31 жовтня у Стамбулі Володимир Зеленський і Реджеп Таїп Ердоган домовилися працювати над відновленням Чорноморського зернового коридору. За цією короткою формулою стоїть більше, ніж торгівля зерном. Для Анкари посередництво давно стало інструментом, який перетворює регіональну державу на гравця глобального рівня. Для України це шанс, бо Туреччина вже одного разу перетворила свої амбіції на конкретний результат для нашого експорту. Завдання Києва полягає в тому, щоб і цього разу посередництво закінчилося домовленістю, а не процесом заради процесу.
Що домовилися в Стамбулі
Після переговорів у палаці Долмабахче Зеленський заявив, що сторони домовилися працювати над зерновим коридором, щоб він існував і працював ефективно. За словами президента, у Києва та Анкари є спільне бачення, а наступним кроком стануть переговори Туреччини з москвою: «Подивимося, чи вдасться в нас розблокувати зерновий коридор». Зеленський також назвав деталь, яка пояснює терміновість: три турецькі та одне грецьке судно стоять на якірних стоянках під постійною загрозою російських ударів. Отже, безпека Чорного моря вже є прямим інтересом самої Туреччини, а не лише українським проханням.
Ердоган на спільній пресконференції заявив, що атаки на цивільні судна не відповідають нічиїм інтересам, і пообіцяв продовжити переговори зі сторонами про безпеку судноплавства. Того ж дня держсекретар США Марко Рубіо заявив про зростання міжнародного інтересу до обмеженого перемир'я в Чорному морі заради безпеки перевезень зерна й енергоносіїв. За словами Зеленського, Ердоган зацікавлений приймати переговори на рівні лідерів і має намір обговорити це з Дональдом Трампом і путіним. Ще 28 жовтня, у телефонній розмові з Трампом, турецький лідер заявив про готовність Анкари допомогти відновити переговорний процес.
Є й економічна частина. Угода про вільну торгівлю між Україною й Туреччиною набула чинності 1 жовтня, і, за словами Ердогана, вона має допомогти довести двосторонній товарообіг до 10 млрд $. Зеленський анонсував нову енергетичну допомогу від Туреччини та назвав дві країни природними союзниками в оборонній сфері й промисловості.
Зерновий коридор: досвід, який уже спрацював
Зеленський недарма наголосив на позитивному досвіді. Чорноморську зернову ініціативу підписали в Стамбулі 22 липня 2022 року за посередництва ООН і Туреччини. За даними ООН, за рік її дії 730 суден здійснили 1004 рейси й вивезли 32,9 млн т продовольства до 45 країн. Це була найважливіша домовленість між Києвом і москвою за час повномасштабної війни, і без Анкари вона не відбулася б.
Коридор зупинився не через Туреччину. росія відмовилася продовжувати угоду після 18 липня 2023 року, а ще у травні МЗС рф вимагало підключити Россільгоспбанк до SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunication, міжнародна система обміну банківськими повідомленнями). Після цього Україна відкрила морський коридор власними силами. Саме про це говорив президент: «І вийшло так, що зерновий коридор працював. Потім, ви пам'ятаєте, росіяни вийшли, і ми побудували цей коридор самостійно». Тобто Україна приходить до нових переговорів не як прохач, а як держава, яка вже довела, що здатна експортувати і без згоди кремля.
Посередництво як стратегія Анкари
Для Ердогана роль посередника є способом довести, що Туреччина здатна врегульовувати конфлікти, з якими не можуть впоратися великі держави. Стамбул приймав переговори України й росії у 2022 році, а стамбульські раунди 2025 року завершилися наймасштабнішими обмінами полоненими. Анкара активна в дипломатії щодо Сирії, Гази та Південного Кавказу. Найпромовистіший сигнал її глобальних амбіцій: за даними Associated Press, турецькі посадовці просувають кандидатуру колишнього міністра закордонних справ Ферідуна Сінірліоглу, нині генерального секретаря ОБСЄ (Організація з безпеки і співробітництва в Європі), на посаду генсека ООН. Держава, яка претендує на таку глобальну посаду для дипломатії, зацікавлена в тому, щоб її посередництво давало видимі результати, а Чорне море, де Туреччина контролює протоки й має прямий економічний інтерес, для цього найкращий майданчик.
Чому співпраця з Анкарою не є поступкою москві
Головний контраргумент очевидний: Туреччина не приєдналася до західних санкцій і продовжує торгувати з росією. Це одна з причин, чому москва має комунікацію з Анкарою як співрозмовника, і саме тому Туреччина змогла зробити те, чого не змогли західні впливові держави: домовитися про коридор у 2022 році. Водночас спільні інтереси в торгівлі не означають спільності інтересів у політиці. Туреччина є стратегічним опонентом і конкурентом росії в боротьбі за політичний і військово-політичний вплив у низці регіонів.
У Сирії Анкара підтримує нову владу, тоді як кремль після падіння режиму Асада у грудні 2024 року втратив свого ключового союзника на Близькому Сході. На Південному Кавказі Туреччина стала головною опорою Азербайджану, а росія втрачає вплив на Вірменію. У Лівії Анкара і москва підтримували протилежні сторони, а через Організацію тюркських держав Туреччина розширює вплив у Центральній Азії, яку кремль вважає своєю зоною впливу. Нарешті, з кінця лютого 2022 року Туреччина, застосувавши конвенцію Монтре, закрила протоки для військових кораблів воюючих сторін, і росія не може посилювати Чорноморський флот кораблями з інших морів. Турецькі Bayraktar стали одним із символів перших місяців оборони України. Це не позиція союзника москви, це позиція конкурента, який торгує з нею з прагматизму.
Що далі
Наступний хід за Анкарою: Ердоган має провести переговори з російською стороною. Найімовірніше, кремль повторить тактику 2023 року і спробує обміняти безпеку судноплавства на послаблення санкцій для свого агроекспорту та банків. Завдання української дипломатії полягає в тому, щоб не дати кремлю монетизувати коридор і втримати в центрі переговорів спільний інтерес Києва та Анкари, вільне цивільне судноплавство. Якщо Туреччина вдруге доведе, що здатна забезпечити результат, Україна отримає шанс на стабільний морський експорт, а Анкара отримає найвагоміший аргумент на користь своєї глобальної ролі.
Антон Кучухідзе, політолог-міжнародник, співзасновник аналітичного центру «Об'єднана Україна»
