Трамп не унікальний: 23 президенти, яких засудили за останні десять років

Дональд Трамп, президент, звинувачення, вирок суду, корупція, хабарництво, розтрата, геноцид, Міжнародний кримінальний суд, звинувачення проти президентів,

Дональд Трамп став першим президентом США, якому висунуте кримінальне звинувачення. Розгляд справ у суді ще попереду і невідомо, чи визнають його винним. Але навіть якщо й так, він буде далеко не першим президентом в світі із судимістю.

Кількість президентів, яких останнім часом було визнано в суді винними за різні правопорушення, є вражаючою. І це не враховуючи політиків, що досі оскаржують вироки, чиї справи пішли на перегляд, хто ув’язнений під час розслідування.

Пригадаємо, кого саме з них було засуджено за останні десять років.

Європа: шість президентів

Жак Ширак, президент Франції у 1995-2007 рр.

Визнаний винним у корупції у 2011 р. Звинувачення стосувалися часів, коли Ширак був мером Парижу (з 1977 по 1995 роки). Справа стосувалася надання вигаданих посад в міському управлінні 28 членам його політпартії. В грудні 2011 року його було визнано винним у перенаправленні державних коштів, зловживанні довірю та нехтуванні конфліктом інтересів. Ширака засудили до двох років умовно. Цікаво, що у 2010 р. згідно із опитуваннями він був найбільш шановано. політичною фігурою у Франції.

Светозар Марович, президент Сербії та Чорногорії у 2003-2006 рр.

Визнаний винним у корупції у 2017 р. Його засудили (і він визнав провину) за зловживання посадою на користь очолюваного ним кримінального угруповання його рідного міста Будва. Угрупування займалося оборудками з нерухомістю. Був засуджений майже до трьох років ув’язнення та повернення державі 1,2 млн євро. Марович втік до Сербії, де й перебуває.

Радован Караджич, президент Республіки Сербської у 1992-1996 рр.

Його визнано винним у злочинах проти людяності у 2016 р. Справу розглядав Міжнародний кримінальний трибунал по колишній Югославії. Колишній лідер боснійських сербів був звинувачений у геноциді в Сребрениці, де було вбито 8 тис мусульманських чоловіків та хлопчиків, інших актах геноциду проти мусульман та хорватів, участі у артобстрілах Сараєво, що призвело до загибелі 10 тис. осіб. Загалом було висунуто 11 звинувачень і йому загрожувало довічне ув’язнення, але присудили 40 років за десятьма звинуваченнями. Вирок до довічного ув’язнення посилили у березні 2019 р.

Міхеіл Саакашвілі, президент Грузії у 2004-2007 та 2008-2013 рр.

Визнаний винним у зловживанні владою у 2018 р. В червні 2018 р. міський суд Тбілісі заочно засудив Саакашвілі до шести років за спробу приховати факт побиття опозиційного депутата Валерія Гелашвілі у 2005 р. У січні той самий суд заочно засудив його до трьох років позбавлення волі за зловживання владою при помилуванні колишніх співробітників МВС, яких засудили у справі про вбивство Сандро Гергвліані – співробітника “Об’єднаного грузинського банку”, якого було вбито у 2006 р.

Віктор Янукович, президент України у 2010-2014 р.

Визнаний винним у зраді та пособництві у веденні агресивної війни у 2019 р. Заочно засуджений до 13 років ув’язнення у січні 2019 р. Оболонським райсудом Києва. У 2021 р. цей вирок було підтверджено Верховним судом.

Ніколя Саркозі, президент Франції у 2007-2012 рр.

Визнаний винним у 2021 р. у корупції та незаконному фінансуванні своєї виборчої кампанії. Перший вирок стосувався справи про нагородження судді за надані особисті послуги. В березні 2021 р. Саркозі засудили до року позбавлення волі та двох років умовно. На це рішення подано апеляцію, що призупиняє виконання вироку. У вересні 2021 р. Саркозі засудили до року ув’язнення (вдома із браслетом) за справою “Бігмаліон”. Це назва піар-компанії, що допомагала у прикритті надмірних витрат на агітаційні мітинги під час передвиборчої кампанії Саркозі.

