Зміна міністра оборони Німеччини: як це вплине на передачу зброї Україні

Зміна міністра оборони Німеччини: як це вплине на передачу зброї Україні

Зміна міністра оборони Німеччини, про яку вчора багато писали, була цілком очікуваною: Крістіне Ламбрехт, призначення якої стало підсумком низки компромісів при формуванні уряду Олафа Шольца, явно не відповідала своїй посаді. Журналісти просто втомилися помічати її помилки, і присутність на ключовій посаді найбільш непопулярного у Німеччині політика явно не відповідала специфіці моменту.

При цьому, зрозуміло, справа була не лише щодо преси та виборців. Протягом багатьох років Німеччина дотримувалася курсу на підтримку вкрай низьких витрат на оборону (свого часу ще Дональд Трамп мав насамперед саме Берлін, коли міркував про неприпустимо низькі витрати європейських країн НАТО на “спільну справу”), і сьогодні Бундесвер перебуває далеко не у найкращій формі (можна згадати стогнання про те, що значні постачання зброї Україні здатні підірвати обороноздатність самої Німеччини).

Крім того, у Берліні – і це вже не провина К.Ламбрехт – вкрай болісно ставляться до самої ідеї потенційної конфронтації з Росією, і обережна позиція Німеччини щодо постачання туди озброєнь має широку підтримку як серед політиків, так і серед виборців (німецькі танки, стріляючі по російським позиціях в Україні – картинка, яка надто нагадує часи, яка у більшості німців не асоціюється з кращими днями їхньої країни).

Зміна міністра – а наступником став, навпаки, дуже популярний керівник департаменту внутрішніх справ Нижньої Саксонії Борис Пісторіус, який три роки тому конкурував з О.Шольцем за посаду голови СДПН (Соціал-демократична партія Німеччини) – проведено дуже вдало: новий керівник принаймні на якийсь час відведе вогонь критики від кабінету, що б він не робив на своєму новому посту.

Однак питання про те, наскільки зміниться німецька позиція щодо війни на сході, я не вважав би закритим. Навпаки, у Берліна з'являється додатковий аргумент на користь того, щоб утриматися від прийняття значущих рішень на “рамштайнській зустрічі”, що наближається (міністр тільки приймає справи), а останнє слово все одно залишається за главою уряду – і хоча Б.Пісторіуса вважають, як пише журнал Der Spiegel, “чіткішим і агресивнішим політиком”, ніж О.Шольц, їхні нинішні пости мають різну вагу, і не випадково, мабуть, члени Соціал-демократичної партії свого часу віддали перевагу більш м'якому політику.

На мій погляд, Німеччина від зміни міністра не перетвориться на “яструба” і не скоригує істотно свій політичний курс. Європа залишиться скоріше постачальником фінансової та гуманітарної допомоги Україні, аніж лідером у її переозброєнні. Все-таки саме вона стала поки що головною постраждалою від конфлікту – у тому числі через витрати введених щодо Росії санкцій – і навряд чи робитиме щось, що може вивести його на новий рівень запеклості.

Жоден міністр оборони Німеччини не перетворить країну на велику військову державу, і це, на мій погляд, все ж таки швидше добре, ніж погано…

Владислав Іноземцев, доктор економічних наук, публіцист і соціолог

Головне