"Війна… Війна ніколи не змінюється" (War… War Never Changes). Ця фраза, з якої починається кожна частина культової серії Fallout, сьогодні як ніколи актуальна для України. Адже з 2014 року ми живемо у стані війни з країною, яка називає себе "Третім Римом", хоча по суті вже давно є "Третім Рейхом". З усіма ключовими атрибутами – починаючи від ідеології новітнього нацизму ("рашизму") та закінчуючи масовим вбивством цивільних, катуваннями, мародерством, депортаціями та геноцидом в Україні.   

Що змінилося у 2022 році?

Давайте будемо відверті – лише 24 лютого 2022 року війна торкнулася практично кожного українця. До цього часу, починаючи з 2014 року, для більшості вона була чимось далеким і нереальним. Тим, що можна було побачити по телевізору, але не відчути – на дотик та на смак. Так, саме на смак – смак гару на губах від пожеж після "прильотів". Або смак сліз від жаху та відчуття нереальності того, що відбувається. Бо як можна спокійно осягнути, наприклад, той факт, що у ХХІ столітті в центрі Європи, в Україні, у чудовій та затишній Умані гинуть люди від російських ракет, які влучили у звичайний багатоквартирний будинок? А таких прикладів, на жаль, дуже багато. І це тисне на все суспільство, змушує його переживати жахи війни знову та знову, співчувати та відчувати біль. На цьому фоні таке поняття як "травма свідка" набуло абсолютно нового значення, адже це стосується не поодиноких випадків, а переважної більшості українців. І чим довше триватиме війна, тим більш глибокою стає ця проблема. То що – і як – з нею робити?

Ідеального рецепту не існує, але…

Звичайно, всі ми хочемо, щоб війна закінчилася якнайшвидше нашою перемогою. Але є один момент, про який слід відверто сказати вже сьогодні: ми повинні навчитися розділяти ці поняття – перемога та завершення війни.

У березні 2022 року Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Валерій Залужний опублікував відео, на яких показав щемливі кадри боротьби українців за свободу та незалежність. У цьому відео він повторив фразу, з якої починається текст, який ви читаєте – "Війна… Війна ніколи не змінюється". Однак у кінці він додав три слова від себе. Три дуже прості слова: "Але ми переможемо".

І Збройні Сили України кожен день наближають цю перемогу, відбиваючи нескінченні атаки ворога та звільняє тимчасово окуповані території. Колись обов’язково настане день, коли останній росіянин забереться геть з нашої землі. Ми переможемо – але війна не закінчиться. Це правда, якою б гіркою вона не була.  

Чому війна не закінчиться

Чому війна не закінчиться? Передусім тому, що ніякого формального договору про завершення війни на наших умовах не буде. Ні путін, ні хтось з його можливих наступників його не підпишуть. Бо це буде означати їхній миттєвий кінець – не лише політичний, але й фізичний. росія (або її частини після розпаду), на жаль, нікуди не зникне і залишиться нашим сусідом. Як і не зникнуть мільйони росіян, які радіють від геноциду українців та вимагають закидати нас ядерними бомбами. Тож ми будемо жити у стані перманентної війни на наших кордонах, обстрілів та провокацій ще багато років.

І, знаєте, я впевнений, що ми зможемо жити добре та щасливо. Ізраїль переміг у кількох війнах та зберіг свою Незалежність, але війна там ніколи не закінчується та не змінюється. При цьому за результатами Всесвітньої доповіді щастя (World Happiness Report) у 2023 році ця країна посіла… четверте місце у рейтингу найщасливіших країн. А Україна – дев’яносто друге. Водночас, “попри масштаби страждань і збитків в Україні, оцінки життя у вересні 2022 року виявилися вищими, ніж після анексії Криму у 2014 році, вони підкріплені тепер сильнішим почуттям спільної цілі, доброзичливості й довіри до влади”. Тож навіть тут українці змогли знайти привід для оптимізму. І це не може не радувати.

Що далі?

Що ми повинні робити зараз? Дуже прості, але водночас важливі речі (я не психолог, тож просто спираюсь на свій досвід, а також досвід рідних та близьких). По-перше, слід чекати не завершення війни як такої, а саме перемоги. Адже це різні речі. Перемир’я чи мир на умовах росії – це пролог до наступної війни, ще більш масштабної. Можливо, навіть Третьої світової. Тому необхідно постійно нагадувати собі та близьким, що перемога неодмінно буде. А з усім іншим ми розберемося потім.
По-друге, у міру своїх сил та можливостей наближати нашу перемогу. На тому місці та у тій сфері, де ви можете принести максимальну користь. По-третє, просто жити. Не чекати закінчення війни, а жити – тут і зараз. Наближаючи перемогу. І тоді вона неодмінно настане.

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку