У сусідній Словаччині після проведення парламентських виборів триває коаліціада. Словацький «Голос» на чолі з Петером Пеллегріні, що отримав бронзу, розпочав офіційні перемовини про формування більшості з «Курсом» Роберта Фіцо та Словацькою національною партією Андрея Данко. Неформальні перемовини з іншими силами, що подолали 5% бар’єр, зокрема Прогресивною Словаччиною, блоком Матовича і християнськими демократами припиняються.
Таким чином реалізація песимістичної конструкції коаліції стає дедалі імовірнішою, а отже Фіцо незабаром може стати прем’єр-міністром. Російська пропагандистська машина радіє. Цьому допомагає рішення президентки Чапутової і технічного уряду поставити зупинити пакет військової допомоги Україні, зважаючи на результати волевиявлення. Чи можна вважати, що у питанні України Словаччину чекає умовна «орбанізація»? На мою думку, ще не все втрачено.
«Золота акція» Пеллегріні може урівноважити нову коаліцію та відцентрувати її діяльність, віддаливши від проросійських наративів
Адже попередньо він публічно виставив політичні рамки та умови участі в коаліції, що в теорії мали б окреслити її діяльність як умовно традиційних соцдеків із продовженням проєвропейської і пронатівської політики. Безумовно, третім малим партнером є проросійська консервативна SNS, але Данко не буде грати у запропонованій конструкції вирішальної ролі. Тож саме від сили Пеллегріні безпосередньо залежатиме характер діяльності нової більшості.
Виникає інше логічне питання – а як бути з словацько-українськими відносинами у руслі відсічі російській агресії. Не маю сумніву, що Фіцо на першому етапі показово виконає свою політичну обіцянку щодо припинення військової допомоги Україні. Але є нюанс.
Якщо говорити саме про військову допомогу, то Україна вже отримала від Словаччини її запаси радянського періоду, зокрема ППО, бронетехніка та боєприпаси. Також гучною і позитивною була передача 13 винищувачів Міг-29 для українських Повітряних сил. Варто нагадати, що допомога сягнула понад 10% словацького оборонного бюджету і за це велика вдячність словацькому народу.
Якщо ж говорити про зброю натівських стандартів, наприклад сучасні САУ Zuzana 2, то Братислава їх нам передає, наголошую, на контрактній основі. Тобто ми за неї платимо. І у цьому ключі може бути фактичне подальше вирішення ситуації зі Словаччиною.
Маю сумнів, що новий словацький уряд відмовиться від заробітку на власному ВПК. Як члену НАТО, йому доведеться виконати вже взяті на себе контрактні зобов’язання як щодо поставок техніки, так і особливо її обслуговування.
Без сумніву, Фіцо продовжить виголошувати позиції, що будуть вторити кремлівським темникам, однак з точки зору реальної роботи ситуація цілком може бути протилежною. Тож завдання для офіційного Києва сьогодні – налагодити такий рівень прагматичних стосунків між двома країнами, що продемонструє безперспективність російського деструктивного впливу на вибори в різних країнах Європи.
Не менш важливим, виходячи з публічної риторики Фіцо, є його долучення до організації Глобального саміту миру для імплементації 10 пунктів української формули миру президента Зеленського. Додатково не завадить пану Роберту відвідати Україну для об’єктивного розуміння, що ж саме відбувається у нашій державі. Свого часу тому ж Штайнмаєру це вкрай пішло на користь.
Ігор Чаленко, голова Центру аналізу та стратегій
