Саміт "Великої двадцятки" в Індії майже історична подія

Саміт

Бувають події визначальні, історичні, а бувають такі, які претендують на це, але такими не стали. Просто вони представляють собою частину якогось великого пазлу, або кроком у якомусь іншому визначальному процесі, що вже триває.

Останній саміт "Великої двадцятки" в Індії 9-10 вересня 2023 року хоч і претендував на те, щоб стати історичною подією, таким не став. Цей саміт, як на мене, став продовженням міжнародного протистояння США та Китаю, які змагаються за прихильність країн Глобального Півдня. Бо логіка проста, якщо на твоєму боці більшість світової спільноти, то і правда ваша. І як кому б не хотілося представити світ мультилатиральним і багатополярним, він став біполярним після саміту "Великої двадцятки" на о.Балі (Індонезія) у 2022 році і лінія водорозділу пройшла між демократичним світом і персоналістськими режимами. Відтоді ми спостерігаємо на міжнародній арені більш активні політико дипломатичні маневри за зміцнення своїх союзів та ослаблення союзів супротивників. Цей саміт став одним з таких сюжетів.

Зовнішньополітичний фон події

США отримали свою невелику перемогу в Саудівській Аравії, на зустрічі 5-6.08.23, присвяченій  обговоренню формули миру Зеленського (читай Заходу), куди їм вдалося  запросити представників провідних країни Глобального Півдня, змусивши Китай, що претендує на домінування у країнах Глобального Півдня, також взяти участь у заході, щоб зберегти імідж нейтрального посередника в українсько-російській війні. Триває робота США з Індією, а з  В’єтнамом Сполучені Штати уклали угоду про стратегічне співробітництво (10.09.23). Це країни, які мають як мінімум територіальні суперечки з Китаєм, знаходяться на його орбіті і за задумом США мають збалансувати його. На наших очах народжується ще один союз в Азії: США-Японія-Південна Корея, що також дуже не сподобалося Китаю.

 Свій хід у відповідь зробив і Китай в Південній Африці на саміті БРІКС (22-24.08.23) через приєднання шести країн своїх прихильників, значно зміцнивши свій міжнародний авторитет. Більш того, Китай намагаючись розвивати успіх, запропонувавши перейти від обговорення лише економічних питань в рамках цієї організації до політичних та прискорити діалог щодо можливості введення єдиної валюти, пропонуючи взяти за основу свій юань.

США, прагнучи зробити розвиток процесів конкуренції зі своїм глобальним супротивником Китаєм керованими, активно використовували свою "дипломатичну карту" - візити американських високопосадовців для налагодження додаткових каналів комунікацій, верифікації і актуалізації позицій КНР в торговельній сфері (візит міністерки торгівлі США Джіни Раймондо 27.08.23), фінансовій (візит міністерки фінансів США Джанет Єллен 6-9.07.23) та сфері екології (візит спец. посланника президента США з питань клімату, колишнього Держсекретаря США Джона Керрі 17.07.23). Але судячи з того, що Сі Цзіньпін  не з’явився на саміті "Великої двадцятки" в Делі, де могла б теоретично відбутися його зустріч з президентом США Джо Байденом, схоже на те, що карта не спрацювала, або спрацювала, але не повною мірою.

Саміт в Делі по формі і за змістом

Хід у відповідь на успіх КНР в Південній Африці був за США. І вони його зробили, продемонструвавши Китаю свою дипломатичну майстерність і міжнародний вплив на світові процеси. "Велика двадцятка" від імені приймаючої сторони Індії запросила до членства в організації Африканський Союз, який об’єднує відразу 55 країн Африки. Це і стало головною подією цього саміту по суті.  Все решта, як завжди фінальні декларації за все гарне, проти всього поганого, фото, посмішки, рукостискання.

