Наші воїни непереможні, але теж потребують турботи. Сьогодні поговоримо про те, як підтримати ветерана.

ПРИБОРКАЙТЕ ЦІКАВІСТЬ. Розпитувати про передову - значить знову і знову повертати воїна до травматичних спогадів. Можливо, ви думаєте, що йому потрібно виговоритися. Але в такому випадку, дайте йому можливість зробити це за власним бажанням, а не коли ви захочете "заподіяти добро".

ПРИПИНІТЬ ОЦІНЮВАТИ. Коли ви емоційно оцінюєте досвід ветерана - ви нав’язуєте йому свій біль. Фрази на кшталт "це жахливо!", "це неможливо!", "як же після такого жити!" стають додатковою негативною програмою, з якою йому потрібно буде справлятися.

НЕ ТИСНІТЬ. Звісно, ви хочете, як краще. І можливо навіть знаєте, як цього досягти. Але людина може бути не готова до тих чи інших дій. Не тягніть ветерана до психолога, а просто поділіться контактами спеціаліста. Не нав’язуйте йому свою поміч, а просто дайте знати, що завжди готові його вислухати.

ПОВАЖАЙТЕ КОНФІДЕНЦІЙНІСТЬ. Якщо вам хочеться усьому світу розказати історію близької людини, спершу уточніть, чи буде це комфортно їй. Навіть якщо ви просто ведете приватну бесіду з друзями, не кваптеся розкривати подробиці, які воїн не хотів би виносити на загал.

РОБІТЬ ТЕ, ПРО ЩО ПРОСЯТЬ. Якщо вам здається, що ветерану точно потрібно поїхати до цього санаторію або хочете організувати для нього зустріч зі старими друзями - будь ласка, поцікавтеся, чи це те, що хоче людина. Можливо, наразі для воїна найкраще - просто побути вдома. У будь-якому випадку, робіть те, про що просить він, а не те, що здається кращим вам.

БУДЬТЕ ПОРУЧ. Просто знаходитися поблизу. Разом робити приємні речі: гуляти, куховарити, гратися з собакою - це те, чим ви вже зараз можете підтримати воїна. Повернення до звичного життя - це не про драматичні розпитування, а про спільні справи, спокійне проведення часу, людське тепло та близькість.

Якщо ж знадобиться підтримка професійного психолога - записуйтеся на сесію.

Олена Шершньова, практикуюча психологиня