Океанія: два президенти

Гастон Флосс, президент Французької Полінезії у 1984-1987, 1991-2005, 2008, 2013-2014 рр.

Засуджений декілька разів. У 2006 р. за незаконне отримання відсотків при продажу готелю (три місяці умовно), за розкрадання держкоштів (один рік умовно). У 2013 р. за пасивну торгівлю впливом та активну корупцію (до п’яти років ув’язнення та позбавлення громадянських прав). У 2022 р. за фальшивий контракт для реєстрації виборів у столиці Французької Полінезії Папеете (дев’ять місяців умовно, штраф та позбавлення прав обіймати державні посади на п’ять років). Був другом Жака Ширака і зараз перебуває у Франції.

Оскар Темару, президент Французької Полінезії у 2004, 2005-2006, 2007-2008, 2009, 2011-2013 рр.

Засуджений у 2019 р. кримінальним судом Папеете. Його звинуватили у неправомірному впливі, коли він був мером комуни Фааа у передмісті столиці. Під його наглядом муніципалітет профінансував місцеву радіостанцію на 1,4 млн доларів задля пропаганди політсили Темару. Його засудили до пів року ув’язнення та 46,5 тис. доларів штрафу, що він оскаржив в апеляційному суді.

Південна Америка: сім президентів

Альфонсо Портільо, президент Гватемали у 2000-2004 рр.

Був екстрадований до США у 2013 р. та визнаний винним у хабарництві у 2014 р. В суді визнав себе винним у відмиванні через американські банки хабарі, які отримував від Тайваню за визнання країни Гватемалою. Був засуджений до 70 місяців ув’язнення окружним судом Південного округу Нью-Йорка США. Але був звільнений у 2015 р. та повернувся до Гватемали.

Хаміль Мауад, президент Еквадору у 1998-2000 рр.

Визнаний винним у розтраті та заочно засуджений до 12 років ув’язнення у 2014 р. Мауада звинуватили в тому, що у 1999 р. під час економічної кризи він наказував закривати банки та заморожувати рахунки аби захистити банкірів. На момент вироку екс-президент вже перебував у США, куди втік після перевороту в Еквадорі у 2000 р.

Карлос Менем, президент Аргентини у 1989-1999 рр.

У 2013 р. визнаний винним у незаконному перевезенні зброї до Еквадору та Хорватії у 1991-1995 рр. До цього докопалися після серії вибухів на фабриці боєприпасів у 1995 р., під час яких загинуло семеро людей. З’ясувалося, що вибухи були навмисними, аби приховати контрабанду зброї. Менема засудили до семи років ув’язнення, але залишили під домашнім арештом, враховуючи його вік на той час (82 роки). У 2015 р. його також визнали винним у розтраті та засудили до 4,5 років позбавлення волі, які він не відсидів. Він помер у 2021 р.

Отто Перес Моліна, президент Гватемали у 2010-2015 рр.

Звинувачений у корупції на митниці у 2015 р. міжнародними прокурорами, що призвело до його відставки та позбавлення імунітету. У грудні 2022 р. суд у Гватемалі визнав Моліну винним у рекеті та шахрайстві, спрямованому проти митниці та засудив до 16 років ув’язнення (по вісім років за кожен пункт звинувачення).

Йдеться про його дозвіл та отриманні вигоди від корупційної схеми “Лінія”: біля 30 учасників були задіяні в ухилянні від сплати імпортних мит в обмін на хабарі.

Луїз Інасіо Лула да Сільва, президент Бразилії у 2003-2010 рр. та зараз.

