Перестань рахувати кількість спожитої води, адже потреба у ній не лише індивідуальна, а й коливається з дня в день в дуже широких межах. Давай поясню…
Ми постійно втрачаємо воду. В результаті кров стає густішою, активуються спеціальні осморецептори судин і гукають до мозку : "Агов, керманичу! Бракує води в організмі!" Мозок хутко утворює відчуття спраги і знижує виведення води з сечею. Ми п'ємо, менше ходимо в туалет. В результаті рівень води в організмі відновлюється.
Тобто кількість води в організмі регулюється САМА, без нашого контролю. Нам не треба неврастенічно фіксувати, скільки ми випили, в цьому нема сенсу.
"Але все ж таки, Вітю, як зрозуміти, чи організм потребує води? " — дещо дратуючись, спитає читач.
Якщо сумніваєшся, в тому, хочеш ти пити чи ні, налий в склянку воду і зроби один ковток. Якщо вода тобі смакує — продовжуй пити; якщо не смакує — виплюнь на підлогу і займайся своїми справами. І ніколи не змушуй себе пити. Ти ж не змушуєш себе їсти чи займатись сексом, то чому потреба у волозі має задовольнятися в такий мазохістський спосіб?
Старші люди — виключення. Позаяк в старості погіршується чутливість до сигналів організму, старшим людям варто слідкувати за його гідратацією. Найлегше це зробити, фіксуючи колір і кількість сечі. Якщо сеча дуже концентрована і її менше, ніж 30 мл за годину (знаю, міряти кількість сечі — дивна ідея). Окрім того, нирки старших людей не можуть утворювати наскільки концентровану сечу, як у молодих людей. Їхні нирки виводять продукти життєдіяльності з більшою кількістю води, що потребує відповідної компенсації у вигляді "рука - склянка води - рот".
Віктор Мандзяк, фітнес-тренер, нутриціолог
