Нічний терор. Як недосип через повітряні тривоги впливає на українців

Нічний терор. Як недосип через повітряні тривоги впливає на українців

Армія рф зараз застосовує нову тактику авіатерору України. Окупанти щодня б’ють ракетами чи дронами. Для того щоб завдати ракетного удару по всій території України найчастіше обирають час біля 04:00 ранку. Також є обстріли  і серед дня.

Очевидно, що це не є випадковим і до такої тактики вони періодично вдаються з 2014 року. Такий графік порушує звичний біоритм українців.  Дефіцит сну призводить до виснаження наших воїнів і цивільного населення. Таким діям росіян передували масоване просування по суші.

"Загарбницьку армію консультують фахівці зі сну (сомнологи) та біоритмологи."

Зазначимо, що людський сон складається з двох фаз повільного і швидкого сну. Ці дві фази складають цикли сну.  Зазвичай  за весь нічний сон таких циклів 4-5.

У фазі повільного сну домінує парасимпатична нервова система (зменшується артеріальний тиск, уповільнюється серцевий ритм, зменшується частота дихання та підвищується активність травної системи). Відбувається відновлення енергетичного потенціалу організму. 

У фазі швидкого сну домінує симпатична нервова система (зростає артеріальний тиск, пришвидшується серцевий ритм, зростає частота дихання та знижується активність травної системи), людина бачить сновидіння. 

У фазі повільного сну помирає більше людей з серцевою недостатністю, а у фазі швидкого сну - з артеріальною гіпертензією.

Росіяни спеціально підбирають такі моменти для атак, щоб збільшити рівень смертності та знизити працездатність. Це антигуманний та антимедичний підхід.

Найстрашніше катування, яке придумало людство за свою історію — це саме позбавлення сну. Саме його почала протягом останнього місяця активно використовувати росіяни проти населення України.

У експериментах над тваринами помічено, що недосипання спричиняє незворотні зміни у мозку на п’яту добу.

Нові напрямки психокорекції

 Наші люди потрапили у дуже складну ситуацію. По ночах їм не дають спати ракетні атаки, а в день роботодавці максимально експлуатують і вимагаю старанного виконання роботи. Відбувається сильна декомпенсація, що спричинить психосоматичні, психічні та соматичні розлади серед населення. Якщо б менеджери країни турбувалися за людей, то мабуть ввели у обід годину сну. Така традиція збереглася у багатьох країнах. Адже для людині у нормальних умовах буття природно спати в обід. Ця година денного сну нівелювала б патогенний вплив нічних ракетних атак.

Є два підходи до вирішення цієї проблеми, а саме нездатність мозку самостійно обробити психотравмівну інформацію, що проявляється стресовими розладами, психосоматичними розладами, а у складних випадках навіть суїцидами. 

Отже перший підхід паліативний. Тобто вдавати вирішення проблеми, закрившись від неї шторою. А другий підхід радикальний. Тобто з коренем видерти проблему і вирішити її остаточно. 

Почнемо з паліативного. Якщо перед вами інтелектуальна і розвинута особистість, для неї рекомендуємо звернутися до психолога, щоб той дослідив її нейроперсонологічні особливості.

Рекомендовано використати тест Ткача-Луньова-Мосійчука і під ці особливості мозку фіхівець підбере певні медитації. А ще краще це зробити, застосовуючи нейроінтерфейс – прилад який закомоніковує  мозок з комп’ютером. У такий спосіб можна отримати зворотній зв’язок і знати, чи призначення є релевантним.

У такий спосіб дуже легко коректуються стресові розлади. Про цей напрямок психокорекції  більше можна дізнатися у моїй монографії “Нейропсихологія девіантної поведінки”.

Якщо  людина ірраціональна, рекомендовано звернутися до продавців релігійно-містичних товарів і придбати в них ритуал, здійснити обряд чи придбати якусь річ (біжутерія, портрет…), що наділена якоюсь незвичайною “силою”, і в такий  спосіб самому собі створити ілюзію безпеки. Ефект плацебо завжди актуальний.

Відстрочка від реальності

Якщо є намір вирішити цю проблему радикально, то тут також є дві варіанта - максимально віддалитися від психотравмівної  інформації. 

Перший - це евакуація населення в залежності від нейроперсонологічних особливостей. Одних до інвазії ворога евакуйовувати за кордон, бо вони сіють паніку; інших під час інвазії евакуйовувати виключно у правильній послідовності. Оскільки у критичній ситуації вони скомпенсовані і рішучі, а у безпечному середовищі у них виникає декомпенсація. А є  такі, кого взагалі не варто евакуйовувати, бо вони себе комфортно почувають в цих надзвичайних ситуаціях.

Про це більше можна дізнатися у моїй статті у співавторстві з академіком Віталієм Луньовим, як евакуйовувати людей у глобальному військовому конфлікти з метою попередження масових розладів психічного здоров’я.

Є ще другій варіант радикального вирішення, щоб взагалі сюди не прилітали ракети  – "організаційна зброя". Але про це в іншій публікації.

Богдан Ткач, доктор психологічних наук, професор, засновник Української наукової школи нейропсихології

Головне