У 2018 р. був засуджений до 9,5 років ув’язнення за звинуваченням у хабарництві та відмиванні грошей. Справа, зокрема, стосувалася отримання ним нерухомості біля моря від будівельної компанії Grupo Metha в обмін на вигідні державні контракти. Згодом суд збільшив термін до 12 років. Але Сільва перебував у в’язниці лише 580 днів. Наприкінці 2019 р. Верховний федеральний суд визнав незаконним ув’язнення, поки не завершені всі апеляції, а у 2021 р. Верховний суд визнав, що під час винесення вироку було порушено юрисдикцію й кримінальні справи було скасовано. В жовтні 2022 р. Сільва у другому турі виграв президентські вибори.

Антоніо Сака , президент Сальвадору у 2004-2009 рр.

Визнаний винним у розтраті та відмиванні грошей у 2018 р. та засуджений до десяти років ув’язнення. Наступного року до строку додали ще два роки за спробу підкупу співробітника суду (Сака намагався дізнатися про деталі висунутих звинувачень). В обох випадках визнав себе винним. У 2019 р. суд зобов’язав його повернути державі 260 млн доларів, які він привласнив. У сіxні 2021 р. його із дружиною засудили за незаконне збагачення та повернення Сальвадору викрадених 4,4 млн доларів/

Жанін Аньєс, президентка Болівії у 2019-2020 рр.

10 червня 2022 року Перший антикорупційний суд Ла-Паса визнав Аньєс винною у порушенні обов’язків і постановах, що суперечать Конституції. Її засудили до десяти років жіночої пенітенціарної колонії.

Аньєс обійняла посаду президента Болівії після того, як втік попередник Ево Моралес. На той момент вона була другим віце-прем’єром і прийняла на себе владу, бо керівництво лишило посади під впливом протестів. Судова справа проти неї й стосувалася того, що вона це зробило незаконно. Варто додати, що Аньєс позиціонувала себе в якості тимчасової керівниці, хоча й протягом недовгого перебування на посаді вела бурхливу внутрішньо та зовнішньополітичну діяльність. Також звинувачувала Моралеса та його уряд у заколоті та тероризмі.

Африка: чотири президенти

Мухаммед Мурсі, президент Єгипту у 2012-2013 рр.

У 2013 р. Мурсі був повалений, захоплений та утримувався під вартою після масштабних протестів. Протягом кількох років йому висували чимало звинувачень. Засудили його у квітні 2015 р. за арешти та тортури протестувальників та підбурювання до насильства. Вирок – 20 років позбавлення волі. Наступного місяця його засудили вже до страти за участь у втечі з в’язниці у 2011 році (ще перед президентством він був заарештований як один з лідерів “Братів-мусульман”, але втік за два дні). У листопаді 2016 р. касаційний суд скасував смертну кару. Проте на той момент Мурсі засудили за передачу держтаємниць Катару до довічного ув’язнення. Мурсі помер у 2019 р. Напередодні він втратив свідомість під час чергового судового засідання.

Гіссен Габре, президент Чаду у 1982-1990 рр.

Засуджений до довічного ув’язнення Надзвичайними африканськими палатами у 2016 р. Це трибунал, що був утворений за згодою Африканського Союзу та Сенегалу, і він розглядав міжнародні злочини, що були скоєні в Чаді з 1982 по 1990 роки. Габре визнали винним у зґвалтуванні, сексуальному рабстві та згоді на вбивство 40 тис. осіб, коли він був президентом. У 2017 р. з нього зняли вирок за зґвалтування, але решту вироків, що також передбачали довічне, лишили в дії. Під час ув’язнення захворів на ковід та помер в серпні 2021 р.

Ахмед Абдалла Мохамед Самбі, президент Коморських Островів у 2006-2011 р.

Звинувачений у корупції, розтраті державних коштів, підробці документів у 2018 р. Справа стосувалася продажу паспортів Коморських островів 52 тис. іноземцям за 260 млн доларів. Продаж відбувався під прикриттям економічного громадянства через інвестиції. У листопаді 2022 року Самбі засудили до довічного ув’язнення.

Омар аль-Башир, президент Судану у 1989-2019 рр.

