Війна та економіка: як Україні посилювати обороноздатність та дійти до 1 трлн. дол. ВВП

Війна та економіка: як Україні посилювати обороноздатність та дійти до 1 трлн. дол. ВВП

Про військовий бюджет. Війна - це ще й змагання економічних потенціалів. Але тут є важлива умова - за рівних рівнів залученості у війну.

рф у 2024 році витратить на силовий сектор (армія, поліція, ФСБ тощо) 6% ВВП або 130 млрд. дол. Для формування паритету нам необхідно витрачати приблизно стільки ж, оскільки технологічної переваги у нас немає. Тобто, понад 80% ВВП, що апріорі неможливо. Виходячи з усіх моделей, виникає ризик диспропорції в рівнях сили. Запам'ятаємо цей висновок і назвемо його "помилковий висновок номер один".

Ризик дисбалансу у витратах компенсується для нас фактором зовнішньої допомоги. Ба більше, з урахуванням економічного потенціалу наших союзників, перевага начебто на нашому боці: ВВП наших партнерів у 25 разів перевищує потенціал рф. Запам'ятаємо і цей висновок, назвавши його "помилковий висновок номер два".

Адже рф повністю залучена у війну, а наші союзники - лише малою мірою. Вони витратили на Україну 250 млрд. дол. за два роки, що становило 0,5% їхнього ВВП. Якби вони спрямували 5%, тобто вдесятеро більше, вийшов би астрономічний бюджет у 2,5 трлн. дол. За такі гроші можна було б побудувати "Зірку смерті", за аналогією із "Зоряними війнами".... Тоді б росії вже довелося витрачати кілька річних ВВП.

Як бачимо, війна народила два міфи.

Перший - "росія слабша, тому що потенціал західних країн більший".

Другий - "росія сильніша, тому що її економіка потужніша за українську".

Насправді, ситуація зараз нагадує клінч у боксі, приблизну рівність ресурсів і знесилення двох сторін. Допомога наших союзників дає змогу не впасти в клінчі, але її недостатньо для суттєвої переваги, насамперед технічної та технологічної. До речі, у структурі нашого оборонного бюджету основну частину становить зарплата військових. Це дуже добре для воїнів, але це ще й свідчить про те, що на технології та технічні засоби залишається недостатньо фінансових ресурсів. Хоча головним "розхідником" на війні має бути техніка і технології.

Де ж вихід?

А вихід у створенні десятирічного відрізка зростання на рівні 5%+ протягом 10 років з виходом ВВП на рівень 1 трлн. дол. з тим, щоб щорічні 5% валового продукту на оборону становили 50 млрд. дол. І щоб це були виключно наші витрати. Беремо відрізок завершення війни і післявоєнного відновлення, плюс структурна перебудова економіки - до 2030 року. Отже, з 2030 по 2040 - розгінна смуга ВВП до 1 трлн. дол. Період "великого поштовху".

Потім вихід на траєкторію зрілої економіки і 10-річний цикл закріплення результатів з інвестуванням 5% ВВП в оборону. За 20 років - до 800 млрд. дол. інвестицій в армію. Це створить найкращий фундамент національної безпеки.

Кажуть, найкращий час посадити дерево - 20 років тому. Другий найкращий час посадити дерево - сьогодні.

Про модель зростання економіки до 1 трлн. дол. і 5% на оборону від цієї суми (а не від п'ять разів меншої) я писав із 2016 року. Ба більше, я вже тоді говорив, що справжній патріот країни - саме той, хто сформулює раціональний і прагматичний шлях до цієї вершини. Я вже тоді говорив, з ВВП у розмірі 100-200 млрд. дол., ми не побудуємо сектор оборони, на який побояться напасти. Але суспільство тоді загрузло в перейменуванні проспектів, питаннях мови, церкви, "8 чи 9 травня", "святкуємо чи ні 8 березня" тощо. Виправдовували все це необхідністю побудови "жорсткої ідентичності".

А тим часом у світі домінують "пластичні ідентичності", що створюють простори для розвитку, а не глухі кути конфліктності.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик

Головне