Кожна річниця відновлення нашої Незалежності – особлива. Адже рік, що промайнув, обов’язково приносить щось нове – добре чи погане, веселе чи сумне. І цей досвід – яким би він не був – важливий для нас, бо дозволяє по-іншому подивитися на Україну, державу, народ, зробити правильні висновки і рухатися далі. Після початку російської агресії у 2014 році та широкомасштабного вторгнення у 2022 році Незалежність перестала сприйматися нами як даність, як щось таке, про що ми згадуємо лише 24 серпня. Ми почали задумуватися про неї ледь не щодня – і це відчуття необхідно зберегти та примножити.

Щоденний плебісцит

Відомий французький мислитель Ернест Ренан ще у ХІХ столітті сказав, що "нація – це щоденний плебісцит". Сьогодні ми з впевненістю можемо сказати теж саме і про Незалежність. Адже екзамен на право її мати ми повинні здавати з дня на день, кожен на своєму місці. У 1991 році відновлення Незалежності, якщо відверто, стало можливим завдяки унікальному збігу обставин та конкретному історичному моменту. Я жодним чином не применшую роль всіх тих, хто боровся за Незалежну Україну, заплатив за це роками свого життя у радянських таборах, а потім переконував українців про необхідність виходу з срср – на вулицях і площах, у залах, де відбувалися різноманітні засідання та дискусії, а також з трибуни Верховної Ради. Але в цілому українці не доклали аж занадто багато зусиль для того, аби повернути свою країну та побудувати державу. Просто так склалися обставини. І це певною мірою наклало відбиток на те, що відбувалося потім – передусім у контексті ставлення до Незалежності, країни як такої, місця кожного українця у своїй державі.

2014, а потім 2022 рік змінили якщо не все, то дуже багато. І питання Незалежності миттєво вийшло на перший план. Виявилося, що це не просто поняття або якась ефемерна категорія, а цінність. Основоположна для будь-якої нормальної, тобто демократичної країни. А оскільки ми хочемо жити саме у такій країні, то і Незалежність набула особливого значення.

Водночас виявилося, що на дворі вже давно не 1991 рік. І за Незалежність треба боротися зі зброєю в руках, бо у неадекватних сусідів в одному місці заграли імперські амбіції. А бункерний фюрер живе по стандартам та принципам навіть не ХХ, а ХІХ століття – того самого, у якому Ернест Ренан дав своє класичне визначення поняття "нація". Тільки сьогодні замість неї – наша Незалежність. І це дуже правильна і гідна відповідь хворим амбіціям сусідів. Врешті-решт, навіть вони, після регулярних атак невідомих БПлА по москві, вивчили як "Отче наш", що 24 серпня – це День Незалежності України.

А ви думали, що Україна так просто?

Українцям про це, звісно, нагадувати не треба. Але й розслаблятися зарано. Бо навіть правильні слова залишаються просто словами. Важливими є тільки вчинки. І найкращим дороговказом у даному випадку можуть стати славнозвісні слова президента США Джона Кеннеді, які він сказав на своїй інаугурації: "Не питай, що твоя країна може зробити для тебе, запитай, що ти можеш зробити для своєї країни!" Якщо жити сьогодні за цим правилом, то багато питань відпадуть самі по собі. Не треба чекати чогось, а треба просто робити – що вмієш та що можеш. Наближаючи Перемогу у міру сил та можливостей. І тоді весь світ зрозуміє, що мала на увазі Ліна Костенко, коли сказала свою пророчу фразу: "А ви думали, що Україна так просто. Україна – це супер. Україна – це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни". Залишається тільки додати – Незалежна Україна. Але саме це ми вже давно зрозуміли та навчилися цінувати.

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку