Розчарування та пошук винних: емоційні гойдалки 2023 року

Розчарування та пошук винних: емоційні гойдалки 2023 року

Рік, який минає, відзначився для нас шаленими емоційними гойдалками. Кожна пора року була пов’язана з особливими й дуже різними настроями в суспільстві.

Ми зустріли 2023 рік під акомпанемент російських ракетних обстрілів. Та зима була дуже тривожною і складною, з відключеннями електрики й непрацюючими ліфтами. Але ми вистояли.

Весна була пов’язана з великими надіями. І, як часто вже бувало в нас раніше, разом Із надіями виникли й завищені очікування щодо швидкого й відразу переможного завершення війни.

Дехто з високопосадовців сприяв цьому своїми занадто оптимістичними прогнозами. Із психологічної точки зору це було зрозуміло, а з політичної – це було дуже необачно. На майбутнє це має стати серйозним уроком для наших політиків і державних діячів.

Літо було періодом нетерплячих очікувань. Настрої того часу можна було передати одним словом: "Коли?"

Восени поступово стало зрозумілим, що війна швидко не завершиться й головна проблема – нестача необхідних військових ресурсів, від боєприпасів до бійців на фронті. Виникли й нові виклики – певне виснаження військових арсеналів у країнах НАТО, коливання політичної кон’юнктури в деяких країнах ЄС, початок передвиборчих перегонів у США, які спричинили перебої із західною військовою допомогою.

Завищені очікування вже традиційно обернулися відчутними розчаруваннями, пошуками винних, взаємними звинуваченнями. Дається взнаки й емоційна втома від війни.

Зараз нам усім треба заспокоїтися. І Зеленському, і Залужному, Порошенку, і Кличку, усім впливовим політичним діячам, їхнім прихильникам і противникам, нервовим депутатам і депутаткам, і всім, хто занадто збуджений і надмірно стривожений.

Не варто робити конфліктних дій і заяв. Не можна ставити особисті й групові політичні інтереси вище державних інтересів, у першу чергу – необхідності спільного спротиву російській агресії. Воювати треба не між собою, а із зовнішнім ворогом, який напав на нашу країну.

Війна ще далека від свого завершення. І сама собою вона не закінчиться. Нам усім, і перш за все керівництву країни, треба визначитися, що і як робити далі, на новому складному етапі війни, із новими викликами і проблемами не тільки на фронті, а й у тилу й у відносинах із нашими міжнародними партнерами, від ресурсної підтримки яких ми критично залежимо.

Ми вступаємо в нову тривожну зиму. Знов є необхідною максимальна концентрація сил і ресурсів, зокрема й політична консолідація. У нас немає іншого виходу, як продовжити боротьбу проти російської орди.

Через якийсь час неминуче будуть і переговори про завершення війни. Але починати їх доцільно лише з позиції сили, інакше ми програємо і на фронті, й у процесі переговорів. Нам треба перетерпіти нинішні проблеми і складнощі, дочекатися другого дихання. А для цього ми маємо не зупинятися, спільно працювати на захист нашої країни, а не сваритися між собою.

Зима мине за три-чотири місяці. А кожна весна для українців завжди пов’язана з новими надіями.

Володимир Фесенко, політолог 

Головне