По формі на саміті не було диктатора путіна, який надзвичайно переймається своєю фізичною безпекою, чим далі, тим більше і голови КНР Сі Цзіньпіна, але той не був присутній з інших мотивів і причин. Китай на чолі з Сі підтримує і зміцнює ті організації, які можуть зміцнити його міжнародні позиції та кинути виклик США (пункт порядку денного останнього засідання БРІКС - реформа системи глобального управління з метою збільшення участі країн – членів БРІКС та їхніх партнерів у світових процесах) та час від часу демонстративно ігнорує ті організації, які створені Заходом, який продовжує в них домінувати ("Велика двадцятка" була створена "Великою сімкою" у 1999 році). 

Ще однією "яскравою ознакою" цього саміту в Індії було те, що організатори не запросили Україну, пояснюючи це формальною ознакою, що ми не є членами організації, а Індія дотримується нейтральної позиції щодо українсько-російської війни. Хоча на мою думку, деякі цифри, озвучені у відкритих джерелах, свідчать про інше.

За час агресивної війни росії проти України, Індія придбала у агресора її викопного палива на 61,2 млрд.дол.США, що є більше обсягів військової допомоги наданої Україні разом США, Великобританією, Німеччиною та Францією. 

Але мотив Індії схоже був дещо іншим - не загубити своє центральне місце приймаючої саміт країни та колись лідера країн неприєднання (читай країн Глобального Півдня) в сиву давнину протистояння США та СРСР. А може, як варіант, Індія все ще не може перегорнути сторінку історії наших з нею двосторонніх стосунків у частині, що стосується Пакистанського танкового контракту, коли Україна передала Пакистану велику партію танків (1997-1999 поставлено 320 танків), читай озброїла ворогів Індії, як вони це розглядали тоді. Після чого наші двосторонні, принаймні торговельно-економічні стосунки, почали поступово псувалися і десь у районі 2003 року практично завмерли, відродившись лише у 2012 році (відновлено проведення міжурядових комісій по торговельному, економічному, науковому, технічному, промисловому і культурному співробітництву).

Гарний пас в бік Індії зробили і США, очевидно з розрахунку на подальший розвиток і поглиблення двостороннього співробітництва з нею для збалансування Китаю, забезпечивши приймаючій стороні можливість  зафіксувати в історії, що саме за її головування на саміті у Делі до "Великої двадцятки" було приєднано Африканський Союз. І Індія задоволена, потрапивши в історію, і більшість країн Глобального Півдня задоволені, потрапивши у найвищу економічну лігу, і США отримали не аби який профіт на майбутнє. Не при справах цього разу залишилася лише Україна, судячи з формулювань заключної декларації саміту.

Заключна Декларація саміту

Складається з преамбули, десяти розділів та висновків.  Коротко покажу наявні розділи декларації, для тих кому нема часу читати всі ті історичні опуси і для розуміння взагалі про що там йдеться.

Преамбула декларації типу про те, що разом у нас є можливість побудувати краще майбутнє, а з 9-го по 14-й пункти в ній якраз йдеться про наслідки від "війни в Україні" у сфері енергетичної та продовольчої безпеки. Наголошую, що не через агресивну імперіалістичну війну росії проти України, а от просто через війну в Україні тепер у всіх проблеми (див. у довідково ці пункти).

1 розділ. СИЛЬНЕ, СТІЙКЕ, ЗБАЛАНСОВАНЕ ТА ІНКЛЮЗИВНЕ ЗРОСТАННЯ

2 розділ. ПРИСКОРЕННЯ ПРОГРЕСУ ДЛЯ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ (ЦСР)

3 розділ. ПАКТ ЗЕЛЕНОГО РОЗВИТКУ ДЛЯ СТАЛОГО МАЙБУТНЬОГО

4 розділ. БАГАТОСТОРОННІ ІНСТИТУЦІЇ ДЛЯ 21 СТОЛІТТЯ

5 розділ. ТЕХНОЛОГІЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ТА ЦИФРОВА ГРОМАДСЬКА ІНФРАСТРУКТУРА

