Генеральна лінія Генеральної асамблеї

Президент України Володимир Зеленський виступив на Генеральній асамблеї ООН у Нью-Йорку. Емоційна, структурована та, без перебільшення, стратегічна промова про те, що "злу не можна довіряти", задала не лише темп, але й тон всієї асамблеї. Тим більше, що найцікавіше і найважливіше ще попереду, адже Зеленський закликав держави долучитись до підготовки саміту щодо запропонованої Україною "формули миру". І це стане своєрідним тестом – передусім для ООН як глобальної організації, авторитет якої останнім часом впав до критично низького рівня.

Імперія зла повинна бути зруйнована

Не будемо зупинятися на детальному аналізі промови президента України, оскільки вона є у відкритому доступі і кожен може з нею ознайомитися, однак два моменти все ж таки слід відзначити. Як на мене, вони були ключовими.

По-перше, це заклик до ядерного роззброєння росії. Зокрема, президент України нагадав, що свого часу Україна відмовилася від свого третього за величиною ядерного арсеналу і тоді світ вирішив, що "росія повинна стати хранителем такої сили". Проте історія показала, що саме росія "найбільше заслуговувала на ядерне роззброєння ще в 1990-х роках. І вона заслуговує на нього зараз – терористи не мають права володіти ядерною зброєю".

Цей меседж був спрямований не стільки на саму росії – там немає сенсу сподіватися на адекватну реакцію – скільки на ті країни, які вкрай бояться "ядерного прецеденту", тобто використання ядерної зброї на полі бою. Останнім росія регулярно погрожує, що дуже не подобається передусім таким країнам як Китай та Індія. Та й у багатьох інших країн це викликає неабияке занепокоєння. Тож Зеленський актуалізував дану тему, ввів її у публічний простір – і можна не сумніватися, що зараз почнеться серйозна дискусія щодо зазначеного питання. Причому вести її будуть різні країни, у тому числі й ті, які займають відсторонену позицію щодо російсько-української війни.

По-друге, президент України недвозначно передав "привіт" тим, хто хоче щось вирішувати про Україну без України. Зокрема, він зазначив, що "мені відомо про спроби укласти якісь тіньові угоди за лаштунками. Злу не можна довіряти. Запитайте пригожина, чи варто довіряти обіцянкам путіна. Будь ласка, почуйте мене. Нехай єдність вирішує все відкрито".

Насправді, це вкрай важлива заява, особливо на фоні активізації обговорення у світових ЗМІ різноманітних сценаріїв, де-факто спрямованих на замороження війни. Водночас це не просто попередження, але й запрошення до справді серйозної розмови щодо завершення війни – але на основі українського мирного плану, який повністю або частково підтримали понад 140 держав і міжнародних організацій. Більше того, саме українська "формула миру" може повернути до життя Статут ООН і "гарантувати повну силу світового порядку, заснованого на правилах". Чи відбудеться це на практиці – побачимо вже за кілька днів, коли відбудеться обговорення українських пропозицій.

Найважливіший – другий акт

Але виступи на полях Генеральної асамблеї ООН, участь у різних засіданнях – це лише перший акт. Другий, більш важливіший – це зустрічі зі світовими лідерами. Останніх умовно можна розділити на дві групи. Перша – це партнери та союзники України. Друга – нейтральні країни або країни, які не визначилися, яку позицію зайняти щодо російсько-української війни.

Працювати, безумовно, потрібно з усіма. І, судячи з перших зустрічей, в Офісі президента це розуміють. Тож графік у президента буде вкрай насичений. Водночас, поки не слід розраховувати на детальну інформацію про те, що конкретно обговорювали на тих чи інших зустрічах.

Звичайно, про наслідки зустрічі з Байденом ми будемо знати достатньо багато (чекаємо чергового пакету військово-технічної допомоги), а от зустріч, наприклад, з лідером Ізраїлю навряд чи буде описана в деталях, зокрема, в силу специфіки позиціонування країни. Про наслідки таких зустрічей ми дізнаємося пізніше, причому прямо (військово-технічна або гуманітарна допомога Україні), або опосередковано (голосування країн, наприклад, в Генасамблеї ООН щодо питань, пов’язаних з Україною). Але вже зараз з впевненістю можна казати, що зміни у відносинах з певними країнами будуть. І це будуть зміни на краще.