Страйк польських автоперевізників та трьох прикордонних пунктах вже триває 10 днів. За цей час черга на кордоні на пунктах «Краківець-Корчова», «Ягодин-Дорохуськ» та «Рава-Руська-Хребене» сягає вже понад 2500 вантажних машин та продовжує збільшуватись.
Станом на сьогодні перемовини з українським та польським урядами не досягли результату і оголошена на два місяці акція протесту не спиняється.
Доцільно розібратись, що ж саме хочуть активісти, зокрема варто пошукати подвійне дно. Чи можна вважати дії польських страйкарів ревізією політики до України? І чому мітингувальники зважились на подібні резонансні дії саме зараз.
Одразу хочу підкреслити, жодних негативних змін у міждержавних відносинах між Польщею та Україною ця подія не несе. Питання знаходиться у бізнес-площині.
Польські далекобійники традиційно проводять агресивну політику у своєму просуванні на ринку. Після вступу Польщі до ЄС в 2004 році польський бізнес почав захоплювати позиції на внутрішньоєвропейському ринку. Вже в 2010-их роках він зайняв монопольне становище, а з 2017 року навіть обігнав Німеччину за показником тоннокілометрів. Якщо не польські компанії, то польські водії стали звичним явищем десь у Франції чи Нідерландах. Тобто поляки у питанні вантажних автоперевезень звикли працювати з позиції сили. Зокрема, застосовуючи масштабні акції протесту за будь-яких приводів.
Чи можна вважати, що українські транспортно-експедиторські компанії могли дійсно скласти вагому конкуренцію нині на ринку всередині ЄС? Зокрема, нам закидають нижчу вартість послуг, тобто демпінг ринку. Хоча, об’єктивно, такий самий демпінг застосовувався нашими сусідами для завоювання власної частки на євроринку вантажних перевезень.
Насправді, сьогодні українські компанії повально заточені на доставку вантажів між ЄС та Україною. Більше того, наявного парку, який останнім часом значно розширився завдяки кредитам, досі не вистачає. А з кожним новим кілометром черги або на кордоні, або днем простою в «єЧерзі», потреби стають все більшими.
Чого ж дійсно прагнуть польські перевізники?
Вони хочуть зайняти міцну нішу саме в перевезеннях вантажів між ЄС та Україною. Причому їх не цікавить сьогодні доставка української продукції на європейський ринок. Вони планують організувати човниковий рух з ЄС до України і назад порожняком. Доки українські перевізники стоять тиждень-два в електронній черзі, поляки встигають зробити декілька «ходок». Наші сусіди бачать офіційні дані нашого ж Держстату, що за січень-серпень негативне сальдо у зовнішній торгівлі товарами понад 16,6 млрд дол. Ріст імпорту в Україну за рік склав майже 20%. Тож абсолютно всі вимоги поляків направлені на досягнення відповідної мети – потіснити українців на шляху Україна-ЄС.
Дії польських перевізників нині не лише сприяють зростанню дефіциту в Україні на окремі групи товарів. Вони обмежують можливості польської економіки торгувати з нашою державою. Тим не менш, логістика не стоїть на місці. Українські експедитори змушені перебудовувати шлях та будувати маршрут через інші країни Євросоюзу.
Зверну вашу увагу й на те, чому саме акція польських перевізників розпочалась саме зараз. Відповідь максимально проста і прозаїчна. Період міжвладдя у Польщі затягується. Прем’єр Моравецький лише зараз подав у відставку і має декілька тижнів на формування нового уряду. Всі розуміють, що шансів у Права і справедливості його сформувати немає і Туск буде новим прем’єром. Однак ПіС обрали шлях затягування трансферу влади. Автоперевізники розуміють, що сьогодні на них фактично не буде тиску власного уряду через європейські зобов’язання, тож використали момент.
Немає сумнівів, що Україна, зі свого боку, має і далі наголошувати на беззаперечному виконанні умов «транспортного безвізу». Підкреслю, нинішня ситуація з автоперевізниками не є продовженням аграрної кризи. Фактор українських фур жодним чином не грає умовно дестабілізуючу функцію на європейському ринку, як би це хтось не намагався подати. Навпаки, наші перевізники, наскільки це можливо, компенсували збільшений попит товарообороту між Україною та Євросоюзом. Тож завдання нашої держави – відстояти український національний інтерес та у координації з польськими за європейськими посадовцями відновити адекватне сполучення.
Ігор Чаленко, голова Центру аналізу та стратегій
