Визнайте втрату. Не важливо, хто ініціатор розлучення. Для обох партнерів це певна втрата. З усіма її її етапами: запереченням, гнівом, торгом, депресією, прийняттям. Тож очікувати, що вже на другий день ви будете в повному порядку - не варто. Так само як і ставити собі питання: "Ти ж сама/сам цього хотіла/хотів? Що ж тепер не так?". Цим ви тільки заженете себе в глухий кут заборони відчуттів. Тоді як зараз дуже важливо дозволити собі будь-які емоції. Усі вони нормальні і важливі для здорового проживання ситуації.
Говоріть. З рідними, друзями, психологом. У терапевтичних листах. Виговорюйте та виписуйте усе, що болить. Тільки памʼятайте про екологічність. Наприклад, не розголошуйте надто особисту інформацію про партнера або інтимні подробиці ваших взаємин, які не стали б оприлюднювати за інших обставин. Окрім того, утримайтеся від спокуси завести емоційну бесіду з колишнім чи колишньою. Звісно, якщо у вас є невирішені питання - їх варто закрити. Але що стосується емоцій - тут варто справлятися окремо.
Усвідомте, за ким сумуєте. Коли ми думаємо, що сумуємо за тією чи іншою людиною - ми помиляємося. Насправді ми сумуємо за собою. За собою поруч із тією людиною, за собою у тому часовому проміжку, про який згадуємо. Це стосується не лише партнерів по шлюбу, а будь-кого, з яким нас зводить доля. Так, ностальгія за першою вчителькою при детальному розборі виявляється ностальгією за собою з двома косичками чи з рогаткою в кишені. Усвідомлення цього допомагає змістити фокус уваги на себе і полегшити переживання.
Будьте відповідальними батьками. Якщо у вас є спільні діти, нагадайте собі, що зараз ваша задача як батьків - максимально помʼякшити для них стрес. Ваш спокій та доброзичливість, збереження звичної течії їхнього життя, повноцінне спілкування з кожним із батьків - найкраще, що ви можете дати їм за цих обставин.
Підтримайте себе. Турбота і підтримка - те, що вам зараз життєво необхідно. Повноцінне харчування (але не заїдання!), достатній відпочинок, адекватні фізичні навантаження. Якщо раніше ви не мали звички займатися спортом - зараз саме час, аби почати! Якщо інколи заходили до спорзали - почніть робити це щоденно. Головне - не завмирайте. І памʼятайте про тимчасовість ситуації та ваших переживань, повʼязаних із нею. Скажіть чесно, чи будете ви так само схвильовані цим розлученням через 5 років? Сподіваюся, ви усміхнулися і прямо зараз уявили своє щасливе, спокійне, мирне життя за 5 років. Успіхів вам!
Олена Шершньова, практикуюча психологиня
