Кілька поважних українських митців написали, що всі протестні акції навколо російського павільйону лише привернули увагу до нього, - отже, росія від того лише виграла.

Я з цим категорично не згоден.

Привернення уваги до російського павільйону - це погано. Але мовчазне повернення росії до європейського культурного простору - набагато гірше. Це точно віддалило би нашу перемогу. Це було би кроком в напрямку нормалізації агресії, в напрямку повернення росії в якості важливого суб'єкта на міжнародну арену, звідки ми всі разом її ледве випхали.

З чим це порівняти? Війна - це погано, але мовчазна капітуляція набагато гірше.

Росія планувала бліцкриґ на Бієнале, і він повністю зірваний. Завдяки позиції Української держави, міністрів культури країн Європи та єврокомісарів, завдяки позиції світових митців (майже десять тисяч підписів під петицією), завдяки протестним акціям спільнот українців в Італії, Pussy Riot та національно-визвольних рухів корінних колонізованих народів РФ.

Москва на перших шпальтах всіх світових медіа - це погано. Москва на перших шпальтах всіх світових медіа в контексті своєї поразки - це добре.

Коли нам здається, що будь-який розвиток подій йде на користь росії - це і є когнітивне викривлення, яке росія багато років нам нав'язує. Росія будь-яку свою поразку оголошує перемогою, а ми готові визнати будь-яку свою перемогу поразкою. Я вже писав про це. Це наслідок травми завищених очікувань 2022-23, і я не забув людей, які в тому винні.
Колись на всіх перших шпальтах буде зруйнований Кремль, а московити оголосять це великою перемогою, бо весь світ дивиться на Москву. А українці будуть переживати, що тризуб на башті криво встановлений.

На бієнале росія програла, а ми перемогли.

Валерій Пекар, підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи