У західних медіа вже не перший день обговорюється інформація, що начебто президент Франції Емманюель Макрон вирішив напрацювати мирний план для завершення війни в Україні. Більше того, як повідомляє агентство Bloomberg з посиланням на свої джерела, французький лідер хоче посадити Україну та росію за стіл перемовин вже влітку цього року.

Геополітичної підтримки з цього питання Макрон шукає не серед традиційних союзників та партнерів, а у Китаю. Нещодавно французький керманич мав кількаденний візит до Піднебесної, де провів низку офіційних переговорів та неофіційних розмов з Сі Цзіньпіном. У Єлисейському палаці не стали заперечувати дипломатичних доробок свого президента. Китайська сторона, натомість, поспішила підтримати Макрона. Цим самим де-факто підтвердила інформацію журналістів.

Варто одразу підкреслити, що на шальках терезів позиціонування Франції в руслі російсько-української війни переважає більше позитивна частина. Наші партнери забезпечують комплексну підтримку у вигляді військової, фінансової, енергетичної, гуманітарної та інших видів допомог. САУ Caesar, ЗРК Crotale, легкі колісні танки AMX-10RC та інша номенклатура допомагають нині українським захисникам боронити державу від російського агресора.

Разом з тим, позиція Франції з окремих тем викликає питання. На рівні ЄС продовжується суперечка через позицію Парижа щодо спільної закупівлі снарядів для українського війська на мільярд євро. Ідея Макрона щодо "стратегічної автономії ЄС" після спілкування з Сі сприймається не як бажання посилити геополітичну суб’єктність Союзу, а як створення напруженості всередині самого ЄС. І це під час найбільшого військового конфлікту в Європі з часів Другої світової! У зв’язку з подібними кроками попри реально велику пророблену роботу офіційний Париж втрачає репутацію надійного та передбачуваного партнера.

Що відбувається з Макроном?

Зрозуміло, що не можна відривати його геополітичну активність від подій всередині країни. Пенсійна реформа боляче вдарила по підтримці французького президента, адже об’єднала проти нього весь політичний спектр. Який місяць не припиняються масштабні вуличні акції протесту.

Активно публікуються соціологічні опитування, де нинішнього очільника порівнюють з головною опоненткою протягом двох президентських кампаній та улюбленицею кремля Марін Ле Пен. Попри те, що це другий термін Макрона, до 2027 року ще треба дожити. Тож, очевидно, у Єлисейському палаці вирішили додати проактивності на зовнішньому фронті. А позиціонування змінилось дуже швидко.

Нагадаю, що буквально два місяці тому Макрон офіційно підтримав Мирний план президента Зеленського. Це було підтверджено позитивним голосуванням Франції за Резолюцію ООН з нагоди першої річниці широкомасштабного вторгнення. Цілеспрямовану проукраїнську позицію показав і французький Сенат, який у лютому закликав наростити підтримку України та посилити санкції проти росії.

Можна припустити, що внутрішня політична турбулентність наклалась і на традиційне опонування Франції Сполученим Штатам Америки в межах євроатлантичного простору. Дається в знаки спадок колоніального імперіалізму. Не забуті образи до Вашингтона за зрив контракту на виробництво для Австралії французьких підводних човнів на суму в 56 млрд євро у зв’язку з появою блоку AUKUS (Австралія- Великобританія-США). Також згадуються контраверсійні слова Макрона зразка 2019 року, що "НАТО переживає смерть мозку".

Які б мотиви не пояснювали нинішні активності французького президента, але об’єктивно такі дії не сприяють єдності Європи у боротьбі з російською агресією.

Черговий мирний план

Попри те, що на даному етапі ми не знаємо деталей мирної ініціативи Макрона, але попереднє схвалення Пекіном свідчить про їхню одновекторність з китайськими пропозиціями. Саме тими пропозиціями, де стерті межі між агресором і жертвою. Тими пунктами, де війну бояться назвати війною. Тією формулою, що пропонує половинчасте рішення і дасть можливість кремлю підготуватись до нового удару.

Навіть станом на сьогодні є очевидним, що ноу-хау від Макрона буде таким же нерелевантним, як і т.зв. "Позиція Китаю щодо політичного врегулювання української кризи".

Франції та, до речі, Китаю перед генеруванням нових "мирних планів" варто згадати один принциповий документ. І називається він Будапештський меморандум, до якого ці дві країни доєднались після підписання документу основною четвіркою в 1994 році.

Єдиноможливим планом від них може бути вгамування російської федерації, а не позиція кота Леопольда з відомого мультфільму та підігрування агресору. Має бути відновлено український суверенітет у межах міжнародного визнаних кордонів. "This is the Way" (с).

Ігор Чаленко, голова Центру аналізу та стратегій