У розумінні хронологічних меж віку у психології немає чіткої єдності. Як правило, вікова психологія визначає, що підліток - це дитина віком 11-14 років, після цього відбувається перехід у юнацький період: 15-17 років.
Підлітковий вік є одним із найскладніших у віковій психології, тому що в цей час відбувається психофізіологічний розвиток, який дитина, закріпивши в юнацтві візьме як риси характеру, моделі поведінки та способи емоційного реагування у своє доросле життя.
Зміни у формуванні дитини можна поділити на індивідуальні та поведінкові.

Індивідуальні:

• для підлітків це вік втрат дитячого світовідчуття, прояви почуття тривожності та психологічного дискомфорту;
• вони ще не дорослі, але вже не діти і тут необхідний особливий підхід, що враховує їх дитячі, так і дорослі риси;
• підвищується увага до самого себе, до своєї зовнішності, самопізнання. Виникає суперечливе ставлення до себе. З одного боку впевненість, з іншого — перебільшення недоліків і тривожності пов'язаних з ними;
• загострюється реакція на думку оточуючих, уразливість;
• виникає багато емоційних переживань, труднощів та криз.

Як це відображається на поведінці?

В цей час також починається активна перебудова соціальної активності:

• перехід від ігрових до реальних соціальних ролей, спроби себе у "старшій" поведінці (часто в негативних формах);
• підкреслене прагнення незалежності від дорослих, у всіх сферах. Схильність до непідвладності психологічному впливу дорослих, батьків та вчителів, аж до негативізму;
• період становлення "Я" (статево-рольова ідентифікація). Активний пошук людини (групи) – зразка для наслідування. Орієнтування на однолітків, лідерів, активне прагнення знаходження рольової групи зі своїми законами, правилами, які часто знецінюють норми поведінки дорослих;
• спроби себе у різних соціальних течіях, прагнення небезпеки.

Таким чином, підлітковий вік відноситься до групи ризику, який посилюють реалії військового часу. До найскладніших проявів підлітків є:

1. Залежність від рольової групи, яка сприймає втручання дорослих негативно. У такій групі можуть постраждати всі — і лідери, і спостерігачі, що підкоряються. Наприклад, якщо група потрапляє під потужний, професійний вплив "кураторів": колобарантів, окупантів, людей з низькою соціальною відповідальністю тощо.
2. Підвищення агресії до оточуючих. У такому стані підліток може стати абсолютно не передбачуваним у реакціях на провокації будь-якого характеру.
3. Високий рівень тривожності, що активізує вразливу поведінку. Вразливе становище небезпечне тим, що відчуваючи його підліток схильний приймати імпульсивні, деструктивні рішення, які ведуть до негативних наслідків.
4. Не розуміння своїх сильних та слабких сторін. До цієї категорії зазвичай належать підлітки зі слабким типом нервової системи, які не вміють комунікувати і, зокрема, постояти за себе. Частий наслідок – булінг.

Прояви, вибір та мотивація підлітка безпосередньо пов'язані з середовищем та обставинами в яких він знаходиться. Страхи пов'язані з війною, ситуація з родичами (у тому числі й психологічна), тривога, реакції на сирени, перебування у підвалах та багато інших складнощів та жахів – безпосередньо впливають на формування психіки дитини.

Що впливає більше?

Об'єктивна територіальна реальність. Перебування підлітка у безпеці, або можливість втрати безпеки. При цьому слід зазначити, що багато дітей, які перебувають у безпеці за межами України, відчувають більший рівень тривожності, страху, переживання за близьких, ніж підлітки, які перебувають в Україні.

При сильному типі нервової системи дитина групується, намагається уникнути небезпеки. Дитина зі слабким типом нервової системи потребує допомоги, схильна до заціпеніння або інших небезпечних реакцій (тікати не в тому напрямку, ховатися).

Також важлива складова - поведінка батьків. Активна тривожність, сум'яття, страхи, що транслюються батьками - вселяють у дитини моторошну паніку. Доведено, якщо батьки зосереджені, тримають себе в руках, виконують точні дії — навіть у найтривожнішої дитини страхи не перебільшують: вона несвідомо копіює поведінку близьких, вважаючи, що ситуація під контролем.

Наостанок - інформація. Особливо візуальна. Чим більше дитина отримує страшної інформації, тим більше вона боїться, емоційно пручається і шукає "порятунку" в негативі або в компаніях, де можна переключитися. Об'єктивна інформація необхідна, але вона не повинна носити "цілодобовий характер". Не рекомендується при дітях довго і барвисто обговорювати всі жахи негативу - пам'ятаємо психіка підлітка ще не сформована. Особливо негативно впливає на психіку негативна візуальна інформація: сюжети, фільми, навіть яскраве переказування образів, які відтворює і фіксує уяву.

Практичні поради

Як допомогти підлітку:

1. У загальному побуті намагатися уникати негативної атмосфери, наповненої страхами, тривогою, хвилюваннями, негативною інформацією, негативними емоціями, лайкою і т. д.
   Підліткам складно перебувати в такій атмосфері. Вони намагаються всіма можливими способами уникнути її. Піти, втекти, знецінити домочадців, виплеснути у негативній поведінці чи звичках. В даний час наше інформаційне поле, звичайно ж, не може бути штучно-позитивним, це ще один перебір.
   Що робити? Навчиться створювати свій сімейний мікросвіт, в якому весь можливий негатив може бути зменшений: раціональне сприйняття інформації, уникнення негативних емоцій і деструктивних розмов, дозвіл позитивних емоцій, отримання радості від простих речей і т. д. Навіть складний підліток не втече від близьких людей , у пошуках інших близьких або сам у себе де йому буде добре.
2. Пам'ятайте на підлітка не можна тиснути, критикувати його особистість, ставити ультиматуми, забороняти не розібравшись, проводити "повчальні" бесіди — все це форми, що викликають зворотні реакції та зміцнюють негативізм.
3. Пам'ятаємо, підліток вже не дитина, а людина, яка вважає себе дорослою. І він хоче спілкуватися. Щоб його не виховували, не карали, а розмовляли та пропонували вибір та різні моделі поведінки. Найлегше це відбувається в тих сім'ях, в яких дитина з самого початку зростала в таких умовах, при такому відношенні та прийнятті. Тоді перехід підліткового періоду відбувається досить гладко. Якщо ж, з певних причин, близькість не була сформована, або контакт "був втрачений" — дорослим доведеться постаратися. Особливо ще й тому, що воєнний час посилює підліткові проблеми.

Але. Потрібно пам'ятати – екстремальні ситуації здатні допомогти. Зробіть підлітка союзником у цих складних ситуаціях, радьтеся з ним, а не одразу критикуйте, створіть атмосферу впевненості, і зазвичай переконайте його, що він потрібен та його люблять.

Олена Рихальська, кандидат психологічних наук