Єдина правильна, на думку Трампа, реакція на запроваджені ним тарифи прозвучала з боку Південної Кореї. У парадигмі відносин "гегемон - весь інший світ", єдино правильна реакція на дії Гегемона в його сприйнятті - це підкорення. У нас це поняття плутають з "партнерством", яке іноді розуміють "у дусі 90-х", типу "закорешилися".
Але США - це не партнер (навіть для ЄС) і не "кореш" для інших країн. США можуть займати лише три позиції:
- Гегемон, який тебе захищає.
- Гегемон, який тебе знищує.
- Гегемон, який тебе не помічає (тимчасово).
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Глухий кут у переговорах: що означає мирна пропозиція США
Особлива позиція у США існує щодо, мабуть, чотирьох країн: Британії, Канади, Австралії та Ізраїлю. Щодо інших - за описаною вище схемою.
А тепер про "правильну реакцію" на введення Гегемоном мит. Південна Корея заявила, що "не чинитиме опору" американським тарифам. Вона пам'ятає про свій історичний обов'язок щодо США в контексті участі американських військ у Корейській війні. За словами виконувача обов'язків президента Південної Кореї Хан Док Су: "Американці передали технології, інвестували в республіку, забезпечили гарантіями безпеки.... Наша промислова могутність, наш фінансовий розвиток, наша культура, економічне зростання і багатство значною мірою залежать від допомоги Сполучених Штатів".
При цьому, якщо згадати історію, то Південна Корея за часів президента Лі Син Мана та роботи американсько-корейської економічної комісії, постулювали сировинну модель розвитку Південної Кореї: "три білих" (цукор, борошно, рис) та цінні мінерали - нікель, вольфрам тощо. Тобто, агро та природні копалини.
Своїм промисловим розвитком Південна Корея завдячує політиці президента Пак Чон Хі, яку часто критикували у США. Проте, саме за Пак Чон Хі намітилася максимальна синергія США і Південної Кореї, наприклад, у вигляді участі корейських військ у В'єтнамській війні. США відкрили свій ринок для корейських товарів, зокрема автомобілів та електроніки. І це зіграло, напевно, вирішальну роль в економічному стрибку Південної Кореї, починаючи з 70-х років минулого століття.
Але тут потрібно зазначити, що таких країн з успішним американським країновим білдінгом після Другої світової війни, не так то й багато: Південна Корея, Японія, Німеччина і частково визнаний Тайвань.
Окрема історія щодо Китаю. У сучасній історії, такі моделі країнового девелопменту з прицілом на американський ринок збуту, почали розвиватися в Мексиці та В'єтнамі. І, мабуть, усе.
Тому реакцій у стилі "корейського поклону" у відповідь на "тарифний ляпас", у світі буде небагато.
Поки що в "глибокому пардоні" застигла одна Аргентина. Всі інші - або готуються до переговорів, або до торгової війни.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