6 розділ. МІЖНАРОДНЕ ОПОДАТКУВАННЯ

7 розділ. ГЕНДЕРНА РІВНІСТЬ ТА РОЗШИРЕННЯ ПРАВ ВСІХ ЖІНОК ТА ДІВЧАТ

8 розділ. ПИТАННЯ ФІНАНСОВОГО СЕКТОРУ

9 розділ. ПРОТИДІЯ ТЕРОРИЗМУ ТА ВІДМИВАННЮ ГРОШЕЙ

10 розділ. СТВОРЕННЯ БІЛЬШ ІНКЛЮЗИВНОГО СВІТУ

Останній пункт висновку декларації заслуговує на окрему увагу, тому що в ньому вся сутність, як на мене, всього цього документу. Йдеться про те, що зважаючи на колективні дії організації, якими вона вже припиняла попередні глобальні кризи, то зараз її учасники "сповнені рішучості  вивести світ із поточних викликів і побудувати безпечніше, сильніше, стійкіше, інклюзивне та здоровіше майбутнє для наших людей і планети". А в преамбулі п. 9 цієї ж декларації автори особливо підкреслювали, що "Велика двадцятка" не є платформою для вирішення геополітичних питань та питань безпеки. Тоді виникає питання, а яким чином організація, в якій після приєднання Африканського союзу буде ще ширше різноманіття країн і думок, планує виводити людство з криз, якщо вона не є платформою для їх обговорення, а займається лише економічним розвитком?

Висновки

Позитивним моментом для України можна вважати п.8 преамбули в Заключній декларації саміту, в якій йдеться про підтвердження всіма учасниками всіх раніше прийнятих резолюцій ООН по війні в Україні та дискусій, що велися на о.Балі минулорічному саміті "Великої двадцятки":

"Щодо війни в Україні, нагадуючи про дискусію на Балі, ми повторили наші національні позиції та резолюції, прийняті на Раді Безпеки ООН та Генеральній Асамблеї ООН (A/RES/ES-11/1 та A/RES/ES-11/ 6) і підкреслили, що всі держави повинні діяти відповідно до цілей і принципів Статуту ООН у повному обсязі. Відповідно до Статуту ООН, усі держави повинні утримуватися від погрози силою або її застосування з метою захоплення територій проти територіальної цілісності, суверенітету чи політичної незалежності будь-якої держави. Застосування або загроза застосування ядерної зброї є неприпустимими".

Саміт у Делі - це не кінець протистояння США та Китаю, а лише його чергова фаза. Наступна здається вже незабаром, де Китай дасть свою відповідь на успіх США та його союзників на саміті "Великої двадцятки" у Делі. У жовтні 2023 року в Пекіні збереться третій саміт з міжнародного співробітництва в рамках ініціативи "Один пояс – один шлях". Ініціатива охоплює більше ста країн на всіх континентах і дозволила КНР сформувати за десяток років цілу армію своїх прихильників. Безперечно це буде свято успіху особисто Сі Цзіньпіня, який і висунув цю ініціативу у 2013 році і одночасно яскрава відповідь США.

"Велика двадцятка" після приєднання до неї Африканського союзу стане ще менш договороспроможною і дієвою організацією, через велику різницю у поглядах країн-членів, їхніх підходах до одних і тих самих проблем, рівня економічного розвитку. Для когось з членів, наприклад, буде важливо пережити зиму, а для інших треба буде забезпечити інклюзивність, гендерні питання, збереження довколишнього середовища та сталий розвиток.

Щодо України

Нам не слід сподіватися, що фортуна буде завжди на нашому боці лише через те, що ми є жертвою агресії росії. Світ більш прагматичний, а часто навіть цинічний, кожний переслідує свої власні національні інтереси. У кожної країни в світі до кожної свій список претензій, і коли, і як вони матеріалізуються складно сказати, але те, що вони матеріалізуються завжди у самий неприйнятний момент - це аксіома.

