Від Сакартвело до ГРСР: наслідки відновлення авіасполучення с рф

Від Сакартвело до ГРСР: наслідки відновлення авіасполучення с рф

Нещодавно росія скасувала візовий режим для громадян Грузії (за винятком тих, хто їде працювати), а також відновила польоти до цієї країни. Вже 19 травня в аеропорту Тбілісі приземлився перший літак російської авіакомпанії "Азимут". У свою чергу, грузинська авіакомпанія "Georgian Airways" відновила прямі рейси до москви.

Проти цього рішення виступила президентка Грузії (яка, втім, не має реальних повноважень) та значна частина громадян, які влаштували акції протесту. Водночас влада Грузії підтримала таке рішення (зокрема, глава МЗС Ілля Дарчіашвілі та спікер парламенту, член керівної партії "Грузинська мрія" Шалва Папуашвілі). Тож буквально за кілька днів Грузія швидко перетворилася з Сакартвело ледь не на Грузинську Радянську Соціалістичну Республіку. І, судячи з усього, трансформація країни продовжиться. Однак не у тому напрямку, про який мріють більшість громадян країни.

Чому це сталося?

Передусім слід з’ясувати, чому росія та влада Грузії пішли на такий крок. З приводу останньої це не повинно дивувати, адже нинішня грузинська влада – достатньо проросійська. Так, Грузія не приєдналася до санкцій проти москви і не засудила публічно війну проти України.

Водночас об’єми російсько-грузинської торгівлі суттєво зросли. Крім того, Грузія надала прихисток значній кількості росіян, які втікали від мобілізації і переїхали до цієї країни (звичайно, зі своїм бізнесом та грошима). Зокрема, від початку широкомасштабного російського вторгнення росіяни відкрили в Грузії майже 110 тисяч банківських рахунків (з 4,37 мільярда доларів США грошових переказів, які Грузія отримала впродовж 2022 року, майже половина надійшла з росії).

Тож грузинська влада банально заробляє на війні, яку росія веде проти України, замовчуючи водночас події 2008 року (і відверто зневажаючи ту підтримку, яку наша країна надавала їй під час російсько-грузинської війни). Як кажуть, нічого особистого, тільки бізнес.

Грузія під контролем

У свою чергу росія подібним рішенням "вбила" відразу кілька зайців. По-перше, максимально публічно прив’язала Грузію до себе у контексті російсько-української війни. Після заяви лаврова, який очолює так зване МЗС країни-агресора про "те, що невелика країна та її уряд мають мужність сказати, що керуватимуться своїми інтересами, інтересами своєї економіки (щодо неприєднання до антиросійських санкцій), викликає повагу", рішення відмінити візи та відновити авіасполучення виглядає як поблажливий "акт подяки" грузинській владі. Зроблений ще й до того максимально демонстративно та провокативно.

По-друге, це суттєво вдарило по європейським перспективам Грузії. Представники ЄС прямо говорили про небезпеку відновлення прямого авіасполучення з росією, однак влада проігнорувала ці попередження. Тож тепер цей фактор обов’язково буде впливати на подальші процеси євроінтеграції країни – і явно не у позитивному плані.

Для росії ситуація ледь не ідеальна, адже можна знову розказувати про те, як Європа в черговий раз "кинула" Грузію і не розглядає її у якості члена ЄС (ретранслюючи подібну маячню ще й на Молдову). Тож слід шукати альтернативу цій інтеграції – і вона ось тут, поруч. З гарними перспективами, російською мовою та дешевими енергоносіями.

Грузинська влада тільки на словах хоче до ЄС

До речі, для грузинської влади, яка тільки на словах хоче до ЄС, ситуація теж сприятлива – тепер можна буде у всьому звинуватити європейців у випадку провалу євроінтеграції (а він практично неминучий), а не власну корупцію та зв’язки з росією.

По-третє, росія сподівається хоча б частково, але повернути тих, хто виїхав до Грузії, рятуючись від мобілізації. Точніше повернути не людей, а їх гроші. Тобто, скоріш за все, тут буде діяти політика "пряника" – добре, можете не повертатися особисто, але бізнес продовжуйте вести у росії. І податки тут платіть – ось вам прямі перельоти та інші бонуси. І, на жаль, це може спрацювати, бо тікали з росії переважно ті, хто не проти війни як такої, а проти своєї безпосередньої участі у ній.

І, нарешті, по-четверте. Такими "миротворчими" кроками росія намагається створити небезпечний прецедент: ось, дивіться, ми воювали колись з Грузією – але готові про все забути та робимо крок назустріч. Про вбивства та окупацію не згадуємо, це вже не має значення, головне – що ми за мир і проявляємо ініціативу. Якщо не погодитеся – то ви погані, а не ми, бо ми за мир і готові йти вам на "поступки". До якої іншої ситуації росія може прив’язати у майбутньому цей прецедент – думаю, зрозуміло. Звичайно, до України. І, на жаль, грузинська влада по повній програмі росії у цій історії підіграла.

Що робити грузинському народу?

Цікаве, насправді, питання. Переважна більшість грузинів – за євроінтеграцію, проти росії та за Україну. Але рішення приймає влада. Народ на них реагує з запізненням – у вигляді протестів та демонстрацій. Інколи вдається відстояти свою позицію, інколи – ні.

Але це не вирішує ключову проблему. Вирішити її може тільки зміна влади у демократичний спосіб, на виборах. Поки що шанси на це є. Але далі буде все складніше та складніше. Бо росія зрозуміла, що може перетворити Сакартвело на ГРСР. І буде все робити для цього.

І ніхто, крім грузинського народу, це не зупинить. Ні ЗСУ, ні НАТО, ні ЄС. Чим швидше грузини це зрозуміють, тим краще буде для них. А ми побажаємо їм успіху.

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку

Головне