Армія рф зараз застосовує нову тактику авіатерору України. Окупанти щодня б’ють ракетами чи дронами. Для того щоб завдати ракетного удару по всій території України найчастіше обирають час біля 04:00 ранку. Також є обстріли і серед дня.
Очевидно, що це не є випадковим і до такої тактики вони періодично вдаються з 2014 року. Такий графік порушує звичний біоритм українців. Дефіцит сну призводить до виснаження наших воїнів і цивільного населення. Таким діям росіян передували масоване просування по суші.
"Загарбницьку армію консультують фахівці зі сну (сомнологи) та біоритмологи."
Зазначимо, що людський сон складається з двох фаз повільного і швидкого сну. Ці дві фази складають цикли сну. Зазвичай за весь нічний сон таких циклів 4-5.
У фазі повільного сну домінує парасимпатична нервова система (зменшується артеріальний тиск, уповільнюється серцевий ритм, зменшується частота дихання та підвищується активність травної системи). Відбувається відновлення енергетичного потенціалу організму.
У фазі швидкого сну домінує симпатична нервова система (зростає артеріальний тиск, пришвидшується серцевий ритм, зростає частота дихання та знижується активність травної системи), людина бачить сновидіння.
У фазі повільного сну помирає більше людей з серцевою недостатністю, а у фазі швидкого сну - з артеріальною гіпертензією.
Росіяни спеціально підбирають такі моменти для атак, щоб збільшити рівень смертності та знизити працездатність. Це антигуманний та антимедичний підхід.
Найстрашніше катування, яке придумало людство за свою історію — це саме позбавлення сну. Саме його почала протягом останнього місяця активно використовувати росіяни проти населення України.
У експериментах над тваринами помічено, що недосипання спричиняє незворотні зміни у мозку на п’яту добу.
Нові напрямки психокорекції
Наші люди потрапили у дуже складну ситуацію. По ночах їм не дають спати ракетні атаки, а в день роботодавці максимально експлуатують і вимагаю старанного виконання роботи. Відбувається сильна декомпенсація, що спричинить психосоматичні, психічні та соматичні розлади серед населення. Якщо б менеджери країни турбувалися за людей, то мабуть ввели у обід годину сну. Така традиція збереглася у багатьох країнах. Адже для людині у нормальних умовах буття природно спати в обід. Ця година денного сну нівелювала б патогенний вплив нічних ракетних атак.
Є два підходи до вирішення цієї проблеми, а саме нездатність мозку самостійно обробити психотравмівну інформацію, що проявляється стресовими розладами, психосоматичними розладами, а у складних випадках навіть суїцидами.
Отже перший підхід паліативний. Тобто вдавати вирішення проблеми, закрившись від неї шторою. А другий підхід радикальний. Тобто з коренем видерти проблему і вирішити її остаточно.
Почнемо з паліативного. Якщо перед вами інтелектуальна і розвинута особистість, для неї рекомендуємо звернутися до психолога, щоб той дослідив її нейроперсонологічні особливості.
Рекомендовано використати тест Ткача-Луньова-Мосійчука і під ці особливості мозку фіхівець підбере певні медитації. А ще краще це зробити, застосовуючи нейроінтерфейс – прилад який закомоніковує мозок з комп’ютером. У такий спосіб можна отримати зворотній зв’язок і знати, чи призначення є релевантним.
У такий спосіб дуже легко коректуються стресові розлади. Про цей напрямок психокорекції більше можна дізнатися у моїй монографії “Нейропсихологія девіантної поведінки”.
Якщо людина ірраціональна, рекомендовано звернутися до продавців релігійно-містичних товарів і придбати в них ритуал, здійснити обряд чи придбати якусь річ (біжутерія, портрет…), що наділена якоюсь незвичайною “силою”, і в такий спосіб самому собі створити ілюзію безпеки. Ефект плацебо завжди актуальний.
Відстрочка від реальності
Якщо є намір вирішити цю проблему радикально, то тут також є дві варіанта - максимально віддалитися від психотравмівної інформації.
Перший - це евакуація населення в залежності від нейроперсонологічних особливостей. Одних до інвазії ворога евакуйовувати за кордон, бо вони сіють паніку; інших під час інвазії евакуйовувати виключно у правильній послідовності. Оскільки у критичній ситуації вони скомпенсовані і рішучі, а у безпечному середовищі у них виникає декомпенсація. А є такі, кого взагалі не варто евакуйовувати, бо вони себе комфортно почувають в цих надзвичайних ситуаціях.
Про це більше можна дізнатися у моїй статті у співавторстві з академіком Віталієм Луньовим, як евакуйовувати людей у глобальному військовому конфлікти з метою попередження масових розладів психічного здоров’я.
Є ще другій варіант радикального вирішення, щоб взагалі сюди не прилітали ракети – "організаційна зброя". Але про це в іншій публікації.
Богдан Ткач, доктор психологічних наук, професор, засновник Української наукової школи нейропсихології