Вчені зауважили: якщо лабораторному щуру надати необмежений доступ до "людської їжі", він гладшає. Під "людською їжею" мається на увазі ультраперероблений харч — чипси, булочки, ковбаси, солодощі тощо. Люди теж гладшають від "людської їжі". Механізм гранично простий. Ця їжа не лише калорійна, вона ще й смачна. Вона — легкі емоції, халява для мозку. Відкрив холодильник, запхав туди руку, витягнув щось — і плямкаєш щасливо. І ми плямкаємо, плямкаємо, плямкаємо…
А зараз я тебе переконуватиму, що переїдати — це не лише шкідливо, а й не особливо кайфово. Ти готовий? Ну тримайся. Їжа дає задоволення — це безсумнівно. Калорії можна порахувати. Задоволення — ні. Але припустимо, що одна кілокалорія дорівнює одній одиниці задоволення. Виходить, 10 000 кілокалорій на добу мають дати в п’ять разів більше радості, ніж 2 000. А 10 прийомів їжі — втричі більше задоволення, ніж 3. Додамо одну змінну — і все стане на свої місця. Припустімо, кожна година без їжі подвоює задоволення від наступного прийому. Чим довше ти не їси — тим приємніша трапеза. Голод — найкраща приправа.
Рахувати не будемо, але логічно, що людина, яка постійно щось жує, отримує не більше задоволення, ніж та, що їсть, коли справді голодна. Задоволення не більше — калорій значно більше. То в чому сенс?
Пересічна людина харчується хаотично:
- Проходячи повз холодильник - засовує руку, щось хапає.
- Має звичку їсти перед ноутбуком або телевізором.
- У кіно - обов’язково попкорн.
- В офісі на столі - миска зі смачненьким.
- Нудно? Перекуси.
- Стрес? Шоколад - антистрес.
- Друзі зібралися - треба їсти.
- Мама старалася - мусиш з’їсти.
- Ложка за маму, ложка за Мурчика.
- Їж, бо Бабайка присниться.
І де тут місце для справжнього голоду? Коли ми востаннє їли або фізично були голодні? Ніхто ж не намагається сходити в туалет при порожньому сечовому міхурі. То чому ми їмо при повному шлунку? От і виходить, що, споживаючи 3500 ккал хаотично, можна отримати менше задоволення, ніж на 2000 ккал — якщо їсти по голоду. А зайва вага з медичними наслідками — в подарунок.
Не хочеш так? Хочеш задоволення і від їжі, і від свого відображення в дзеркалі, і від цифр у своїй ліпідограмі? Тоді слухай уважно. Наш мозок прагне легких рішень. Він економний. Він працює за звичкою. Те, що ми робимо щодня, — це просто повторення колись сформованих моделей.
Людина — істота ригідна й передбачувана. Постійне жування — звичка. Але як навчився — так і відвикнеш. Щоб уникати зайвих рішень, мозок створює правила. Частину ми отримуємо з культури, інші — вигадуємо самі. Скористайся цим. Створи для себе одне просте правило: "я їм лише тоді, коли голодний". Запиши його червоним маркером на холодильнику. Набий собі тату на зап’ясті — замість годинника. Дотримуйся. Спершу буде складно. Старі звички опиратимуться. Але з часом нове правило закріпиться. Ти їстимеш тоді, коли голодний — і тільки тоді. І отримаєш максимум задоволення. І отримаєш здорове тіло. І будеш дякувати собі. І, можливо, навіть мені. Бажаю успіху.
Віктор Мандзяк, фітнес-тренер, нутриціолог
