Понад пʼятсот людей з окупованих Олешок уже на вільній території. Від їхнього міста до Херсона 9 кілометрів через Дніпро, а додому вони їхали через Крим, Анапу, Гомель і Чернігівщину. У цьому маршруті вміщається все, що довели Олешки, і все, чого вони не довели.

Довели вони одне: з Росією можна домовитися, коли предмет вузький, строк короткий, а порушення видно одразу. Шість діб тиші на ділянці фронту, і тиша трималася. Автобуси, швидкі, узгоджені обома сторонами списки. Канал омбудсменів Лубінця й Лантратової, відпрацьований на обмінах, витримав навантаження. А домовленість, погоджена через Меланію Трамп, мала свідка, перед яким Кремлю зривати її було невигідно.

Що Москва готова до миру, Олешки не довели. І тут починається спін. Наступного дня після евакуації Ушаков сказав: Путін відповість, якщо Зеленський подзвонить. А якщо хоче говорити всерйоз, хай приїжджає до Москви.

Звучить як відчинені двері. Насправді це той самий маршрут через Анапу, тільки політичний: щоб потрапити додому, треба спершу заїхати до господаря. Україна своє вже передала. Стубб і Стере говорили з Путіним телефоном і переказали, що Зеленський зацікавлений у прямих переговорах. Ушаков сам це визнав. А Пєсков на питання про дзвінок відповідає: «Ніхто поки що не дзвонив». Картинка для Вашингтона складається проста. Двері відчинені, Київ мовчить. Хто тоді гальмує, питати вже не треба.

Позиція Зеленського давно сформульована і не змінювалася. Зустрітися з Путіним він готовий у будь-якій країні, крім Росії. Саміт G20 у Маямі він назвав однією з найкращих нагод для тристоронньої зустрічі з реальним результатом. Трамп на питання, чи запросить туди Зеленського, відповів: так, без проблем. Москва не підтвердила навіть приїзд Путіна, а Ушаков повʼязує його з тим, як мине розмова лідерів Росії, США й Китаю на саміті АТЕС. Для Кремля Маямі залежить від інших розмов. Мети в ньому Кремль поки не бачить.

Чому технічна домовленість спрацювала, а політична буксує? Бо в Олешках Росії нічого не довелося віддавати. Вона місяцями тримала місто в блокаді. За словами самих евакуйованих, поставки їжі припинилися ще навесні. Потім Росія на кілька днів блокаду послабила й отримала подяки. Людей випустили через її територію, літаками її Міноборони, під її наглядом. Жодна позиція Москви від цього не зрушила, а репутаційно це для неї вигідно. Чи погодиться Кремль повторити таке там, де вигоди немає, з відкритих даних не видно.

Мир влаштований інакше. Там доведеться віддавати, і виконання перевірити значно важче, ніж порахувати автобуси на кордоні.

Що з цього Україні? Олешки треба берегти як механізм, а не як аргумент. Механізм – це регулярна доставка допомоги тим, хто лишився, евакуація з інших сіл громади і той самий американський свідок, щоб Москва не могла вимкнути канал непомітно. Аргумент – це те, на що Кремль спробує перетворити Олешки на найближчих переговорах: ми показали добру волю, тепер ваша черга поступатися. Перше Україні потрібне. Друге – ні.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”