Дискусії на саміті "Великої двадцятки" в Делі чітко продемонстрували, що існує велика група країн, які не хочуть бачити агресію росії, а бачать лише "війну в Україні" і дякують Туреччині і секретаріату ООН за те, що ті доклали зусиль до просування російських продовольчих товарів та добрив на світові ринки, а вже потім згадують Чорноморську Ініціативу щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів. А послідовність написаного в таких документах, як всім відомо, не менш важлива, ніж самі формулювання, або коми в них, де вони стоять у тексті.

З огляду на загострення світоглядного протистояння між Заходом та Сходом Україна має подвоїти скоординовані дипломатичні зусилля з своїми партнерами у боротьбі за країни Глобального Півдня.

Для України, крім цього, нагальним є завдання, щоб ствердити свою суб’єктність і спроможність держави вирішувати складні питання, знаходження способу відновлення експорту свого зерна на світові ринки, навіть без участі росії, навіть якщо це буде дорожче традиційних логістичних маршрутів. Це слід розглядати як інвестицію у майбутнє країни. Тоді такі домовленості між ООН та росією, Туреччиною та росією щодо фактичного зняття з неї санкцій у обмін на повернення її до зернової ініціативи, виявляться неактуальними. А Україна продемонструє на практиці, що домовленості про Україну без України, або за її спиною, завжди будуть нікчемними.

Довідкова інформація

(п.9-п.14  Декларації саміту "Великої двадцятки" в Делі)

9. Ще раз підтверджуючи, що G20 є головним форумом для міжнародного економічного співробітництва, і визнаючи, що хоча G20 не є платформою для вирішення геополітичних питань і проблем безпеки, ми визнаємо, що ці проблеми можуть мати значні наслідки для глобальної економіки.

10. Ми підкреслили людські страждання та додаткові негативні наслідки війни в Україні щодо глобальної продовольчої та енергетичної безпеки, ланцюжків поставок, макрофінансової стабільності, інфляції та зростання, що ускладнило політичне середовище для країн, особливо тих, що розвиваються, і найменш розвинені країни, які все ще оговтуються від пандемії COVID-19 та економічної кризи, яка зірвала прогрес у досягненні ЦСР. Були різні погляди та оцінки ситуації.

11. Ми цінуємо зусилля Туреччини та Стамбульських угод за посередництва ООН, які складаються з Меморандуму про взаєморозуміння між російською федерацією та Секретаріату ООН з просування російських продовольчих товарів і добрив на світові ринки та Ініціативи щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів (Чорноморська ініціатива) та закликають до їх повної, своєчасної та ефективної реалізації для забезпечення негайного та безперешкодні поставки зерна, продовольства та добрив/входів з російської федерації та України. Це необхідно для задоволення попиту в країнах, що розвиваються, і найменш розвинених країнах, особливо в Африці.

12. У цьому контексті, наголошуючи на важливості підтримки продовольчої та енергетичної безпеки, ми закликали до припинення військових руйнувань або інших нападів на відповідну інфраструктуру. Ми також висловили глибоку стурбованість з приводу негативного впливу конфліктів на безпеку цивільного населення, що посилює існуючу соціально-економічну нестабільність і вразливість і перешкоджає ефективному гуманітарному реагуванню.

13. Ми закликаємо всі держави підтримувати принципи міжнародного права, включаючи територіальну цілісність і суверенітет, міжнародне гуманітарне право та багатосторонню систему, яка гарантує мир і стабільність. Мирне вирішення конфліктів і намагання вирішення криз, а також дипломатія та діалог є критично важливими. Ми об’єднаємось у наших зусиллях для подолання негативного впливу війни на світову економіку та вітаємо всі відповідні та конструктивні ініціативи, які підтримують всеосяжний, справедливий і міцний мир в Україні, який підтримуватиме всі цілі та принципи Хартії ООН про розвиток мирних, дружніх і добросусідських відносин між націями в дусі "Одна Земля, Одна Сім’я, Одне Майбутнє".

14. У теперішню  еру не повинно бути війн.

Руслан Осипенко, український дипломат, експерт міжнародник

Головне