Після кількамісячних протестів та актів непокори, збройні сили Судану усунули аль-Башира від влади у 2019 р. та відправили під домашній арешт. На той момент на ньому вже був ордер Міжнародного кримінального суду про відповідальність за геноцид, злочини проти людяності та військові злочини під час війни у Дарфурі у 2003 р. Проте роками Башира відмовлялися заарештовувати під час його міжнародних вояжів, зокрема, й Чад, що є державою-членом МКС.

Після повалення, у 2019 р., його засудили за корупцію та відмивання грошей до двох років позбавлення волі. Була попередня згода про передачу Башира МКС після завершення цієї справи та в результаті Угоди про відновлення демократичного переходу в Судані. Але в 2021 р. угоду було зірвано спробою перевороту і вона досі не відновилася. До того ж в грудні 2022 р. на фінальну стадію вийшов ще один процес – про держпереворот, в результаті якого аль-Башир прийшов до влади у 1989 році. Він визнав себе винним і йому можуть винести смертельний вирок.

Азія: чотири президенти

Кхіеу Сампхан, голова державної ради Демократичної Кампучії у 1976-1979 рр.

Один із лідерів “червоних кхмерів” був формальним лідером держави, коли генсеком партії був Пол Пот. Ця посада була його прикриттям під час трибуналу щодо геноциду в Камбоджі у 1975-1979 рр., під час якого загинуло від 1,5 до 2 млн осіб. Справу розглядали з 2008 р. Захист стверджував, що за злочини Сампхан не ніс прямої відповідальності. У 2014 р. Сампхан отримав вирок: довічне ув’язнення. Його було оскаржено, і у 2018 р. трибунал зняв причетність до геноциду чамів, проте визнав винним у геноциді в’єтнамського народу. Сампхан намагався оскаржити цей вирок, але у вересні 2022 р. апеляцію відхилили.

Лі Мьон Бак, президент Південної Кореї у 2008-2013 рр.

Засуджений за хабарництво, розтрату та зловживання владою у 2018 р. Вирок: 15 років ув’язнення та сплата штрафу (приблизно 11,5 млн доларів). Зокрема Лі звинувачували в отриманні хабара за помилування голови правління компанії Samsung Лі кун Хін, що перебував у в’язниці за ухиляння від сплати податків. У 2020 р. він подав апеляцію, яку було відхилено. У грудні 2022 р. рішенням президента Лі було помилувано.

Пак Кин Хє, президентка Південної Кореї у 2013-2017 рр.

У 2018 р. засуджена до 24 років ув’язнення та штрафу понад 16 млн доларів за 16 звинуваченнями. Зокрема Пак звинувачували у хабарництві, зловживанні владою, примусі та розголошенні державної таємниці. У 2020 р. в апеляції, через отримання нею невеликої вигоди від правопорушень, строк скоротили до 20 років. Також було знято звинувачення у здирництві з боку конгломератів, що сплачували пожертвування ліпшій подрузі Пак – Чхве Сун Сіль. У 2021 р. президент її помилував у зв’язку із погіршенням здоров’я та заради сприяння національній єдності. У березні 2022 р. Пак вийшла на волю.

Абдула Ямін, президент Мальдів у 2013-2018 рр.

Засуджений за корупцію та відмивання грошей у грудні 2022 р. Суд визначив покарання: 11 років ув’язнення та 5 млн доларів штрафу. Яміна визнали винним у відкатах від приватної компанії за оренду одного з атолів. Але це було друге звинувачення. Перше, у 2019 р., також стосувалося оренди островів для будівництва готелів. Кримінальний суд визнав його винним, але після двох років ув’язнення Ямін вийшов після виграшу в апеляційному провадженні. Тепер він відбуває другий строк у в’язниці.

Кількість тих, кого вже засудили, невдовзі може розширитися. Зокрема, ще не завершено справи двох президентів Перу Алехандро Толедо та Педро Пабло Кучинськи щодо корупції, президента Гондурасу Хуана Ернандеса щодо наркотиків. На перегляді справи президента Киргизстану Алмазбека Атамбаєва. Отже, Дональд Трамп якщо і опиниться у переліку, є унікальним лише тому, що був керівником країни з демократією, що близька до зразкової.

Головне