поранень. Звідси й назва одного з етапів спецоперації — "Консерви".

Операція "Гіммлер" складалася з проведення кількох інсценованих нападів: на радіостанцію в місті Гляйвіц, на митний пункт у Стодолах і на лісництво в Бичині.

Для здійснення операцій відділенням Абверу (німецька розвідка) були завербовані й навчені методам саботажу тисячі польських фольксдойче (німецькі нацменшини). Їхнім завданням стало проведення різних акцій з метою провокування польської влади на репресії проти німецького населення.

Фактично ці агенти дійсно виступали в якості "п'ятої колони", що викликало відповідні дії польської влади. Однак саме на це й розраховували у Німеччині, й використовували це в антипольській пропаганді.

Виступаючи в Рейхстазі 1 вересня 1939 року, Гітлер заявив про численні інциденти, що сталися на прикордонній території. Це стало його виправданням "оборонних дій" (а по суті вторгнення) німецьких збройних сил.

"Я більше не бачу готовності з боку польського уряду вести з нами серйозні переговори. Пропозиції з посередництва зазнали невдачі, тому що за ними пішла загальна польська мобілізація, що супроводжувалася новими звірствами з боку поляків. Цієї ночі стався 21 інцидент, минулої ночі — 14, з яких три були дуже серйозними. Тому я вирішив говорити з Польщею тією ж мовою, якою Польща розмовляла з нами в останні місяці.

Сьогодні вночі регулярні польські війська вперше обстріляли нашу територію. З 5:45 ранку ми відповідаємо на їхній вогонь... Я продовжуватиму цю боротьбу, неважливо проти кого, до тих пір, поки не буде забезпечена безпека Третього Рейху і його права", — сказав Гітлер 1 вересня 1939 року.

Таким був початок Другої світової війни. Фюрер продовжував свою боротьбу проти вільного світу до 30 квітня 1945 року, коли він покінчив з життям разом зі своєю дружиною Євою Браун. Їхні тіла були загорнуті у ковдри, винесені у сад, политі бензином та спалені. Але горіли вони погано, тому есесівцям довелося закопати напівспалені трупи Гітлера та його жінки.

Друга світова та українці: цікаві факти

• На початку Другої світової війни у лавах Війська Польського воювало 110-120 тисяч українців. Бомбардувань зазнав Львів та інші західноукраїнські міста.

• Загальна кількість мобілізованих з території України за роки війни до Червоної армії становила близько 7 мільйонів. Кожний другий з них загинув. А кожний другий з тих, хто вижив, повернувся інвалідом.

• Крім Червоної армії та Війська Польського вихідці з України воювали в арміях США (80 тисяч), Канади (45 тисяч), Франції (5 тисяч).

• Сотні тисяч українців боролися проти нацистів у лавах партизанів та повстанців. Семеро українців були командувачами фронтів і армій, 200 – генералами.

• Понад дві тисячі українців за героїзм під час боїв отримали найвищу нагороду в СРСР – медаль "Золота зірка" і звання Героя Радянського Союзу. Понад 30 українців отримали цю нагороду двічі, а льотчик Іван Кожедуб — тричі.

• У 1944 році кожен третій військовослужбовець Червоної армії був вихідцем з території України. У піхотних частинах і з’єднаннях 1–4 Українських фронтів українці становили 60–80%.

• Під час гітлерівської окупації із нацистами у тилу боролися як українські "червоні" партизани, так і вояки УПА.

Нагадаємо, "Ми-Україна" зробив добірку історичних паралелей між Гітлером і рашистським диктатором Путіним.